Рішення

від 02.01.2020 по справі 240/11141/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11141/19

категорія 10902100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

22 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), у якому просить:

- визнати незаконними підстави вказані в наказі від 8 жовтня 2019 року за №6-3244/14-19-СГ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га з земель за межами населених пунктів Харитонівської сільської ради, для передачі в приватну власність для ведення особистого селянського господарства та скасувати наказ від 8 жовтня 2019 року за №6-3244/14-19-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року в установленому законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у порядку Закону України "Про звернення громадян" із заявою про надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га на території Коростишівського району Житомирської області. Однак відповідач наказом відмовив у задоволенні клопотання позивача, посилаючись на відсутність повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Позивач посилається на те, що з доданого ним до заяви про надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою графічного матеріалу (викопіювання), на якому зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, чітко відображено розташування земельної ділянки за межами с. Мамрин Харитонівської сільської ради, тому посилання відповідача на відсутність повноважень розпоряджатись запитуваною земельною ділянкою є безпідставними. Також позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту його порушених прав буде зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області розглянути звернення позивача від 9 вересня 2019 року в установленому законом порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

18 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (а.с.22-24), в якому відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не наділене повноваженнями розпоряджатися землями комунальної власності, до яких належить запитувана позивачем земельна ділянка. У відзиві відповідач додатково вказав, що подібний спір вже розглядався Житомирським окружним адміністративним судом в рамках розгляду адміністративної справи №806/789/16, де судом були досліджені межі населеного пункту с. Мамрин, Харитонівської сільської ради і зроблено висновок, що зазапитувана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту.

19 листопада 2019 року електронною поштою на адресу суду від позивача надійшла заява на відзив відповідача (а.с.32-38), у якій позивач зазначив, що додав до позовної заяви графічний матеріал, який підтверджує те, що запитувана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Мамрин, Харитонівської сільської ради. Позивач звертався до відповідача саме із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважає, що відповідач не вказав в чому полягає неузгодженість норм Закону України "Про звернення громадян" і статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України. Щодо посилання відповідача на справу №806/789/16 позивач пояснив, що запитувана ним земельна ділянка не була предметом розгляду у справі №806/789/16. Позивач просив дослідити публічну кадастрову карту на предмет місця розташування запитуваної ним земельної ділянки. Щодо позовної вимоги про зобов`язання розглянути заяву в установленому законом порядку позивач пояснив, що у випадку задоволення позову рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду, тому саме таким чином позивач сформулював свою позовну вимогу.

Крім того, позивачем 19 листопада 2019 року також подано заяву про забезпечення доказів (а.с.39-40) шляхом дослідження публічної кадастрової карти на предмет місця розташування запитуваної ним земельної ділянки у судовому засіданні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі.

Положеннями частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник третьої особи правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, передбаченого статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 9 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання відповідно до статті 14 Конституції України та статей 116, пункту 7 статті 118, статті 121 Земельного кодексу України дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га з земель за межами населених пунктів Харитонівської сільської ради (а.с.10).

До вказаної заяви позивач додав: графічний матеріал (викопіювання з відмітками), на якому зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію паспорта та ідентифікаційного коду (на звороті а.с.10).

Наказом від 8 жовтня 2019 року за №6-3244/14-19-СГ відповідач відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо розпорядження землями комунальної форми власності (а.с.11).

7 жовтня 2019 року ОСОБА_1 направив Державній службі України з питань геодезії та картографії та кадастру запит про надання витягів на підставі яких земельну ділянку вказану позивачем у викопіюванні віднесено до меж населеного пункту с.Мамрин (а.с.12).

Вказаний запит було надіслано за належністю відповідачу листом від 9 жовтня 2019 року (а.с. 13).

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області було надано відповідь на запит листом від 11 жовтня 2019 року №ПІ-581/0/63-19 (а.с. 14) про те, що Державний земельний кадастр не містить відомостей про несформовані земельні ділянки та щодо отримання документації із землеустрою рекомендовано звернутися до центру надання адміністративних послуг.

Оскільки, у відповіді від 11 жовтня 2019 року відповідач повідомив, що у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відсутні витяги з проекту землеустрою про віднесення запитуваної земельної ділянки до меж населених пунктів, то це на думку позивача підтверджує відсутність проекту землеустрою на підставі якого земельну ділянку, на яку претендує позивач, віднесено до земель комунальної власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

З 1 січня 2013 року вступив у силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2019 року №285 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Отже, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області належить розпорядження землями державної форми власності за межами населених пунктів.

Підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки розміром 2,0 га, стала відсутність у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повноважень на розпорядження запитуваною позивачем земельною ділянкою.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, положеннями статті 118 Земельного кодексу України передбачено лише дві дії органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність - надати дозвіл або мотивовану відмову.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 1-3 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 статті 116 Земельного кодексу України).

Відтак, вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №826/1050/17, суд зазначає, що законодавством, яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержані у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України - це її належна мотивація.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не передбачено у якій формі повинна надаватися відмова, та не існує імперативної норми, яка б вказувала, що така відмова повинна надаватися саме у формі наказу, а також враховуючи те, що зміст такої відмови, будь вона у формі наказу чи листа, незмінний, то суд дійшов висновку про те, що така підстава не може будь-яким чином впливати на правомірність оскаржуваної відмови.

Посилання позивача на те, що він звертався із заявою у порядку Закону України "Про звернення громадян" не відповідає дійсності, оскільки у заяві позивач просить надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 116, пункту 7 статті 118, статті 119 Земельного кодексу України, а не надати йому відповідь у порядку Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 10).

Тому, суд вважає, що відповідач обрав належний спосіб розгляду зави позивача та за наслідками її розгляду видав відповідний наказ.

Щодо правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою суд зазначає наступне.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, у ході розгляду клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, встановлено, що відповідно до викопіювання з публічної кадастрової карти, запитувана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності та знаходиться у межах населеного пункту Харитонівської сільської ради, а саме: було надіслано запит до Харитонівської сільської ради та отримано відповідь, що запитувана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності та знаходиться в межах населеного пункту Харитонівської сільської ради та надано графічний матеріал із зображенням меж населеного пункту (а.с. 27, 28, 29).

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Частиною 1 вказаної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є розпорядником земель державної власності, які розташовані за межами населеного пункту і за цільовим призначенням землі особистого селянського господарства, садівництва, фермерства.

Судом у ході розгляду справи оглянуто Публічну кадастрову карту України на предмет місця розташування запитуваної земельної ділянки та зроблено роздруківки, які долучено до матеріалів справи.

З офіційної Інтернет-сторінки Публічної кадастрової карти України, розміщеної на адресою: https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta роздруковано інформацію та місце розташування земельних ділянок на які вказував позивач у своїх поясненнях, а саме: земельних ділянок за кадастровим номером 1822587905:06:001:0378 - комунальна власність, 1822510100:19:000:0001 - державна власність та 1822587001:01:002:0411 - приватна власність та суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 1822587001:01:002:0288 (а.с.43-47), а також роздруковано місце розташування запитуваної позивачем земельної ділянки, яка на зображенні позначена курсором (а.с. 48).

Запитувана земельна ділянка нанесена позивачем та позначена штриховою лінією на графічному матеріалі, долученому позивачем до матеріалів справи (а.с. 3 на звороті).

Із наданого ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до відзиву на адміністративний позов викопіювання з кадастрової карти встановлено, що у ньому позначено межі населеного пункту (а.с. 29). Співставляючи межі населеного пункту та місце розташування земельної ділянки чітко зрозуміло, що запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, тобто відноситься до земель комунальної власності.

Також факт того, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не є розпорядником запитуваної позивачем земельної ділянки підтверджується листами Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області №412 від 17 вересня 2019 року та №522 від 11 жовтня 2019 року (а.с.26-27).

Щодо меж населеного пункту та місця розташування земельної ділянки суд зазначає наступне.

Житомирським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа №806/789/16, у якій досліджувались межі населеного пункту с. Мамрин Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області.

Судом зроблено копії досліджених графічних матеріалів карт та викопіювання, що були предметом розгляду у справі №806/789/16 та долучено їх до матеріалів даної справи.

На графічних матеріалах зображений черезсмужний масив №2, який відноситься до населеного пункту с. Мамрин (а.с. 51-54). Межі черезсмужного масиву, що були предметом розгляду у справі №806/789/16 та у даній справі не змінилися та співпадають на викопіюванні зробленому Харитонівською сільською радою для справи №806/789/16 (а.с. 54) та на викопіюванні, зробленому для ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 29).

Під час розгляду справи №806/789/16 було встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у 2016 році із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Бажану земельну ділянку ОСОБА_2 позначила лініями на викопіюванні 34-612-0.2-1699/2-15 від 14.04.2015 (а.с. 51).

Як вже було встановлено судом, 09.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у 2016 році із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Бажану земельну ділянку ОСОБА_1 позначив лініями та заштрихував на тому самому викопіюванні 34-612-0.2-1699/2-15 від 14.04.2015 (а.с. 3 на звороті).

Таким чином, запитувана земельна ділянка ОСОБА_1 та запитувана земельна ділянка ОСОБА_2 є різними земельними ділянками, які розташовані поруч.

Однак, із графічних матеріалів, що знаходяться у справі №806/789/16, та якими позначено межі населеного пункту (а.с. 54) та із графічних матеріалів у даній справі, що позначають межі населеного пункту (а.с. 29), а також із роздруківки із Публічної кадастрової карти України, зробленої судом (а.с. 48), вбачається, що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка, позначена лініями та заштрихована на викопіюванні 34-612-0.2-1699/2-15 від 14.04.2015 (а.с. 3 на звороті), знаходиться в межах населеного пункту Харитонівської сільської ради, що також підтверджується самою Харитонівською сільською радою (а.с. 26, 28).

Отже, судом за сукупністю доказів встановлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не відноситься до відання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, а тому прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є правомірним і не може бути скасоване судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю, у тому числі і у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року в установленому порядку, оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним наказу від 8 жовтня 2019 року №6-3244/14-19-СГ.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання незаконним наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін