Рішення

від 19.12.2019 по справі 520/18737/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/18737/19

Провадження № 2/520/5363/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О. ,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника позивача - Байрамова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про звільнення майна з - під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2019 року АТ Укрсоцбанк , звернувся до суду з позовом про звільнення майна з- під арешту, в якому просить звільнити з -під арешту нерухоме майно, яке належить АТ Укрсоцбанк , а саме чотирикімнатної квартири, загальною площею 107,7 кв.м, житловою площею 65,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер :в-3/478/30828493, виданий 26.07.2012 року, видавник Перший Київський ВДВС ОМУЮ, Летінська Т.Д., на підставі ухвали суду серія та номер : справа №2-3585/11, виданий 25.05.2011 року, видавник Київський районний суд м.Одеси суддя Васильків О.В., мотивуючи позовні вимоги тим, що 27.07.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку УКРСОЦБАНК та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 670/55-514.

Також 27.07.2007 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір іпотечному договору відповідно до якого, на забезпечення виконання, основного зобов`язання з повернення кредитних коштів, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею І07,7 кв. м, з житловою площею 65,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2019 р., іпотекодержателем квартири виступає саме АТ Укрсоцбанк .

У зв`язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , Позивач розпочав процедуру стягнення на іпотечне майно.

05.02.2019 року право власності на майно було зареєстроване за АТ Укрсоцбанк , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак Позивачу стало відомо, що реалізувати заставне майно даний час неможливо, оскільки постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: в-3/478/ 30828493 , виданий 26.07.2012, видавник: Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ, Летінська Т.Д., на підставі Ухвали суду, серія та номер: Справа в„– 2-3585/11, виданий 25.05.2011, видавник: Київський районний суд м. Одеси, суддя Васильків О.В. - накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, та заборона на його відчуження.

На сьогоднішній день, внаслідок винесення вищеозначеної постанови про арешт, порушено права Позивача як власника відповідного майна, що зумовило звернення позивача з дійсним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Байрамов О.В., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, на даний час відповідач оскаржує в судовому порядку право власності банку на спірну квартиру, вважає скасування арешту з майна передчаним та підтримуючи наданий суду відзив на позов, просить у задоволенні позовних вимоги відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Першого Київського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області в судове засіданні не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 321 ЦК України наголошує на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так судом встановлено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 30828493 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-8004/10, виданого Київським районним судом м. Одеси 31.10.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк грошової суми у розмірі 24223,22 грн., в ході проведення виконавчих дій по якому 26.07.2012 державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в-3/478/30828493, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-ХІУ(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами в першу чергу для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Частиною 4 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до, суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

-виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

-якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. ( ч. 3 ст. 54 Закону).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Накладення арешту на майно належне боржнику, проведено державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606- ХІV(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Однак судом також встановлено судом 27.07.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку УКРСОЦБАНК та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 670/55-514, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав в банку кредитні кошти у розмірі 193000,00 дол. США зі сплатою 14 процентів річних з відповідним порядком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення коштів 26.06.2022 року (а.с. 4-6) та в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів 27.07.2007 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір іпотечному договору відповідно до якого, на забезпечення виконання, основного зобов`язання з повернення кредитних коштів, іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею І07,7 кв. м, з житловою площею 65,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7-8.). того з числа приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. накладено заборону на відчуження іпотечного майна, яка зареєстрована в реєстрі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2019 р., іпотекодержателем квартири виступає саме АТ Укрсоцбанк .

У зв`язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , Позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно.

05.02.2019 року право власності на майно було зареєстроване за АТ Укрсоцбанк , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд приймає до уваги той факт, що Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку УКРСОЦБАНК , 14.06.2010 року, було приведено у відповідність до Закону України Про акціонерні товариства назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку УКРСОЦБАНК в Публічне акціонерне товариство УКРСОЦБАНК , а з 10 серпня 2018 року ПАТ Укрсоцбанк змінило найменування на Акціонерне товариство Укрсоцбанк (скорочено -АТ Укрсоцбанк ).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: в-3/478/ 30828493 , виданий 26.07.2012, видавник: Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ, Летіпська Т.Д., на підставі Ухвали суду, серія та номер: Справа №2-3585/11, виданий 25.05.2011, видавник: Київський районний суд м. Одеси, суддя Васильків О.В. - накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, та заборона на його відчуження, що підтверджено інформаційною довідкою від 13.02.2019 року за №156094129 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( а.с.9-10).

Згідно положень статей 1, 12 та 33 Закону "Про іпотеку" - іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, для того, щоб суд встановив наявним порушення права позивача, який звернувся до суду за захистом такого порушеного права, у даному випадку мала б бути доведеність сукупності таких обставин: 1) доведення позивачем того, що виникла і є наявною підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, що є наявною заборгованість позичальника за кредитним договором, а також розмір такої заборгованості - що має значення для визначення співмірності зобов`язання і забезпечення; 2) доведеність того, що існує перешкода для реалізації іпотекодержателем його права на звернення стягнення на предмет іпотеки; 3) наявність порушення пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, в тому числі першочергово перед іншими кредиторами (іншим кредитором).

Як зазначено в Постанові ВСУ від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16, згідно з положенням статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Позивач має бажання скористатись своїм правом розпорядження майном, однак, реалізувати вказане право не є можливим внаслідок існування вказаних обтяжень на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є позивач.

Відповідно до ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, в редакції від 16.02.2010 року (надалі Закон №606) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом (п.8 ч.1). Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Згідно з ч.2, 3 ст.38 Закону №606, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відповідно до ч.2,3 ст. 59 Закону №606 у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець.

02.06.2016 року було прийнято новий закон України Про виконавче провадження .

Згідно з п.7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, Закону України Про виконавче провадження в редакції від 07.03.2018 року (надалі Закон №1404) що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч.1, 2 ст.40 Закону №1404 у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

20.08.2012 державним виконавцем відділу, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами) по вищезазначеному виконавчому провадженню винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.

Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

У зв`язку із закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження було знищене у порядку, передбаченому законодавством, однак питання щодо скасування обтяжень вирішено не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд критично ставиться на посилання відповідача щодо положення Закону України Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Згідно вимог ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку визначає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

В даному випадку позивач є іпотекодержателем квартири за умовами іпотечного договору від 27.07.2007 року, наявність арешту за постановами державного виконавця на іпотечне майно є перешкодою для позивача реалізувати свої права, визначені ЗУ Про іпотеку і умовами іпотечного договору щодо звернення стягнення на іпотеку. Відновлення порушеного права можливе шляхом звільнення квартири з-під арешту.

Отже, існування обтяжень, які накладені на вказане майно унеможливлюють реалізацію Позивачем його права власності в площині правомочності розпорядження.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відсутні будь-які підстави існування арешту нерухомого майна, в т.ч. у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Укрсоцбанк ( код ЄДРПОУ: 00039019, місце реєстрації: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41406776, місце реєстрації: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1 ) про звільнення майна з - під арешту задовольнити.

Звільнити з - під арешту нерухоме майно, яке належить Акціонерному товариству Укрсоцбанк , а саме чотирикімнатну квартиру, загальною площею 107,7 кв.м, житловою площею 65,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: в-3/478/30828493, виданий 26.07.2012 року, видавник Перший Київський ВДВС ОМУЮ, Летінська Т.Д., на підставі ухвали суду серія та номер : справа №2-3585/11, виданий 25.05.2011 року, видавник Київський районний суд м.Одеси суддя Васильків О.В..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк ( код ЄДРПОУ: 00039019 ) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 1 921,00 грн.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення складено 02.01.2020 року