Рішення

від 23.12.2019 по справі 542/1118/19

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року справа № 542/1118/19

провадження № 2/542/583/19

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

29.08.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати арешт з належного йому всього нерухомого майна, який накладений на підставі постанови ВП № 13190867 від 20.03.2009 року та постанови ВП № 15333714 від 09.10.2009 року, виданих старшим державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ Полтавської області Верескун Л.А., та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 8207354 від 05.04.2011 року та № 8207306 від 18.01.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку з кадастровим номером 5323480701:01:001:0189 площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

06.06.2019 року, отримавши інформацію № 169486584 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, він дізнався, що згідно до постанов про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 13190867 від 20.03.2009 року та серії ВП № 15333714 від 09.10.2009 року старшим державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ Полтавської області Верескун Л.А. накладено арешт на належне йому майно.

Після звернення до Лохвицького РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області з метою припинення чинності арешту з належного йому майна він отримав відповідь, з якої йому стало відомо, що у відділі ДВС Лохвицького РУЮ перебувало виконавче провадження № 15333714 з примусового виконання ухвали № 2-4261 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 26.05.2009 року, про накладення арешту на все належне йому майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 19406,53 грн. та виконавче провадження № 13190867 з примусового виконання судового наказу № 2-Н-128, виданого Лохвицьким районним судом Полтавської області, про стягнення з нього на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 6081,10 грн.

Також було зазначено, що, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, вказані вище виконавчі провадження знищено.

Зазначив, що в зв`язку з виконанням ухвали № 2-4261 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 15333714 в порядку п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження , що підтверджується вищезазначеним повідомленням Лохвицького РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 25.07.2019 року.

Вважаючи, що державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, помилково не був знятий арешт з належного йому майна, вимушений звернутися до суду з даним позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву № 12506/15.15 від 19.11.2019 року про розгляд справи за його відсутності.

Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 на праві приватної власності перебувають житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка з кадастровим номером 5323480701:01:001:0189 площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20337744 від 24.09.2008 року (а.с. 8), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31506150 від 23.12.2014 року (а.с. 17) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164442089 від 22.04.2019 року (а.с. 18).

Згідно повідомлення Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області № 5611/15.15-24 від 25.07.2019 року у відділі ДВС Лохвицького РУЮ перебували виконавчі провадження:

- № 15333714 з примусового виконання ухвали № 2-4261 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 26.05.2009 року, про накладення арешту на все належне ОСОБА_1 майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 19406,53 грн.

В зв`язку з виконанням ухвали № 2-4261 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 15333714 в порядку п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження ;

- № 13190867 з примусового виконання судового наказу № 2-Н-128, виданого Лохвицьким районним судом Полтавської області 26.05.2008 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 6081,10 грн.

В повідомленні також зазначено, що, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, вказані вище виконавчі провадження знищено (а.с. 13).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 169486584 від 06.06.2019 року вбачається, що згідно до постанов про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 13190867 від 20.03.2009 року та серії ВП № 15333714 від 09.10.2009 року старшим державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ Полтавської області Верескун Л.А. накладено арешт на належне ОСОБА_1 вищезазначене нерухоме майно (а.с. 14, 15).

29.11.2019 року Лохвицьким РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області надано доповнення до відзиву на позовну заяву № 11860/15.15-2 в яких зазначено, що після надходження 27.11.2019 року від ОСОБА_1 копії ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2009 року по справі № 2-4261/2009 щодо скасування заходів забезпечення позову, прийняті ухвалами судді Чорнобук В.І. від 26.05.2009 року, державним виконавцем 28.11.2019 в порядку п. 15 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про зняття арешту з майна боржника та інформацію про зняття обтяження по ВП № 15333714 внесено до відповідного Державного реєстру.

Відносно виконавчого провадження № 13190867 з примусового виконання судового наказу № 2-н-128, виданого Лохвицьким районним судом Полтавської області 26.05.2008 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк 6081,10 грн. боргу, зазначено, що виконавчий документ було повернуто стягувачеві, про що 04.05.2012 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції на момент прийняття рішення). В подальшому стягувач не скористався правом на повторне пред`явлення виконавчого документу на примусове виконання до відділу ДВС і при цьому жодного підтвердження сплати боргу ОСОБА_1 не було, відповідно і підстави для зняття арешту відсутні (а.с. 45).

11.12.2019 року позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду надано копії квитанцій від 10.12.2019 року, відповідно до яких ним сплачено на рахунок АТ КБ ПриватБанк заборгованість в розмірі 6081,10 грн.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про виключення майна з опису від 27.08.1976 року № 6 (в редакції від 30.06.1978 року № 5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям охоронювані законом інтереси , що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження (чинна редакція) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач не ставить питання відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 40, 59, ст.ст. 13, 81, 76-81, 268, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт з належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , всього нерухомого майна, який накладений на підставі постанови ВП № 13190867 від 20.03.2009 року та постанови ВП № 15333714 від 09.10.2009 року, виданих старшим державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ Полтавської області Верескун Л.А., та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 8207354 від 05.04.2011 року та № 8207306 від 18.01.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Лохвицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, місцезнаходження: вул. Гоголя, 10, м. Лохвиця, Полтавська область, 39300.

Суддя /підпис/

Відповідає оригіналу

Голова Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко