Рішення

від 02.01.2020 по справі 560/3455/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3455/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 січня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Дунаєвецької міської ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії Дунаєвецької міської ради від 29.06.2019 року, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення селянського господарства, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Дунаєвецьку міську раду надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га, кадастрового номера 6821885300:05:013:2002, для ведення селянського господарства ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.05.2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власністю орієнтовною площею 2,00 га для ведення селянського господарства. Вказує, що до заяви додав графічні матеріали, отримані з мережі Інтернет, з публічної кадастрової карти України, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та кадастровий номер землі комунальної власності з цільовим призначенням 16,00, Землі запасу.

Листом від 27 червня 2019 року №1433/02.08-20 позивача було повідомлено, що за результатами розгляду його заяви рішення не було прийняте, причини відмови не вказано.

Не погодившись з такими діями відповідача звернувся до суду, за захистом своїх порушених права.

Ухвалою суду від 01 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20 листопада 2019 року відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що Дунаєвецькою міською радою під час розгляду заяви позивача було здійснено всі необхідні заходи щодо її розгляду відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вказано, що за результатами розгляду заяви був підготовлений проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ", який після погодження, було оприлюднено на офіційному сайті міської ради, розглянуто на спільному засіданні постійних комісій міської ради та винесено на розгляд сесії. Зазначений проект рішення не прийнято, як рішення міської ради, через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради. Крім того, зазначив, що 29.06.2019 рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не приймалось, а тому не може бути предметом позову.

Вважає, що Дунаєвецька міська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2019 року позивачем подано до відповідача заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6821885300:05:013:2002. Разом із заявою як додатки подано: копію паспорта, копію посвідчення, графічні матеріали.

У відповіді, оформленій листом від 27 червня 2019 року №1433/0208-20 відповідач повідомив позивачу, що заяву про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької об`єднаної територіальної громади розглянуто 21 червня 2019 року на черговій сесії міської ради. За результатами розгляду рішення не було прийняте.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).

Стаття 1 Першого протоколу ( 994 - 535 ) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

У рішенні Європейського суду з прав людини "Остапенко проти України" Заява N 17341/02) Страсбург, 14 червня 2007 року. Уряд стверджував, що ділянка землі, з приводу якої скаржиться заявник, не може розглядатись як його "власність" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), оскільки рішення від 4 квітня 2000 року передбачає передачу землі у довгострокове користування, а не у власність. Заявник не погодився. У цьому зв`язку Суд звертає увагу, що Конвенційними інституціями сформовано єдину позицію, згідно з якою "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) може бути як "існуюче майно" (див. справу Van der Mussele v. Belgium, від 23 листопада 1983 року, серія А , N 70, с. 23, п. 48), так і активи, включаючи скарги, в зв`язку з якими заявник може стверджувати, що він має щонайменше "законне сподівання" на те, що вони будуть реалізовані (див., наприклад, рішення Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31, та Ouzounis and Others v. Greece, N 49144/99, від 18 квітня 2002 року, п. 24).

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача із заявою, з додатками, про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власністю орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6821885300:05:013:2002. Зазначене свідчить про дотримання позивачем вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Крім того з аналізу зазначених норм слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинен прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

З огляду матеріалів справи судом встановлено, що питання про надання позивачу дозволу на розробку документації з землеустрою розглядалось на пленарному засіданні сесії 21.06.2019, однак за результатами її розгляду не було прийнято рішення, що вказує на відповідну бездіяльність відповідача. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.

Відповідач у відмові, оформленій листом від 27 червня 2019 року №1433/02.08-20 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заяви рішення не прийнято, при цьому не навів жодної з підстав, передбачених Земельним кодексом України.

Зазначене свідчить про недотримання відповідачем вимог ЗК України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Позивач просить визнати протиправними дії Дунаєвецької міської ради від 29.06.2019 року, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою, при цьому судом встановлено, що питання про надання позивачу дозволу на розробку документації з землеустрою розглядалось на пленарному засіданні сесії 21.06.2019, а відмова оформлена листом від 27.06.2019, зазначене свідчить про те, що позивач при формулюванні позовних вимог не зміг правильно встановити дату розгляду його заяви відповідачем.

А тому враховуючи наведене вище, суд вважає, що відмова відповідача у формі листа у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Оскільки вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га, кадастрового номера 6821885300:05:013:2002, для ведення селянського господарства ОСОБА_1, на переконання суду є дискреційними повноваженнями Дунаєвецької міської ради, суд відмовляє у задовленні даної вимоги.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 статті 2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст.245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов`язок зобов`язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (заява про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га, кадастрового номера 6821885300:05:013:2002 для ведення селянського господарства), з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, зобов`язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2019 року та прийняти рішення щодо надання дозволу або відмовити в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Дунаєвецької міської ради від 27.06.2019 №1433/02.08-20 у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення селянського господарства, кадастровий номер 6821885300:05:013:2002 та прийняти одне з рішень передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 січня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Дунаєвецька міська рада (вул. Шевченка, 50,м.Дунаївці,Хмельницька область,32400 , код ЄДРПОУ - 04060714)

Головуючий суддя П.М. Майстер