Рішення

від 21.11.2019 по справі 817/2476/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2019 року м. Рівне №817/2476/13-а

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Базалюк О.П.,

відповідачів: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" доГоловного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод металевих виробів (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (правонаступниками якої є Головне управління ДФС у Рівненській області, Головне управління ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0000012340 від 06.03.2013 року, яким визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств у сумі 288167,00 грн., з яких: 272542,00 грн. - за основним платежем, 15625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0000022340 від 06.03.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем Податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 224917,00 грн., з яких: 224914,00 грн. - за основним платежем, 3,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Кітіллар підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають нормам чинного на той час законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 касаційну скаргу Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014 у справі №817/2476/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 адміністративну справу № 817/2476/13-а розподілено судді Махаринцю Д.Є.

Ухвалою суду від 14.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що в основу висновків податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та завищення суми податкового кредиту протягом перевіряємого періоду покладені дані про віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у ціні товару по фіктивним операціям з контрагентом, а бухгалтерські документи позивачем були оформлені неналежним чином. Відповідач зазначає, що діяльність ТОВ Кітіллар носить фіктивний характер, оскільки будь-яка фінансово-господарська діяльність, спрямована на настання реальних наслідків, отримання результатів (прибутків, доходу) не здійснювалась, встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічно діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу. Відповідач посилається на наявність судового рішення про закриття кримінальної справи відносно директора ТОВ Кітіллар , що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

В судовому засіданні судом було залучено до участі в справі Головне управління ДПС у Рівненській області як відповідача в зв`язку з реорганізацією.

У судовому засіданні 07.11.2019 року представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити у повному обсязі. Пояснив суду, що у ході перевірки позивачем надані всі первинні бухгалтерські документи по господарським операціям з ТОВ Кітіллар , що підтверджують показники, відображені у податковій звітності. Наявні в матеріалах справи та наведені у акті перевірки документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства, сумнівів щодо їх достовірності та зауважень з приводу їх змісту чи оформлення у акті перевірки не зазначено. Тож, витрати по взаєморозрахункам з ТОВ Кітіллар правомірно включені до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки операції з придбання товарів пов`язані з господарською діяльністю позивача, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими під час перевірки. Контролюючим органом безпідставно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції. Представник позивач також зазначив, що висновки викладені в акті перевірки господарської діяльності ТОВ Кітіллар не можуть бути беззаперечним свідченням неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

У судовому засіданні 07.11.2019 року представник відповідачів проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання 21.11.2019 року представник відповідачів не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Однак судом встановлено, що підстави, яким відповідач обґрунтовував дане клопотання відсутні та відповідачі мали змогу направити для участі у судовому засіданні іншого уповноваженого представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ Завод металевих виробів з питань дотримання вимог податкового законодавства з підприємствами: ТОВ Кітіллар , ТОВ Площа Європи , ТОВ Єврограндбуд , ТОВ ТД Агросвіт 3000 , ТОВ ТД Тодес за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №555/22/36697006 від 19.11.2012 року, в якому вказано, що позивачем порушено пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат на суму 1124572 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року в сумі 250002 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 444544 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 430026 грн. (без врахування ПДВ); пп. 7.4.1 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, встановлено завищення (ряд.24 декларації по ПДВ) за березень 2012 року в сумі 18341 грн., та донараховано ПДВ на загальну суму 224914 грн., в тому числі в травні 2011 року в сумі 195546 грн., лютому 2011 року в сумі 10937 грн., квітні 2011 року в сумі 18431 грн.

Висновки відповідача базуються на обставинах нікчемності правочинів укладених, між позивачем та ТОВ Кітіллар , оскільки позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат доходної частини державного бюджету.

На підставі Акту перевірки №555/22/36697006 від 19.11.2012 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.03.2013 року №0000012340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств у сумі 288167 грн., з яких: 272542 грн. - за основним платежем; 15625 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.03.2013 року №0000022340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем Податок на додану вартість у сумі 224917 грн., з яких: 224914 грн. - за основним платежем; 3 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що між ТОВ Завод металевих виробів (Покупець) та ТОВ Кітіллар (Постачальник) укладено договори поставки: №01-12/мп від 01.12.2010 року та №01-11/ц від 26.01.2011 року.

Предметом договору поставки №01-12/мп від 01.12.2010 року є поставка Покупцю металопродукції в асортименті (за найменуванням), кількості та за ціною згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язувався прийняти і сплатити за неї грошову суму відповідно до умов, визначених у даному договорі і специфікаціях.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи специфікацією № 1 від 01.12.2010р., специфікацією № 2 від 18.01.2011р., специфікацією № 3 від 07.04.2011р., видатковою накладною № 171201 від 17.12.2010р., податковою накладною №161201 від 16.12.2010 року, платіжним дорученням від 16.12.2010 року, товаро-транспортною накладною від 17.12.2010р. на суму 147701,92 грн., товаро-транспортною накладною від 17.12.2010р. на суму 152300,00 грн., видатковою накладною № 180111 від 18.01.2011р., податковою накладною №180111 від 18.01.2011 року, платіжним дорученням від 18.01.2011 року, товаро-транспортною накладною від 18.01.2011р. на суму 69865,92 грн., товаро-транспортною накладною від 18.01.2011р. на суму 150137,15 грн., видатковою накладною № 070411 від 07.04.2011р., товаро-транспортною накладною від 06.04.2011р., автомобіль ІВЕКО АМ0559ВА, товаро-транспортною накладною від 06.04.2011р., автомобіль Skania АИ46-15АТ, товаро-транспортною накладною від 06.04.2011р., автомобіль DAF ВК02-67МИ, податковою накладною №10 від 07.04.2011 року, платіжними дорученнями від 07.04.2011 року, перепустками № 359, № 362, № 364 від 06.04.2011р., банківською випискою.

Предметом договору поставки №01-11/ц від 26.01.2011 року є поставка Покупцю металопродукції в асортименті (за найменуванням), кількості та за ціною згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язувався прийняти і сплатити за неї грошову суму відповідно до умов, визначених у даному договорі і специфікаціях.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи специфікацією № 1 від 26.01.2011р. до Договору поставки № 01-11/ц, видатковою накладною № 260111 від 26.01.2011р., товаро-транспортною накладною від 26.01.2011р. на суму 333450,00 грн., податковою накладною №260111 від 26.01.2011 року, платіжним дорученням від 26.01.2011 року, банківською випискою.

За вказаними операціями позивач сформував витрати на загальну суму 1124572 грн., та податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 243255 грн.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ Кітіллар товарів позивачем надано акти завантаження цинку, калькуляції, видаткові накладні, валютно-митні декларації, картки руху матеріалів зі складу в цех, облікові картки, накази про прийняття на посади начальника відділу логістики, начальника цеху штамповки, начальника цеху виробництва металевих конструкцій, стропальника, договір суборенди, картки по рахунку основні засоби, паспорти на наявне обладнання.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв`язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту в оплату за придбані товари, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично не постачались, угоди з їх придбання є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на прибуток, як наявність висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /недійсності/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом встановлено, що ТОВ Кітіллар і на даний час здійснює господарську діяльність та відомості щодо даної юридичної особи наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом наданим позивачем на вимогу суду у судовому засіданні 21.11.2019 року.

Припущення про відсутність у контрагента позивача штатного персоналу для виконання робіт, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо поставлених товарів, але не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари ТОВ Кітіллар не постачались. Як і не може братись до уваги інформація, отримана відповідно до протоколів допиту свідків від СУ ДПС у Житомирській області, висновки почеркознавчого дослідження, оскільки зазначені докази не несуть у собі інформацію стосовно предмета доказування по даній справі - обставин реальності або ж фіктивності господарських операцій позивача з його контрагентом, тому дані докази є недопустимими.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо наявності судового рішення про закриття кримінального провадження, оскільки Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва по справі № 59/1625/13-к кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1 КК України було закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Зміст вказаної ухвали досліджувався в даній адміністративній справі. Зокрема, в ухвалі суду по вказаній кримінальній справі не зазначено, що господарські операції з ТОВ Завод металевих виробів мали ознаки фіктивності. Таким чином вбачається що в межах кримінальної справи господарські операції із позивачем не досліджувались.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів обізнаності позивача щодо неправомірної діяльності його контрагента чи його окремих посадових осіб.

При цьому в ч.1 ст. 62 Конституції України та ч.2 ст. 2 КК України закріплена презумпція невинуватості. Відповідно до неї особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім іншого, суд приймає до уваги, що 25.09.2019 року набрали чинності положення Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 18.09.2019 року № 101-ІХ, яким із Кримінального кодексу України виключено ст. 205 Фіктивне підприємництво . Таким чином діяння посадових осіб ТОВ Кіітіллар декриміналізовані, а тому, на момент розгляду даної адміністративної справи не можуть створювати правових наслідків. Отже, доводи представника відповідача викладені у відзиві суд відхиляє.

Відповідно до статті 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає до застосування) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов`язані з веденням господарської діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вищевказані норми кореспондують з положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, згідно з пунктом 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Грошові кошти сплачені позивачем на користь ТОВ Кітіллар в рахунок оплати за надані товари, є пов`язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та як наслідок відсутні порушення позивачем обмежень встановлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств .

Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органі, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов`язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення контрагентом правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, якщо контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Крім того, в під час судового розгляду адміністративної справи встановлено, що оскаржені податкові повідомлення рішення відповідача прийняті на підставі Акту перевірки від 19.11.2012 року № 555/22/36697006 про реузльтати виїзної позапалнової перевірки ТзОВ "Завод металивх виробів з питань дотримання податкового закнодавства з контрагентами. В акті перевірки вказано що позапланова перевірка позивача проведена відповідно до наказу Сарненської МДПІ № 473 від 06.11.2012 та відповідно до постанови ДПС в Житомирській області від 14.09.2012 по справі № 1079001/12.

Судом встановлено, що в дійсності Постановою слідчого податкової міліції ДПС в Житомирській області Сидоржевського О.М. від 14.09.2012 в межах кримінальної справи № 1079001/12 призначено позапланову перевірку ТОВ "ЗМВ" ( код 36697006) тобто позивача, дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських правовідносин з контрагентами. В цій же постанові вказано, акт проведеної перевірки направити на адресу СУ ДПС в Житомирській області.

З матеріалів даної адміністративної справи, зокрема відповіді Сарненської МДПІ на заперечення позивача на акт перевірки та пояснень відповідача, встановлено, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей про прийняття судом рішення в кримінальній справі, в межах якої проведено документальну перевірку позивача.

Аналіз норм пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем без дотримання процедури, встановленої пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та є передчасними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 23.01.2018 по справі № К/9901/1286/18.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012340 яким визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств" та №0000022340 від 06.03.2013 за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 12, код ЄДРПОУ 39394217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" (код ЄДРПОУ 36697006, 34504, Рівненська область, м.Сарни, вул.Соборна, 21) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.