Постанова

від 02.01.2020 по справі 324/244/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.01.2020 Справа № 324/244/19

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 324/244/19Головуючий у 1-й інстанції Іванченко М.В. Пр. № 22-ц/807/95/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Подліянової Г.С., Маловічко С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК на заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-4), в якому просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.05.2010 року станом на 31.10.2018 року у розмірі 16567,74 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 5363,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 9439,49 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 500,00 грн., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 765,13 грн. (процентна складова), від сплати якого відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Іванченко М .В. (а.с. 44).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 1) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року (а.с. 60-63) позов Банку у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 21.05.2010 в сумі 5363,12 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, а також судові витрати в сумі 621,84 грн. , в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 69-82) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 85).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку у цій справі відкрито (а.с. 86).

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 97).

За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, у період з 11.11.2019 року по 19.11.2019 року включно суддя-доповідач перебувала у щорічній відпустці (а.с. 96). Крім того, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що за заявою відповідача ОСОБА_1 вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог Банку , судом першої інстанції не переглядалось, в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Встановлено, що Банк оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмовлених позовних вимог Банку.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмовлених позовних вимог Банку .

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його позову у цій справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією і штрафами, керувався ст. ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України та виходив із такого.

Судом встановлено, що 21.05.2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Банку з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом (а.с. 7), що ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді, та висловила згоду, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.

Згідно із наданим Банком розрахунком (а.с. 5-6), заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року становить 16567,74 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5363,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9439,49 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 500,00 грн., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 765,13 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст. 207 ч. 2 ч. 1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ст. 633 ч.1 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПРИВАТБАНК ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 21.05.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.05.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень , що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може , оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі в частині рішення, яка є предметом апеляційного оскарження, погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, має місце у цій частині неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального прав, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 89 ЦПК України.

Так, апеляційним судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір сторін - Банку та ОСОБА_1 № б/н від 21.05.2010 року є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) і складається не лише із заяви ОСОБА_1 від 21.05.2010 року (а.с. 7), Тарифів (а.с.8), Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.9-32), а також Довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, за 55 днів пільгового періоду з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення із всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів, пені, комісії, штрафів тощо (копія а.с. 75 звор., яка була додана Банком до його апеляційної скарги у цій справі та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги як доказ, передбачений ст. ст. 367 ч.ч.2, 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку), з якими відповідач ОСОБА_1 погодилась у повному обсязі та які у тому числі містять умови, ставки, порядок тощо нарахування Банком позичальнику процентів, пені, комісії та штрафів тощо.

Суд першої інстанції мав виходити в частині рішення, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України).

Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу умов вищезазначеного кредитного договору Банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням Банку, на що відповідач дала згоду, підписавши вищезазначену заяву та довідку про умови від 21.05.2010 року (а.с. 7, 75 зворот).

Найменування Банку з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК було змінено на АТ КБ ПРИВАТБАНК згідно із рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 (Статут, копія а.с. 39 зворот).

Встановлено, що відповідач користувалась вищезазначеним кредитом, наданим Банком, але належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала нараховані їй Банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед Банком, який при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи в частині рішення, яка є предметом апеляційного оскарження, є належним допустимим доказом у цій справі (а.с. 5-6).

Відповідачкою не спростовано факту отримання грошових коштів від Банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідач укладення кредитного договору з Банком у суді першої інстанції у цій справі не оспорювала, а з розрахунку кредитної заборгованості встановлено, що позичальник частково сплачувала заборгованість (а.с.5-6), останній платіж мав місце у червні 2018 року у сумі 500,00 грн. (а.с.6 зворот).

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б\н від 21.05.2010 року, Банк мав право на нарахування відповідачу у цій справі заборгованості за кредитним договором станом на 31.10.2018 року у вигляді заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9439,49 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 500,00 грн., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 765,13 грн. (процентна складова), враховуючи строк дії вищезазначеного договору сторін, який відповідає строку дії картки - до 05/21 (а.с.51).

Відповідач у суді першої інстанції у цій справі про застосування строку позовної давності не заявляла, тому питання про його застосування у цій справі апеляційним судом до будь-якої заборгованості відповідача за договором (в частині відмови позовних вимог Банку) не могло вирішуватись і не вирішувалась в силу вимог ст. 267 ЦК України в частині відмови .

Відповідно до ст. 1048 ч. 1ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана ОСОБА_1 21.05.2010 року, зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом - 2,5% в місяць, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, комісію та штрафи : 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (а.с. 75 зворот).

Проте, апеляційним судом встановлено, що Банком у цій справі відповідачу згідно умов кредитування (а.с.75 зворот) нарахована саме пеня , а не комісія, у сумі 500,00 грн.

Разом із тим, в силу вимог ст. 61 Конституції України не допускається одночасне нарахування Банком пені та штрафів за одне те саме порушення, оскільки останні є різновидом одного виду відповідальності - цивільної (ст. 549 ЦК України).

Належні, допустимі докази того, що відповідач у добровільному порядку погасила вищезазначену заборгованість за договором перед Банком у добровільному порядку станом на час її розгляду судом першої інстанції чи перегляду останньої апеляційним судом у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного перегляду, у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в частині відмови Банку у стягненні з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пеню та комісією, а також штрафів слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення; стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.05.2010 року станом на 31.10.2018 року у розмірі 9939,49 грн., яка складається з: 9439,49 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; пені 500,00 грн.; в іншій частині позовних вимог (в частині стягнення штрафів штрафу (фіксована частина) 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) 765,13 грн.) слід відмовити з інших правових підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі лише частково при вищевикладених обставинах, останній має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3101,28 грн.

Розрахунок :

1152,55 грн. судового збору за першу інстанцію + 1948,73 грн. судового збору за апеляцію = 3101,28 грн.

- судовий збір за подачу позову 1921,00 грн. (а.с. 41) * сума задоволених позовних вимог Банку на загальну суму 15303,33 грн. (розрахунок: сума задоволених вимог судом першої інстанції 5363,84 грн. + сума задоволених позовних вимог апеляційним судом 9939,49 грн.)/ сума заявлених позовних вимог Банку 16567,74 грн. = 1774,39 грн. - судовий збір, на який Банк мав право за рахунок відповідача у суді першої інстанції - 621,84 грн. - судовий збір, який вже було стягнуто з відповідача на користь Банку за рішенням суду першої інстанції = 1152,55 грн.;

- судовий збір за подачу апеляційної скарги належний розмір 1948,73 грн. (розрахунок: 150% від 1299,16 грн. на підставі ст. 6 ч. 4 ЗУ Про судовий збір , за змістом якої: якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині позовних вимог (оспорюваних сум); розрахунок: заявлено вимог 16567,74 грн. - задоволено вимог судом першої інстанції 5363,12 грн. = 11204,62 грн. * 1921 грн./16567,74 грн.), але Банком сплачено 2881,50 грн. (а.с. 77), таким чином, сума зайво сплаченого Банком судового збору при подачі апеляційної скарги складає 932,77 грн. (розрахунок: 2881,50 грн. - 1948,73 грн.), який може бути повернутий у подальшому апеляційним судом Банку за результатами розгляду відповідного клопотання останнього в порядку ст. 7 ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Заочне рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в частині відмови Банку у стягненні з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пеню та комісією, а також штрафів скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.05.2010 року станом на 31.10.2018 року у розмірі 9939,49 грн. , яка складається з: 9439,49 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, пені 500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог (в частині стягнення штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., та штрафу (процентна складова) 765,13 грн.) відмовити з інших правових підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3101,28 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 02.01.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Маловічко С.В.