Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/12798/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/12798/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Металл-центр" доДержавного підприємства "Державний будівельний комбінат управління справами апарату Верховної ради України" простягнення 498 373 грн 70 коп. Представники сторін: від позивача:Гончаров О.О. - представник за довіреністю від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Металл-центр" з вимогами до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат управління справами апарату Верховної ради України" про стягнення 498 373 грн 70 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 15.01.2018 № 01/01-18, в тому числі: 285 021 грн 52 коп. основного боргу, 157 063 грн 48 коп. пені, 13 245 грн 10 коп. 3 % річних та 43 043 грн 60 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 15.01.2018 № 01/01-18 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 285 021 грн 52 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 157 063 грн 48 коп. пені, 13 245 грн 10 коп. 3 % річних та 43 043 грн 60 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

25.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12798/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2019.

11.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

11.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 судом оголошено перерву до 25.11.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 суд викликав відповідача у підготовче засідання на 25.11.2019.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 16.12.2019.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2019 з розгляду справи по суті не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052347410.

Станом на 16.12.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 30.09.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

У судове засідання 16.12.2019 для розгляду справи по суті з`явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 16.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 між Приватним підприємством "Металл-центр" (продавець за договором) та Державним підприємством "Державний будівельний комбінат управління справами апарату Верховної ради України" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 01/01-18 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити металопродукцію (в подальшому - товар) на умовах, що викладені в цьому договорі. Найменування, тип, розмір, марки сталі, кількість товару зазначаються в додатках та/або видаткових накладних на отримання товару до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна та асортимент товару зазначаються в додатках та/або видаткових накладних до цього договору, та узгоджуються сторонами на кожну партію окремо.

Згідно з пунктом 2.2. договору загальна вартість кожної партії товару зазначається в видаткових накладних.

За умовами пункту 2.3. договору загальна сума договору визначається вартістю фактично поставленого товару згідно додатків та/або видаткових накладних до цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що товар поставляється протягом 2 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на відповідну партію товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець здійснює оплату за партію товару на протязі 2 робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця. Підставою для оплати є наданий продавцем рахунок-фактура.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2018 року. У випадку, якщо ні одна із сторін за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила письмово другу сторону про намір його розірвати, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (пункту 11.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 347 316 грн 24 коп. відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 03.08.2018 № РН-0390 на суму 349 161 грн 22 коп., від 09.08.2018 № РН-0401 на суму 48 427 грн 87 коп., від 09.08.2018 № РН-0403 на суму 17 280 грн 00 коп., від 10.08.2018 № РН-0412 на суму 536 грн 76 коп., від 10.08.2018 № РН-0402 на суму 35 331 грн 00 коп., від 10.08.2018 № РН-0413 на суму 112 291 грн 22 коп., від 30.08.2018 № РН-0462 на суму 262 291 грн 93 коп., від 04.09.2018 № РН-0475 на суму 84 442 грн 12 коп., від 20.09.2018 № РН-0512 на суму 437 554 грн 12 коп., а також довіреностей на отримання цінностей від 02.08.2018 № 385, від 28.08.2018 № 926, від 20.09.2018 № 467.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар по вищенаведеним видатковим накладним, а саме: 16.08.2018 на суму 536 грн 76 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0412 та на суму 48 427 грн 87 коп. за видатковою накладною від 09.08.2018 № РН-0401; 05.09.2018 на суму 200 000 грн 00 коп. за видатковою накладною від 03.08.2018 № РН-0390; 10.09.2019 на суму 112 291 грн 22 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0413, на суму 17 280 грн 00 коп. за видатковою накладною від 09.08.2018 № РН-0403, на суму 35 331 грн 00 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0402 та на суму 48 427 грн 87 коп. за видатковою накладною від 09.08.2018 № РН-0401 з відповідними призначенням платежу, що підтверджується виписками по рахунку позивача, долученими до позовної заяви.

Також, відповідач здійснив часткові оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018, а саме: 14.09.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 18.09.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 20.09.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 21.09.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 02.10.2018 на суму 100 000 грн 00 коп., 04.10.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 30.10.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., 26.12.2018 на суму 40 000 грн 00 коп., 09.01.2019 на суму 30 000 грн 00 коп., 12.02.2019 на суму 20 000 грн 00 коп., 11.04.2019 на суму 25 000 грн 00 коп., 25.04.2019 на суму 10 000 грн 00 коп., 08.05.2019 на суму 25 000 грн 00 коп., 12.06.2019 на суму 25 000 грн 00 коп. та 08.08.2019 на суму 25 000 грн 00 коп.

Таким чином, відповідачем частково оплачено поставлену позивачем продукцію на підставі договору купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018 на загальну суму 1 062 294 грн 72 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед продавцем за отриманий товар у розмірі 285 021 грн 52 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 285 021 грн 52 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018 та факту наявності заборгованості у розмірі 285 021 грн 52 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 285 021 грн 52 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 157 063 грн 48 коп. пені, 13 245 грн 10 коп. 3 % річних та 43 043 грн 60 коп. інфляційних втрат.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 7.2. договору у випадку не дотримання покупцем строків оплати товару згідно цього договору останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого в строк товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець здійснює оплату за партію товару на протязі 2 робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця. Підставою для оплати є наданий продавцем рахунок-фактура.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням пункту 4.1. договору, а також частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, неправильно визначено день початку прострочення обов`язку з оплати поставленого товвару, а також в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

Разом з тим, судом встановлено, що деякі часткові оплати, здійснені відповідачем, містять у призначенні платежу посилання на відповідну видаткову накладну, натомість, інші оплати містять посилання тільки на дату та номер договору, з огляду на що, при здійсненні вірного розрахунку, суд враховував часткові оплати, які містять в призначенні платежу посилання тільки на договір - в видаткові накладні за зростанням.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати поставленого товару становить 103 714 грн 36 коп., в тому числі:

- 10 102 грн 16 коп. - сума пені, нарахована за період з 08.08.2018 по 09.09.2019 (з урахуванням часткових оплат 05.09.2018 та 10.09.2018) за прострочення оплати 349 161 грн 22 коп. за видатковою накладною від 03.08.2018 № РН-0390;

- 92 грн 88 коп. - сума пені, нарахована за період з 14.08.2018 по 15.08.2018 за прострочення оплати 48 427 грн 22 коп. за видатковою накладною від 09.08.2018 № РН-0401;

- 448 грн 81 коп. - сума пені, нарахована за період з 14.08.2018 по 09.09.2018 за прострочення оплати 17 280 грн 00 коп. за видатковою накладною від 09.08.2018 № РН-0403;

- 0 грн 51 коп. - сума пені, нарахована за період з 15.08.2018 по 15.08.2018 за прострочення оплати 536 грн 76 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0412;

- 883 грн 76 коп. - сума пені, нарахована за період з 15.08.2018 по 09.09.2018 за прострочення оплати 35 331 грн 00 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0402;

- 2 808 грн 82 коп. - сума пені, нарахована за період з 15.08.2018 по 09.09.2018 за прострочення оплати 112 291 грн 22 коп. за видатковою накладною від 10.08.2018 № РН-0413;

- 6 554 грн 78 коп. - сума пені, нарахована за період з 04.09.2018 по 29.10.2018 (з урахуванням часткових оплат 20.09.2018, 21.09.2018, 02.10.2018, 04.10.2018 та 30.10.2018) за прострочення оплати 262 291 грн 93 коп. за видатковою накладною від 30.08.2018 № РН-0462;

- 7 185 грн 82 коп. - сума пені, нарахована за період з 07.09.2018 по 08.01.2019 (з урахуванням часткових оплат 30.10.2018, 26.12.2018 та 09.01.2019) за прострочення оплати 84 442 грн 12 коп. за видатковою накладною від 04.09.2018 № РН-0475;

- 75 636 грн 83 коп. - сума пені, нарахована за період з 25.09.2018 по 24.03.2019 (з урахуванням часткових оплат 09.01.2019 та 12.02.2019) за прострочення оплати 437 554 грн 12 коп. за видатковою накладною від 20.09.2018 № РН-0512.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 157 063 грн 48 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 103 714 грн 36 коп.

Щодо вимог про стягнення 13 245 грн 10 коп. 3 % річних та 43 043 грн 60 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зробивши власний розрахунок 3 % річних за період, вказаний позивачем у позовній заяві, в розрізі кожної окремої видаткової накладної, розмір 3 % річних перевищує заявлений позивачем розмір, проте, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача у розмірі 13 245 грн 10 коп.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 21 497 грн 83 коп., з яких:

- 664 грн 54 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за листопад 2018 року за прострочення оплати 47 467 грн 40 коп. за видатковою накладною від 04.09.2018 № РН-0475;

- 20 833 грн 29 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року та за березень 2019 року за прострочення оплати 437 554 грн 12 коп. за видатковою накладною від 20.09.2018 № РН-0512.

Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 43 043 грн 60 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 21 497 грн 83 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу № 01/01-18 від 15.01.2018, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 103 714 грн 36 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача у розмірі 13 245 грн 10 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 21 497 грн 83 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат управління справами апарату Верховної ради України" (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 21586524) на користь Приватного підприємства "Металл-центр" (вул. Закревського, 53, кв. 77, м. Київ, 02232, ідентифікаційний код 31246287) заборгованість у розмірі 285 021 (двісті вісімдесят п`ять тисяч двадцять одна) грн 52 коп., пеню у розмірі 103 714 (сто три тисячі сімсот чотирнадцять) грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 13 245 (тринадцять тисяч двісті сорок п`ять) грн 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 21 497 (двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн 83 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 352 (шість тисяч триста п`ятдесят дві) грн 18 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 53 349 грн 12 коп. та інфляційних втрат у розмірі 21 545 грн 77 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 02.01.2020

Суддя Н.Б.Плотницька