Рішення від 02.01.2020 по справі 920/1116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.01.2020Справа № 920/1116/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/1116/19

за позовом Державного підприємства Шосткинське лісове господарство (41142, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Городок, 35; код ЄДРПОУ 00992987)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кролевецький Агробуд (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Промислова, 2; код ЄДРПОУ 03586503)

про стягнення 110 000,00 грн ,

УСТАНОВИВ :

До господарського суду звернулось ДП Шосткинське лісове господарство з позовом до ТОВ Кролевецький Агробуд про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 180411/43 від 12.04.2018 у сумі 110000,00 грн; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.11.2019 у справі №920/1116/19 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1116/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 02.12.2019; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив до 12.12.2019; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 22.12.2019 .

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника та відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

12.04.2018 між Державним підприємством Шосткинське лісове господарство (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кролевецький Агробуд (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № 180411/43.

Відповідно до положень договору купівлі-продажу необробленої деревини №180411/43 продавець зобов`язався передати належну йому лісопродукцію у власність покупцеві згідно додатків і специфікацій до даного договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах франко-н/склад (в/склад) продавця (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. укладеного договору транспортування лісопродукції здійснюється транспортним засобом покупця.

Положеннями пункту 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату (передплату 100% вартості) кожної партії лісопродукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5-ти банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків) до сплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ДП Шосткинське лісове господарство ) відвантажило відповідачеві - ТОВ Кролевецький Агробуд лісопродукцію. Зокрема, було здійснено продаж лісопродукції: 12.04.2018 на суму 89862,07 грн; 18.04.2018 - на суму 68635,67 грн; 20.04.2018 - на суму 73058,17 грн; 10.05.2018 - на суму 49414,49 грн; 11.05.2018 - на суму 44298,30 грн; 14.05.2018 - на суму 3341,46 грн; 16.05.2018 - на суму 77100,86 грн; 25.05.2018 - на суму 74686,70 грн, а всього - на суму 541837,93 грн.

Факт отримання відповідачем товару, обумовленого договором № 180411/43, підтверджується наступними документами: товарно-транспортною накладною № СМБ-304432 від 12.04.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ-304462 від 18.04.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ-304482 від 20.04.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ 304572 від 10.05.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ 304576 від 11.05.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ-304585 від 14.05.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ-304590 від 16.05.2018, товарно-транспортною накладною № СМБ 304632 від 23.05.2018, ТТН № СМБ 304645 від 25.05.2018.

Як зазначав у позовній заяві позивач, відповідач частково провів оплату отриманої лісопродукції. Так, ним 12.04.2018 здійснено оплату на суму 30000,00 грн (платіжне доручення № 1924 від 12.04.2018); 13.04.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 1926 від 13.04.2018); 27.04.2018 - на суму 30000,00 грн (платіжне доручення № 1944 від 27.04.2018); 22.05.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 1985 від 22.05.2018); 24.05.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 1988 від 24.05.2018); 05.06.2018 - на суму 30000,00 грн (платіжне доручення № 2011 від 05.06.2018); 21.06.2018 - на суму 51837,93 грн (платіжне доручення № 2025 від 21.06.2018); 22.06.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 2026 від 22.06.2018); 04.07.2018 - на суму 50000,00 грн (платіжне доручення № 2034 від 04.07.2018); 18.07.2018 - на суму 25000,00 грн (платіжне доручення № 2060 від 18.07.2018); 20.07.2018 - на суму 15000,00 грн (платіжне доручення № 2067 від 20.07.2018); 25.07.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 2074 від 25.07.2018); 01.08.2018 - на суму 20000,00 грн (платіжне доручення № 2084 від 01.08.2018); 18.10.2018 - на суму 10000,00 грн (платіжне доручення № 2198 від 18.10.2018); 21.11.2018 - на суму 10000,00 грн. (платіжне доручення № 2233 від 21.11.2018).

Судом встановлено, що відповідачем оплачена отримана від позивача продукція за спірним договором на загальну суму 431837,93 грн.

Таким чином, розмір несплаченої заборгованості склав 110000,00 грн. Вказаний розмір заборгованості визнаний відповідачем у підписаному ним з позивачем Акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2018 та Акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2019.

Доказів сплати заборгованості чи аргументованих заперечень позовним вимогам відповідач не надав.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості переданого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження як обставин, так і розміру заявлених вимог, у той час як відповідач не надав суду доказів повного розрахунку згідно з умовами укладеного договору купівлі-продажу.

Тому, за результатом дослідження наявних у справі доказів суд доходить висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у заявленому позивачем розмірі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кролевецький Агробуд (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Промислова, 2; код ЄДРПОУ 03586503) на користь Державного підприємства Шосткинське лісове господарство (41142, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Городок, 35; код ЄДРПОУ 00992987) 110000,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини №180411/43 від 12.04.2018; а також 1921,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 02.01.2020.

Суддя В.Л. Котельницька