Ухвала

від 02.01.2020 по справі 160/13404/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 січня 2020 р. Справа № 160/13404/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви приватного підприємства Ремсервіс-АТП 11211 (53406, м. Марганець, вул. Нікопольська, 1, код ЄДРПОУ 30761861) до відповідача 1: виконавчого комітету Марганецької міської ради ( 53407, м. Марганецька, вул. Єдності, 39 а, код ЄДРПОУ 04052181), відповідач 2: товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Експрес-логістик (53407, м. Марганець, вул. Толбухіна, 51, код ЄДРПОУ 39795003) про визнання незаконним та протиправним, скасування адміністративного договору,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 року приватне підприємство Ремсервіс-АТП 11211 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача1: виконавчого комітету Марганецької міської ради, відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Експрес-логістик , у якій просить:

- визнати незаконним та протиправним і скасувати адміністративний договір, а саме: укладений виконавчим комітетом Марганецької міської ради з товариством з обмеженою відповідальністю Транспорта компанія Експрес-логістик договір № 11 про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Марганці від 01.07.2019 року в частині його положень щодо зловмисної домовленості представників сторін цього договору про встановлення терміну роботи товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Експрес-логістик на автобусному маршруті № 1 Міська лікарня - городище 1-а , графік № 1 регулярних перевезень загального користування міському в місті Марганець Дніпропетровської області, до закінчення терміну роботи приватного підприємства Ремсервіс-АТП 11211 на цьому ж автобусному маршруті.

Позов мотивований тим, що дія оскаржуваного договору № 11 (01.07.2019 року) ТОВ ТК Експрес-логістик починається до закінчення строку дії договору № 5 (24.10.2020) ПП Ремсервіс - АТП 11211 , а не після, як це визначено законодавством.

Тобто позивачем оскаржується дія договору № 11 (01.07.2019 року), укладеного між виконавчим комітетом Марганецької міської ради та ТОВ ТК Експрес-логістик .

Суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі, делегованих повноважень.

Виходячи з системного аналізу КАС України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше, наявність публічного характеру правовідносин, по-друге, хоча б однією стороною правовідносин є суб`єкт владних повноважень у зв`язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє, між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 19 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.

Водночас, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність, зокрема, майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень, є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень, є публічно-правовим.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з укладенням між виконавчим комітетом Марганецької міської ради та ТОВ Транспортна компанія Експрес-логістик договором № 11 від 01.07.2019 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Марганці, в частині його положень щодо зловмисної домовленості представників сторін цього договору про встановлення терміну роботи товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Експрес-логістик на автобусному маршруті № 1 Міська лікарня - городище 1-а , графік № 1 регулярних перевезень загального користування міському в місті Марганець Дніпропетровської області, до закінчення терміну роботи приватного підприємства Ремсервіс-АТП 11211 на цьому ж автобусному маршруті.

За твердженнями позивача, оскаржуваний договір є адміністративним договором, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний договір це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Відповідно до ст. 44 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі Закон № 2344-III) організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедура проведення відповідного конкурсу (в силу ст. 44 Закону України Про автомобільний транспорт ) встановлена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008 року(далі Порядок № 1081).

У пункті 2 Порядку визначені терміни, що в ньому вживаються, зокрема:

- конкурсний комітет - постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу;

- організатор - орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс;

- перевізник-претендент - автомобільний перевізник, який в установленому порядку подав заяву та документи для участі в конкурсі.

Згідно з п. 8 вказаного вище Порядку, переможця чи переможців конкурсу визначає організатор перевезень на підставі рішення конкурсного комітету окремо щодо кожного об`єкта конкурсу. У разі коли щодо одного чи кількох об`єктів конкурсу встановлено, що рішення конкурсного комітету прийнято з порушенням законодавства, організатор перевезень приймає рішення про скасування такого рішення конкурсного комітету щодо цих об`єктів та виносить його для повторного розгляду на наступному засіданні конкурсного комітету.

У пункті 10 Порядку зазначено, що організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України Про автомобільний транспорт . Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об`єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 р. та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону 2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм матеріального та процесуального законодавства, суд зробив висновок про те, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Однак, у разі укладення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування з перевізником-переможцем конкурсів договору на перевезення пасажирів виникають договірні правовідносини. Такий договір не може вважатись адміністративним договором, а є господарським, що унеможливлює розгляд цієї вимоги за правилами КАС України. Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з укладенням спірного договору, у нього наявною є упущена вигода.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такі спірні правовідносини є господарсько-правовими та підлягають вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Така позиція узгоджується з висновками колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палити у господарських справах Верховного Суду України, викладених у постанові від 10.05.2016 року у справі № 21-713а16.

Крім того, суд зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Тому, спір між сторонами має приватноправовий характер, бо стосується майнового інтересу позивача.

З урахуванням цього, суд зробив висновок, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 16.05.2018 року у справі №337/2535/2017, від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, від 02.10.2018 року у справі № 911/488/18, від 28.11.2018 року у справі №490/5986/17-ц, а також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 року, справа № П/811/1884/17, адміністративне провадження № К/9901/55051/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року, справа № 522/7636/14-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду з поміж іншого, зокрема, відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у зазначених вище постановах, зазначає, що відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також, для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Також суду зазначає, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами: по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства; по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин,- за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень, є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому, ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Між сторонами у спірних правовідносинах відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування. Натомість характер спірних правовідносин є приватноправовим та, з огляду на суб`єктний склад, підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Суд, беручи до уваги те, що спір між сторонами має приватноправовий характер та фактично стосується договірних правовідносин, визнання договору недійсним, зробив висновок, що позовну заяву ПП Ремсервіс АТП 11211 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження за вказаною позовною заявою, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Частиною 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

У зв`язку з цим, суд роз`яснює позивачу, що розгляд та вирішення спору між сторонами віднесено до компетенції господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини(далі Суд) від 20.07.2016 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках суд зробив висновок, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснити позивачу, що спір між сторонами має приватно-правовий характер, а тому, з огляду на суб`єктний склад, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою приватного підприємства Ремсервіс-АТП 11211 (53406, м. Марганець, вул. Нікопольська, 1, код ЄДРПОУ 30761861) до відповідача 1: виконавчого комітету Марганецької міської ради ( 53407, м. Марганецька, вул. Єдності, 39 а, код ЄДРПОУ 04052181), відповідач 2: товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Експрес-логістик (53407, м. Марганець, вул. Толбухіна, 51, код ЄДРПОУ 39795003) про визнання незаконним та протиправним, скасування адміністративного договору.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного господарського суду в порядку, передбаченому чинним господарсько-процесуальним законодавством.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук