Рішення

від 02.01.2020 по справі 910/15331/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2020Справа № 910/15331/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Есо-Автотехнікс , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бромекс , м. Київ

про стягнення 7 153,48 грн,

Представники: без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Есо-Автотехнікс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бромекс про стягнення 7 153,48 грн, у тому числі: 5 529,66 грн - основної заборгованості, 138,77 грн - пені, 1 485,05 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №12 від 31.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2019, в якому ТзОВ Есо-Автотехнікс просить суд стягнути з ТзОВ Бромекс заборгованість в розмірі 8 638,53 грн, в тому числі 7 014,71 грн - основного боргу, 138,77 грн - пені та 1 485,05 грн - штрафу.

20.12.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 17.12.2019, в якому зокрема, просить суд стягнути з ТзОВ Бромекс заборгованість в розмірі 10 123,58 грн, в тому числі 8 499,76 грн - основного боргу, 138,77 грн - пені та 1 485,05 грн - штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, що провадження у справі №910/15331/19 відкрито 04.11.2019 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно процесуальні строки для звернення сторін з клопотаннями та заявами спливає 04.12.2019.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, клопотання ТзОВ Есо-Автотехнікс про збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2019 подано позивачем в межах тридцятиденного строку, відповідно таке клопотання приймається судом до розгляду. Разом із тим, клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 17.12.2019 не приймається судом до розгляду, оскільки подано з порушенням процесуальних строків, передбачених ст. 46, 252 ГПК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом надання відзиву на позов, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Есо-Автотехнікс (далі - орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бромекс (далі - орендар/відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №12, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, розташування якого наведене у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.5. договору в день закінчення оренди, орендар зобов`язаний до 15:00 звільнити приміщення від обладнання та речей, залишити їх та підготувати до передачі орендодавцю (якщо Сторони додатково не погодять інший порядок передачі) та підписати акт повернення. В разі, якщо орендар не вивезе у встановлений строк своє майно та не поверне приміщення, орендодавець не несе відповідальності за збереження майна орендаря. За відмову від підписання акту повернення або несвоєчасне підписання такого акту орендар несе відповідальність згідно цього Договору. У момент підписання акту повернення орендар повинен повернути орендодавцю ключі від приміщень.

Згідно п. 4.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повернення приміщень орендодавцю, що визначається з урахуванням розділу 3 цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що плата за користування приміщеннями (орендна плата) обчислюється з моменту передання орендодавцем приміщень орендарю за актом приймання. Не зважаючи на площу приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, сторони підписанням цього договору домовились, що нарахування орендної плати та інших платежів за договором буде здійснюватися відповідно до оплачуваної площі приміщень, що наведена у додатку № 1 до договору.

У відповідності до п. 5.2. договору орендна плата за умовами цього договору за один календарний місяць, розраховується за такою формулою: Оп = (Пп * Ос) + ПДВ, де Оп - орендна плата в гривнях, що підлягає сплаті за розрахунковий період; Пп - оплачувана площа приміщень, кв.м. згідно із додатком № 1 до договору; Ос - орендна ставка за 1 кв. м. оплачуваної площі приміщень за 1 місяць оренди, вказана в додатку № 1 договору; ПДВ - податок на додану вартість згідно із законодавством України на момент платежу. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа що передує оплачуваному місяцю.

Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що до складу орендної плати за даним договором не входить плата за комунальні послуги, телекомунікаційні послуги, послуги з утримання приміщень (експлуатаційні витрати), гарантійний платіж, плата за землю, податок на нерухомість, інші платежі, пов`язані із використанням приміщень, які підлягають компенсації орендарем окремо, як визначено в п. 5.9, 5.11 договору.

Зокрема, з п. 5.9 договору вбачається, що під комунальними послугами в даному договорі розуміються послуги з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації. Плата за фактично спожиті комунальні послуги або, у разі необхідності, авансові платежі за комунальні послуги за своєю сутністю не є оплатою поставки послуг від орендодавця орендарю, а являє собою відшкодування (компенсацію) орендарем своєї частки в витратах орендодавця по сплаті відповідних послуг.

Зазначені в п. 5.9 договору кошти сплачуються орендарем протягом 3-х робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця (п. 5.9.5 договору).

Згідно із п. 7.2. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші передбачені цим договором платежі.

Відповідно до п. 10.2. договору, у разі прострочення строку внесення орендної плати та/або будь-яких інших передбачених цим договором платежів, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3. договору встановлено, що у разі несплати орендної плати більше одного місяця - додатково до сплати пені сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі місячної орендної плати, передбаченої цим договором.

Відповідно до додатку № 1 до цього договору в оренду передається приміщення - офіс № 25-Н загальною площею 11,0 кв.м. у майновому комплексі, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12.

01.01.2019 позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення.

Відповідно до додатку №2 до договору оренди нежитлових приміщень № 12, орендна ставка з ПДВ за 1 кв. м. з 01.04.2019 складає 110,00 грн, про що додатково було повідомлено відповідача листом вих. № 12 від 26.02.2019.

У період з 01.07.2019 по 30.09.2017 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема: рахунок № 1037 від 31.07.2019 та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №2512177 на суму 2 559,56 грн; рахунок на оплату №1272 від 31.08.2019 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3112375 на суму 1 485,05 грн; рахунок на оплату №1401 від 30.09.2019 та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №3363674 на суму 1 485,05 грн, проте відповідач за надані послуги з оренди приміщення не розрахувався, експлуатаційні витрати не відшкодував.

13.09.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 232, в якій просив останнього звільнити орендовані приміщення до 15:00 дня закінчення оренди, повернути ТзОВ Есо-Автотехнікс орендоване приміщення і ключі від приміщення в порядку, визначеному цим договором та у належному стані, підготувати і підписати акт повернення приміщення в день закінчення оренди та погасити заборгованість перед ТзОВ Есо-Автотехнікс по орендним платежам.

24.10.2019 позивач повторно направив на адресу відповідача лист-вимогу №24/10 про погашення заборгованості в сумі 5 529,66 грн. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

29.11.2019 позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату №1539 від 31.10.2019 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3861252 на суму 1 485,05 грн, проте, вказаний рахунок також відповідачем не оплачений.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з оренди нежитлового приміщення та відшкодування експлуатаційних витрат в розмірі 7 014,71 грн, а також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нараховує пеню у розмірі 138,77 грн та штраф в розмірі 1 485,05 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна №12, відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято в оренду нежитлове приміщення, а саме офіс № 25-Н загальною площею 11,0 кв.м. у майновому комплексі, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12. Проте, відповідач належим чином умови договору не виконував, орендні платежі не здійснював, експлуатаційні витрати не відшкодував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у період з 01.07.2019 по 31.10.2019 в розмірі 7 014,71 грн, що підтверджується матеріалами справи, при цьому відповідачем будь-яких доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 7 014,71 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ Есо-Автотехнікс про стягнення з ТзОВ Бромекс 7 014,71 грн. боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 138,77 грн - пені та 1 485,05 грн - штрафу, суд відзначає таке.

Відповідно до п. 10.2. договору, у разі прострочення строку внесення орендної плати та/або будь-яких інших передбачених цим договором платежів, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3. договору встановлено, що у разі несплати орендної плати більше одного місяця - додатково до сплати пені сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі місячної орендної плати, передбаченої цим договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу є арифметично правильними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Есо-Автотехнікс задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бромекс (04074, місто Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12; ідентифікаційний код 41081018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Есо-Автотехнікс (02222, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 16; ідентифікаційний код 30721457) 7 014 (сім тисяч чотирнадцять) грн 71 коп. - основного боргу, 138 (сто тридцять вісім) грн 77 коп. - пені, 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять) грн 05 коп. - штрафу та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук