Рішення

від 20.12.2019 по справі 240/6200/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/6200/19

категорія 111030400

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Рудченко К.В.,

за участю: представника позивача - Литвинчук Н.П.,

представників відповідача - Байдали І.Г., Гриценко Т.А., Гречковської Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000951401 від 18.01.2019, №0000961401 від 19.01.2019, №0000971401 від 18.01.2019, №0000941403 від 18.01.2019, №0000961401 від 18.01.2019 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.2, а.с.93-96).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема щодо надходження авансових платежів, тоді як це були кошти отримані товариством як поворотна фінансова допомога. Також зазначає, що при проведенні списання основного засобу (лінії електропередач) підприємство в силу абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України не повинно було нараховувати податкові зобов`язання. Щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД вказує, що контролюючим органом неправильно визначено граничний термін надходження валютної виручки, а у зв`язку з цим неправильно обраховано кількість прострочених днів для розрахунку пені. Вважає, що за вказане порушення валютного законодавства має застосовуватись адміністративно-господарські санкції, передбачені ст.238 ГК України, а норми ПК України в даному випадку застосуванню не підлягають. Також звертає увагу, що його двічі притягнуто до відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

14.05.2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДФС у Житомирській області проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно призначення платежу кошти були оплатою за поставку ільменітового концентрату, а тому мали бути включені позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість. Зазначає, що позивачем було самостійно прийнято рішення про проведення списання основного засобу (лінії електропередач), а тому абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України в даному випадку не застосовується. Щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД вказує, що відповідно до ч.2 ст.250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (т.1, а.с.126-140).

20.05.2019 позивачем подано відповідь на відзив (т.1, а.с.155-169).

07.06.2019 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.212-221).

16.07.2019 позивачем подано заяву про уточнення підстав позову (т.2, а.с.28-32).

24.07.2019 відповідачем подано заперечення на заяву про уточнення підстав позову (т.2, а.с.71-76).

24.07.2019 позивачем подано заяву про зміну предмету позову (т.2, а.с.93-96).

16.09.2019 відповідачем подано заперечення на заяву про зміну підстав позову (т.2, а.с.101-102).

В судовому засіданні 20.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.2, п. 77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-1V (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) та на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, наказу №2281 від 18.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Жигомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018. За результатами перевірки складений акт перевірки №1480/06-30-14-01 31280048 від 17.12.2018 року (т.1, а.с.40-58).

В ході перевірки, серед інших, встановлені наступні порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 421 128 грн, в т.ч. по періодах:

- січень 2015р. в сумі 87159 грн;

- лютий 2015р. в сумі 333969 грн та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 30 637 грн за жовтень 2017р. і від`ємного значення податку на додану вартість, що переноситься на наступні податкові періоди, в сумі 318 064 грн (рядок 21 Декларації за червень 2018р.);

- п.201.10 ст.201 ПК України - платником не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, в кількості 4 шт. на загальну суму ПДВ 348 701 грн, в т.ч. за:

- квітень 2016р. в сумі 315 000 грн;

- лютий 2017р. в сумі 2 700 грн;

- травень 2017р. в сумі 364 грн;

- жовтень 2017р. в сумі 30 637 грн;

- статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами і доповненнями):

- при виконанні експортного контракту від 29.10.2014р. №415-VL, укладеного з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG" (Швейцарія) валютна виручка в сумі 78 270,00 дол. США надійшла з порушенням термінів розрахунків;

- при виконанні експортного контракту від 29.10.2014р. №575 VL-TI, укладеного з нерезидентом "Tolexis International LTD" (Кіпр) валютна виручка в сумі 221 080,05 дол. США надійшла з порушенням термінів розрахунків;

- при виконанні експортного контракту від 02.09.2016р. №020916, укладеного з нерезидентом "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" (ОАЕ) валютна виручка в сумі 235 375,49 євро надійшла з порушенням термінів розрахунків.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000951401 від 18.01.2019 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 174 351 грн.. згідно вимог п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, ст. 120-1 ПК України за не складення та не реєстрацію податкових накладних протягом граничного строку передбаченого ст.201 ПК України (т.1, а.с.32-33);

- №0000961401 від 18.01.2019 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2017 року, на 38 296 грн, у тому числі: сума завищеного бюджетного відшкодування - 30 637 грн, штрафні (фінансові) санкцій (штраф) - 7 659 грн за порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України (т.1, а.с.34-35, т.2, а.с.20-21);

- №0000971401 від 18.01.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2018 року на 318 064 грн за порушення вимог п.185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України (т.1, а.с.36-37)

- №0000941403 від 18.01.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 3 794 725,71 грн, за порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (т.1, а.с.38-39).

В ході судового розгляду встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000961401 було надіслано позивачу із помилкою у даті його складання - 19.01.2019, замість вірної - 18.01.2019, що підтверджується листом ГУ ДФС у Житомирській області від 29.05.2019 №7258/6/06-30-14-01, супровідним листом ГУ ДФС у Житомирській області від 18.01.2019 №720/6/06-30-14-27 (т.2, а.с.18-19) та оригіналом вказаного податкового повідомлення-рішення, яке залишилось у податкового органу та було оглянуто судом, належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи (т.2, а.с.20). Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000961401 від 19.01.2019 та №0000961401 від 18.01.2019, є одним тим самим рішенням.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п.188.1 ст.188 ПК України).

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Щодо не включення до бази оподаткування податком на додану вартість коштів у вигляді авансових платежів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, що призвело до заниження податкових зобов`язань в сумі 315 000 грн за квітень 2016 року, суд зазначає таке.

Підставою для такого висновку контролюючого органу була інформація, що згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" надійшли кошти від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" в сумі 1 890 000 грн з призначенням платежу "Оплата за поставку ільменітового концентрату по договору №1347-1 від 19.12.2013, в т.ч. ПДВ". Разом з тим, позивач вказує, що дані кошти надійшли як поворотна фінансова допомога, а у призначенні платежу контрагентом було допущено помилку.

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки від 19.12.2013 року №1347-1 ТОВ "Валки-Ільменіт" (постачальник) здійснювало продаж ільменітового концентрату ПрАТ "Кримський Титан" (нова назва - ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс") (покупець). У перевіреному періоді по зазначеному договору поставки товариством було реалізовано товару на загальну суму 32 693 949 грн, в т.ч. ІІДВ.

Водночас, станом на 01.04.2016 розрахунки за поставлений товар покупцем проведені в повному обсязі, заборгованість по бух. рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по контрагенту ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" відсутня, що підтверджено контролюючим органом в ході перевірки (т.1, а.с.43).

Кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" в бухгалтерському обліку товариства відображені по бухгалтерському рахунку 685/1 "Розрахунки з іншими кредиторами", Д-т рахунку 311 К-т рахунку 685/1, як поворотна фінансова допомога.

Як наголошує позивач, ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" було допущено помилку в такому реквізиті платіжного доручення №58298 від 22.04.2016 як "Призначення платежу", а саме: замість вірного призначення "Надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі згідно договору № 14/505 від 21.03.2016, без ПДВ" було помилково вказано "Оплата за поставку ільменітового концентрату по договору №1347-1 від 19.12.2013 року, в т.ч. ПДВ 55 000,00 грн".

Судом встановлено, що між ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (позикодавець) та ТОВ "Валки-Ільменіт" (одержувач) 21.03.2016 укладено договір №14/405 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі (т.1, а.с.59-61).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позикодавець надає одержувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 100 000 000 грн без ПДВ на поворотній основі зі строком повернення до 30.12.2016, а одержувач зобов`язується отримати її та повернути в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п.3.1 фінансова допомога (її частина) надається у безготівковому порядку (платіжним дорученням) шляхом перерахування суми грошових коштів фінансової допомоги (її частини), визначеної у п.1.1 цього договору на рахунок одержувача.

Додатковими угодами №1 від 23.12.2016 та №2 від 29.12.2017 було продовжено строки повернення даної фінансової допомоги до 30.12.2018 (т.1, а.с.192-195).

Записи у картці рахунку 685.1 позивача за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 по контрагенту ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" свідчать про те, що повернення фінансової допомоги здійснювалось позичальником у відповідності до вищевказаного договору (т.1, а.с.170-174).

Суд враховує, що ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" виявило вищевказану помилку у реквізиті "Призначення платежу" вже після списання коштів зі свого рахунку, про що листом №243 від 21.04.2019 повідомило ТОВ "Валки-Ільменіт" (т.1, а.с.64).

Відповідно до п.32.3 ст.32 Закону України "Про платіжні системи га переказ коштів в Україні" №2346-111 від 05.04.2001р. (надалі - Закон №2346-111) банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

При цьому, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника (п. 22.6 ст. 22 Закону №2346-111).

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону №2346-111 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.9 Інструкції № 22 установлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами Національного банку України, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.7 глави 3 Інструкції № 22).

Разом з тим, згідно з пунктом 2.29 Інструкції № 22 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.

Питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.19 глави 1 Інструкції № 22 визначено, що платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Національний банк України у листі від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу" зазначив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку (т.1, а.с.180).

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним і внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення банком стає неможливим, проте дане питання може бути вирішено між сторонами переказу за взаємною згодою.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.03.2019 у справі №2а-335/10/2670.

Слід зазначити, що порядок узгодження між сторонами питань щодо проведення безготівкових розрахунків після зарахування коштів на рахунок отримувача не визначений законодавством та відбувається на власний розсуд сторонами таких розрахунків.

Суд враховує, що в ході перевірки позивачем надавався перевіряючим лист №243 від 21.04.2019 щодо зміни реквізиту "Призначення платежу", проте він не був взятий до уваги, оскільки не є первинним документом.

Водночас із урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що даний лист мав бути взятий до уваги для встановлення дійсного змісту господарської операції в рамках якої відбулось перерахування вказаних коштів.

Враховуючи, що між ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" та ТОВ "Валки-Ільменіт" дійсно існували договірні відносини щодо надання фінансової допомоги, зміст даної господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку, зміни у реквізиті "Призначення платежу" погоджені між сторонами переказу, суд погоджується із доводами позивача, що кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" були поворотною фінансовою допомогою.

Як зазначалось, згідно з п.п. "а" та "б" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та/або послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання послуг, у свою чергу, це - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України). А постачання товарів -будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, у зв`язку з тим, що операція з надання/отримання платником поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, така операція не є об`єктом оподаткування ПДВ, відповідно в даному випадку відсутній обов`язок платника виписувати та реєструвати податкову накладну.

З урахуванням наведеного, кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" як поворотна фінансова допомога, позивачем правомірно не включено до бази оподаткування податком на додану вартість коштів.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000971401 від 18.01.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2018 року на 315 000 грн та податкове повідомлення-рішення №0000951401 від 18.01.2019 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 157 500 (315 000*50%) грн винесені безпідставно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заниження податкового зобов`язання на 30 637 грн по списаній лінії електропередачі, суд зазначає наступне.

У ході перевірки проведено аналіз списання ТОВ "Валки-Ільменіт" товарно- матеріальних цінностей та основних засобів, в тому числі і тих, які використовувались не у господарській діяльності, зокрема по бух. рахунках 10, 13, 20, 97, 949, 946 та встановлено, що в окремих випадках підприємством не проведено коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкового зобов`язання відповідно до законодавчих вимог, а саме:

- в сумі 30 637 грн. за жовтень 2017 року, бух. проведення Д-т рах.97 "Інші витрати" - К-трах.103 "Будинки, споруди, передавальні пристрої" - при проведенні списання лінії електропередачі внаслідок її демонтажу (акт демонтажу від 11.09.2017 №11/09 та акт на списання від 12.09.2017 №12/09) загальною балансовою вартістю 372 234 грн підприємством суму зносу вказаної лінії відображено по рах.13 "Амортизація" (Д-т рах.13 К-т рах.103) - 219 047 грн, та залишкову вартість відображено по рах.97 "Інші витрати" (Д-т рах.97 К-т рах.103) - 153 187 грн. Крім того, оприбутковано матеріали від демонтажу в сумі 27 460 грн. На залишкову вартість списаної лінії електропередачі підприємством не проведено нарахування податкового зобов`язання.

Судом досліджено акт демонтажу №11/09 від 11.09.2017, акт списання №12/09 від 12.09.2017, акт списання основних засобів від 31.10.2017, акт огляду №30/08 від 29.08.2017 (т.1, а.с.84-87) та встановлено, що у зв`язку із відпрацюванням ділянки землевідводу, на якій була змонтована електролінія, позивачем було вирішено демонтувати та ліквідувати електролінію ВЛЕП 6 кВТ. За результатами проведеного демонтажу було отримано матеріали, які придатні до експлуатації та можуть бути використані повторно, їх було оприбутковано на склад підприємства.

Нормами пп. "г" п. 198.5 ст. 198 та п. 189.1 та п. 189.9 ст. 189 ПК України чітко визначено порядок нарахування податкового зобов`язання по податку на додану вартість при списанні основних засобів.

Зокрема, відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно із п.189.9 ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Суд звертає увагу, що абз.1 п.189.9 ст.189 ПК України вказує як слід розглядати для цілей оподаткування ліквідацію основних виробничих або невиробничих засобів, що відбувається за самостійним рішенням платника податку, тоді як абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України зазначає випадки, коди ліквідація відбувається без згоди платника.

Натомість, позивач, аналізуючи наведені норми та посилаючись на абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України, зазначає, що вказаним абзацем передбачено три випадки, коли податкові зобов`язання не нараховуються, коли:

- основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;

- ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства;

- платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Суд не погоджується із даним твердженням позивача, оскільки абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України чітко встановлює винятки щодо застосування абзацу першого даного пункту, зокрема коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням:

- внаслідок дії обставин непереборної сили,

- в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Тобто, суд вважає, що вказаною нормою перебачено лише два випадки, коли абз.1 п.189.9 ст.189 ПК України не застосовується. При цьому, у другому випадку після слів "у тому числі" законодавцем перераховується як підтверджуються наведені обставини.

Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом ДФС України від 03.08.2018 №673, також лише роз`яснює, якими документами слід підтверджувати існування обставин, наведених у абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України.

Враховуючи, що демонтаж та списання лінії електропередачі проведено позивачем за самостійним рішенням, дана операція не відноситься до перелічених винятків щодо застосування абз.1 п.189.9 ст.189 ПК України.

За таких обставин, при проведенні списання основних засобів (лінії електропередачі) ТОВ "Валкі-Ільменіт" зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання на суму списання та зареєстровати в ЄРПН податкову накладну.

З огляду на викладене, суд погоджується із висновком відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань по податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 30 637 грн та обґрунтованість застосування штрафу в розмірі 7659 грн (30637*25%) за порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.201.10 ст.201 ПК України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000961401 від 18.01.2019.

Враховуючи даний висновок суду, обґрунтованим є застосування до позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000951401 від 18.01.2019 штрафу в розмірі 15 319 грн (30 637*50%) згідно вимог п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, ст. 120-1 ПК України за не складення та не реєстрацію податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3 794 725,71 грн суд зазначає наступне.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ "Валкі-Ільменіт" вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент існування даних правовідносин, далі - Закон №185), а саме: несвоєчасне надходження валютних коштів за зовнішньоекономічними контрактами від 29.10.2014 №415- VL, від 29.10.2014 №575 VL-TI, від 02.09.2016 №020916.

При цьому зазначено, що резидентом було укладено експортні контракти з:

- нерезидентом - компанією "Tolexis Enterprises AG" від 29.10.2014 №415-VL про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 444 210,00 дол. США, що еквівалентно 9 575 052,48грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 613 050,00 дол. США, в тому числі в сумі 78 270 дол. США надійшла з порушенням термінів (граничний термін надходження валютної виручки 27.08.2015, кількість прострочених днів - 1);

- нерезидентом - компанією "Tolexis International LTD" від 29.10.2014 №575 VL-TI про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 149 410,00 дол. США, що еквівалентно 3 656 948,92 грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 610370,00 дол. США, в тому числі з порушенням термінів по сумі 69 680,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 08.02.2015, кількість прострочених днів -4), по сумі 16 080,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 09.02.2015, кількість прострочених днів - 3), по сумі 32 160,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 10.02.2015, кількість прострочених днів - 2) та по сумі 103 160,05 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 25.02.2015, кількість прострочених днів - 6);

- нерезидентом - компанією "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" від 02.09.2016 №020916 про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 3 050 000,00 євро, що еквівалентно 86061026,50грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 3 050 000,00 євро, в тому числі в сумі 235 375,49 євро надійшла з порушенням термінів (граничний термін надходження валютної виручки 09.03.2017, кількість прострочених днів - 410) (т.1, а.с.49-53).

Відповідно до ст. 1 Закону №185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 цієї статті.

Відповідно до Постанов Правління Національний банк України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 07.06.2016 №342, від 14.09.2016 №386, від 13.12.2016 №410 та від 04.04.2017 №30 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1 та ст.2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185 передбачено, що порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених ст.1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені ст. 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, норми Закону №185 носять імперативний характер і визначена ними відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення.

У свою чергу, відповідно до Закону №185 порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п. 2.2. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (далі - Інструкція №136), відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта, рахунку (інвойса) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг.

Пунктом 2.3 Інструкція №136 визначено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Судом досліджено хід виконання контрактів на експорт продукції, що відображено у додатку 3 до Інформації щодо проведення перевірки операцій у сфері ЗЕД (т.1,а.с.145-151).

Позивач вважає помилковим застосування контролюючим органом в даному випадку постанов Правління Національного банку України, в тому числі й постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року №410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якими фактично звужено зміст та обсяг прав (встановлено строк розрахунків 120 днів), при наявності діючого спеціального закону (відповідно до якого строк розрахунків встановлено 180 днів), що призвело до неправильного визначення граничного строку розрахунків за контрактом від 02.09.2016 №020916 (09.03.2017).

Суд не погоджується із даним твердженням, оскільки дані постанови прийнято Національним банком України в межах повноважень, визначених ст.1 Закону №185.

Враховуючи ст.1 Закону №185 з урахуванням п.1 постанов Правління Національного банку України від 14.09.2016 №386, №410, граничний строк надходження валютної виручки за контрактом від 02.09.2016 №020916 по МД від 09.11.2016 №14371 становить 09.03.2017 (120 днів).

Враховуючи, що кошти в розмірі 235 375,49 євро за вказаною митною декларацією надійшли 23.04.2018, контролюючим органом правильно обраховано кількість прострочених днів - 410.

Також слід зазначити, що постанова Правління Національного банку України від 25.05.2017 №41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу ст.58 Конституції України.

Суд критично оцінює посилання позивача про необхідність застосування ст.238 та ст.250 Господарського кодексу України при застосуванні штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (далі - ГК України) передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання.

Законом України від 02.12.2010 №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності 01.01.2011, було внесені зміни до ст. 250 ГК України.

Так, згідно з ч.1 чинної редакції зазначеної норми адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (ч. 2 ст. 250 ГК України).

Закон України від 02.12.2010 № 2756-VI набрав чинності з 01.01.2011 і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 ГК частиною другою такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності ПК України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно- господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 ГК України, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Враховуючи наведене, лише до порушень, вчинених до 01.01.2011, відповідач зобов`язаний був при застосуванні до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності виходити зі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 ГК України.

У той же час, в ході перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення у 2017 році, тобто, у період дії вимог ч. 2 ст. 250 ГК України, а тому дія цієї статті, зокрема, щодо встановлених у ній термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, не може поширюватись на штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у межах спірних правовідносин.

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Разом з тим, пп. 14.1.39 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, застосування контролюючими органами санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі нарахування пені за порушення строків розрахунків, повинно здійснюватися з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постановах у справі №К/9901/40827/18 від 05.11.2018, у справі №808/2535/17 від 20.02.2018.

Щодо твердження позивача про повторне притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ГУ ДФС у Житомирській області на підставі повідомлення ПАТ"ВТБ Банк" від 06.04.2017 №3094/1-2 про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків при виконання експортного контракту №020916 від 02.09.2016, укладеного з нерезидентом "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" (ОАЕ) за період діяльності з 02.09.2016 по 31.07.2017 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Валки-Ільменіт", про що складено акт від 18.08.2017 №494/06-30-14-13/31280048, т.1, а.с.92-97).

В ході перевірки, серед іншого, встановлено, що валютна виручка в сумі 235 375,49 євро у законодавчо встановлені терміни не надійшла.

За результатами перевірки нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 2 887 059,97 грн за період з 10.03.2017 (день виникнення заборгованості) по 31.07.2017 (останній день перевіряємого періоду) (т.1, а.с.103), яка була сплачена позивачем.

Таким чином, у періоді, охопленому позаплановою перевіркою, не відбулось повернення валютної виручки за експортований товар, у зв`язку з чим нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД до останнього дня, періоду, який перевірявся.

Водночас, у даній справі предметом спору є нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД після повернення валютної виручки (23.04.2018) за контрактом №020916 від 02.09.2016.

При цьому, як вбачається із розрахунку пені (т.2, а.с.79), перевіряючим враховано суму пені 2 887 059,97 грн, яка була нарахована за результатами позапланової перевірки та сплачена позивачем, а саме 6 682 615,68 (сума нарахованої пені) -2 887 889,97 (сума сплаченої пені) = 3 794 725,71 (сума, яка підлягає сплаті).

Таким чином, твердження позивача про притягнення його двічі до відповідальності за одне й те саме порушення не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3 794 725,71 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000941403 від 18.01.2019

У відповідності до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАСУ встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області:

- №0000951401 від 18.01.2019 в частині застосування штрафу з ПДВ у сумі 172 819 грн.

- №0000971401 від 18.01.2019 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ по декларації за червень 2018 року у сумі 315 000 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, РНОКПП / ЄДРПОУ: 39459195) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (вул. Шевченка, 1-А, смт.Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110. РНОКПП / ЄДРПОУ: 31280048) 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 02 січня 2020 року