Рішення

від 15.10.2019 по справі 392/1431/18

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1431/18

Провадження № 2/392/244/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Касьян З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2 Маловисківською районною державною нотаріальною конторою 13 лютого 2002 року після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині визнання права власності на 0,7242 га земельної ділянки площею 5,7935 га, кадастровий номер 3523181600:02:001:0436, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, а також у порядку спадкування визнати за позивачем право власності на частину спірної земельної ділянки, площею 0,7242 га.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 5,7935 га, кадастровий номер 3523181600:02:0001:0436, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Позивач зазначив, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя склала заповіт, яким заповіла все своє майно відповідачеві ОСОБА_2 .

Позивач вказав, що він є непрацездатним, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 1241 ЦК України, має право на обов`язкову частку в спадковому майні, а саме на 1/8 частку земельної ділянки, площа якої складає 0,7242 га.

Позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець, не повідомила державного нотаріуса про зазначену обставину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все спадкове майно.

12 жовтня 2018 року ухвалою судді відкрито провадження у справі (а.с. 16).

26 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (а.с. 48).

14 червня 2019 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій не погодилася з обставинами, які викладені в позовній заяві (а.с. 54).

Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 9).

3 листопада 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 8, 26).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті

спадкодавця ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися донька ОСОБА_2 і син ОСОБА_4 (а.с. 24, 25).

30 лютого 2002 року державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно якому ОСОБА_2 успадкувала за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) КСП ім. Свердлова, розміром 5,45 умовних кадастрових гектарів (а.с. 30).

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Статтею 525 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення правовідносин, визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно статті 527 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення правовідносин, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до статті 535 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення правовідносин, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Системний аналіз положень статей 524, 525, 527, 535 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення правовідносин, вказує на те, що право на обов`язкову частку в спадщині мають непрацездатні діти спадкодавця, які були непрацездатними на час відкриття спадщини.

У позовній заяві позивач помилково посилається на положення частини 1 статті 1241 ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідач ОСОБА_2 здійснила спадкоємство за заповітом.

На підтвердження фактів, які викладені у позовній заяві, позивач надав такі документи: копію паспорта і довідки про ідентифікаційний номер; копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1); копію свідоцтва про народження; копію заповіту від 3.11.1999 року; копію свідоцтва про смерть; відповідь завідувача Маловисківської районної державної нотаріальної контори; електронний витяг з реєстру щодо відомостей про земельну ділянку; лист-відповідь завідувача Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с. 4-13).

Як вбачається з копії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 набув статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 16 січня 2006 року, тобто після відкриття спадщини (а.с. 6).

У документах, які надані позивачем, а також у матеріалах спадкової справи відсутні документи, відомості в яких вказують на те, що на момент смерті матері ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 був непрацездатною особою.

Тому, суд не має законних підстав для задоволення позову.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову

до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Головуючий

суддя