Постанова

від 19.12.2019 по справі 495/2937/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2468/19

Номер справи місцевого суду: 495/2937/17

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.,

за участі секретаря - Маслова Р.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_1 і його перекладача Окунь О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2018 року (одноособово суддя Боярський О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

19.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 , виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 172; визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 , виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 170.

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін - ОСОБА_5 , якій за життя належали: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,2486 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка площею 4,22 га, розташована на території Петрівської сільської ради, масив № АДРЕСА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29.09.2009 року ОСОБА_5 , склала заповіт, посвідчений секретарем Петрівської сільської ради, згідно з яким все належне їй майно заповіла донці - ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернулась до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, повідомивши нотаріуса про відсутність спадкоємців. 25.02.2015 року ОСОБА_3 , у порядку ст. 1261 ЦК України, отримала Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Отримавши на підставі рішення суду додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріус йому відмовив у здійсненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що на ім`я відповідачки ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 .

Посилаючись на те, що внаслідок видачі на ім`я відповідачки свідоцтв про право на спадкування за законом після смерті матері порушено його право на спадкування, позивач просив позов задовольнити.

29.11.2017 року заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов задоволено (а.с. 81-85 т.1).

12.03.2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву відповідачки ОСОБА_3 , заочне рішення суду від 29.11.2017 року скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку (а.с.111,112).

Повторним заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав недійсним та скасував державну реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАМ 248016 на ім`я ОСОБА_3 , після смерті матері ОСОБА_5 , виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 172, в частині спадкування 1/2 частини земельної ділянки, що розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,2486 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,1602 га, рілля - 0,0884 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія землі: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер ділянки 5120885400:02:001:0147.

Суд визнав недійсним та скасував державну реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАМ 248015 на ім`я ОСОБА_3 , після смерті матері ОСОБА_5 , виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 170, в частині спадкування 1/2 частини земельної ділянки, що розташована: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Петрівська сільська рада, АДРЕСА_2 , площею 4,2219 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 4,2219 га, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер ділянки 5120885400:01:001:0112.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду від 25.07.2018 року змінити і визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.02.2015 року на ім`я ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить повторне заочне рішення суду від 25.07.2018 року скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає :

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , мати позивача ОСОБА_1 і відповідачки ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок і земельні ділянки.

Відповідачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 , в якій не зазначила позивача, як спадкоємця за законом.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.03.2017 року позивачу визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .

Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадкування за законом із посиланням на те, що 25.02.2015 року на ім`я ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 за №№170,172.

Не дотримання посадовою особою нотаріальної контори положень ст. 63 ЗУ Про нотаріат та п.2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, позбавило ОСОБА_1 можливості вчасно, у порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України, звернутись до нотаріальної контори та подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а також прийняти спадщину після смерті матері.

ОСОБА_3 , знаючи про існування інших спадкоємців, які, відповідно до ст. 1261 ЦК України, крім неї також входять у першу чергу та мають право на спадкування за законом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом і вказала, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом, навмисно приховавши від посадової особи нотаріальної контори про інших спадкоємців першої черги.

Позивач не може виконати рішення суду від 25.07.2018 року і реалізувати своє право на спадкування належної йому Ѕ частини спадщини, оскільки державний нотаріус не може технічно вчинити дії щодо скасування реєстрації свідоцтва про право на спадщину в Ѕ частці, якщо у державному реєстрі наявна реєстрація свідоцтва про право на спадщину. Такі зміни не передбачені електронним Спадковим реєстром, у такому випадку слід визнавати недійсним свідоцтво у цілому, відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.07.2011 року за №1810/5.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 зазначає :

Повторним заочним рішенням суду від 25.07.2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 і скасовані свідоцтва та державна реєстрація свідоцтв про право на спадщину за законом в Ѕ частині.

Рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

ОСОБА_5 за життя склала заповіт, який посвідчений посадовими особами органів місцевого самоврядування. ОСОБА_1 не оспорив заповіт, а оскаржив лише порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Питання спадкового майна не можливо вирішити без вирішення питання заповіту, який склала спадкодавець.

Суд дав перевагу одним доказам над другими, тому рішення має бути скасоване.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, зазначаючи:

Позивача ОСОБА_1 позбавили можливості вчасно, у порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України, звернутись до нотаріальної контори та подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини і прийняти спадщину після матері ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_3 , з порушенням прав позивача на спадкування за законом, одноособово прийняла спадщину, отримавши Свідоцтва про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 , знаючи про існування інших спадкоємців, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, вказавши у зазначеній заяві, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом, що не відповідає дійсності.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.21 т.1).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,2486 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 4,22 га, розташована на території Петрівської сільської ради, масив № АДРЕСА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.22-25 т.1).

Спадкоємцями за законом першої черги ОСОБА_5 після її смерті є її діти: позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_3 (а.с. 13,20 т.1

За життя, 29.09.2009 року, ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно, заповіла ОСОБА_3 (а.с.26 т.1).

11.10.2014 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 за заповітом від 29.09.2009 року (а.с.27 т.1).

25.02.2015 року ОСОБА_3 повторно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , як спадкоємцем за законом (а.с.28 т.1).

При цьому, у заяві від 25.02.2015 року про прийняття спадщини за законом, ОСОБА_3 зазначила, що оскільки заповіт від 29.09.2009 року не зареєстрований у Спадковому реєстрі, вона бажає успадкувати спадщину після смерті матері за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України. Заява також зазначає, що інших спадкоємців першої черги немає.

25.02.2015 року державний нотаріус Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області видав на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , зареєстровані за №№170,172 (а.с.29,30 т.1).

26.07.2016 року нотаріальна контора повідомила позивача про те, що нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , крім того, позивачу повідомлено, що він пропустив строк для прийняття спадщини, у зв`язку з чим йому рекомендовано звернутись до суду (а.с. 32 т.1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.03.2017 року позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили (а.с.33,34 т.1).

Постановою державного нотаріуса Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори від 23.03.2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав того, що на майно ОСОБА_5 видані свідоцтва про право на спадщину на ім`я іншого спадкоємця (а.с.35,36 т.1).

Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.

Листом від 29.03.2019 року Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора повідомила позивача ОСОБА_1 про те, що не є технічно можливим скасувати реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в Ѕ частці, якщо документ спочатку видавався в одній частці, оскільки, відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом МЮУ від 07.07.2011 року №1810/5, скасовується і визнається недійсним свідоцтво в цілому (а.с.206 т.1).

Між сторонами виникли правовідносини зі спадкування, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, визнаючи недійсними та скасовуючи державну реєстрацію Свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.02.2015 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстровані в реєстрі за №№170,172, виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсними і скасування державної реєстрації свідоцтв у повному обсязі (а.с.152-156 т.1).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Завданням цивільногосудочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216-1218 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок і земельні ділянки.

За життя, 29.09.2009 року, ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно, заповіла ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 за заповітом від 29.09.2009 року, а 25.02.2015 року повторно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , однак вже як спадкоємець за законом, зазначивши, що заповіт від 29.09.2009 року не зареєстрований у Спадковому реєстрі, вона бажає успадкувати спадщину після смерті матері за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , які звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини є її діти позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 , на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 02.03.2017 року, визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

25.02.2015 року, на підставі заяви ОСОБА_3 від 25.02.2015 року, Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою видані свідоцтва на ім`я ОСОБА_3 про право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за реєстровими №№170,172, без врахування права позивача ОСОБА_1 на спадкування після смерті матері ОСОБА_5

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ч.1 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, прав інших осіб тощо.

Таким чином, іншою підставою визнання свідоцтва недійсним може бути, зокрема, порушення, у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, прав інших осіб.

У даному випадку, видачею свідоцтва на ім`я ОСОБА_3 про право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ,встановлено порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом першої черги.

За таких обставин, слід дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким у даному випадку є позивач ОСОБА_1 , спадкоємець за законом пергшої черги, є самостійною підставою для визнання свідоцтв на ім`я ОСОБА_3 про право на спадщину за законом, недійсними.

Відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом МЮУ від 07.07.2011 року №1810/5 (далі-Положення), зазначеним Положенням встановлюється порядок ведення і користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей, у тому числі про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

Так, згідно п. 2.2.4. розділу ІІ Положення (внесення відомостей до Спадкового реєстру), до Спадкового реєстру вносяться відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (вид, дата та номер документа, на підставі якого свідоцтво про право на спадщину визнане недійсним, найменування суду (видавець).

Зважаючи на те, що видачею свідоцтва на ім`я ОСОБА_3 про право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 встановлено порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом першої черги, порушене право позивача може бути відновлено шляхом визнання недійсними свідоцтв від 25.02.2015 року у повному обсязі, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсними свідоцтв у повному обсязі.

У випадку визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, нотаріусом видаються нові свідоцтва про право на спадщину з урахуванням часток спадкоємців, які мають право на спадкування.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі про те, що рішення суду про часткове задоволення позову шляхом визнання недійсними свідоцтв зі скасуванням реєстрації в Ѕ частці не відновить його порушені права на спадкування, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення.

Доводи відповідачки у скарзі, що: ОСОБА_5 за життя склала заповіт, який посвідчений посадовими особами органів місцевого самоврядування; ОСОБА_1 не оспорював заповіт, а оскаржив лише порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом; питання спадкового майна не можливо вирішити без вирішення питання заповіту, який склала спадкодавець, - не заслуговують на увагу.

11.10.2014 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 за заповітом від 29.09.2009 року, а 25.02.2015 року повторно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , однак вже як спадкоємець за законом, зазначивши, що заповіт від 29.09.2009 року не зареєстрований у Спадковому реєстрі, вона бажає успадкувати спадщину після смерті матері за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Предметом спору у справі є вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 .

У встановленому законом порядку, ОСОБА_3 , не отримувала свідоцтв про право на спадщину за заповітом .

ОСОБА_3 , у даному випадку, реалізувала своє право на спадкування саме за законом, як спадкоємець першої черги, а не за заповітом .

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки встановлено порушення прав позивача на спадкування за законом, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом задоволення позову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. 1301 ЦК України, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу позивача з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , тому позивач має право на відшкодування судових витрат, які документально підтверджені (а.с.1,205,219 т.1), а відповідачка права на відшкодування судових витрат не має.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2018 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року на ім`я ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за реєстровим №170.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 25.02.2015 року на ім`я ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за реєстровим №172.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІІН НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції і 1 057,20 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може біти оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 02.01.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков Л.М. Вадовська