Постанова

від 26.12.2019 по справі 627/762/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 627/762/19 Головуючий суддя І інстанції Вовк Л.В.

Провадження № 22-ц/818/6019/19 Суддя доповідач Яцина В. Б.

Категорія: земельна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Личак А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Вовк Л.В., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 627/762/19 за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Озерова Л.М. , Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області як державного реєстратора про усунення перешкод у реалізації права вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення договірних відносин,

встановив:

19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства Озерова Л.М. , Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області як державного реєстратора про усунення перешкод у реалізації права вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення договірних відносин.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору оренди землі, вона надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,5487 га, яка знаходиться на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області .Строк дії договору складає 10 років, до 15.07.2019 р.

Також зазначила, що вона успадкувала земельну ділянку площею 7, 2659 га, яка належала її чоловіку ОСОБА_2 та перебувала в оренді у відповідача з 05.04.2005 р. На думку позивача строк дії вказаних договорів сплив, інших договорів або додаткових угод до вказаних договорів оренди землі між позивачем та відповідачем не укладалося і не підписувалося , тому є всі підстави припинити дію вказаних договорів , так як закінчився строк їх дії.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила припинити дію вище вказаних договорів оренди землі, визнати недійсними додаткові угоди від 01.12.2017 р. про зміни і доповнення до договорів оренди землі від 15.07.2009 р.; скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою ФГ Озєрова Л.М. , проведеної державним реєстратором Краснокутської РДА на підставі додаткових угод.

29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ФГ Озєрова Л.М. , його представникам, третім особам, уповноваженим фермерським господарством, у будь-який спосіб та будь-яким чином проводити роботи або вчиняти дії по засіванню зазначених земельних ділянок після збору врожаю 2019 р.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду незаконна, необґрунтована постановлена з недотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказав, що суд не взяв до уваги належним чином обґрунтовану в заяві необхідність забезпечення позову, в якому ним було вказано на те, що на даний час спірна земельна ділянка використовується за призначенням відповідачем самовільно, без згоди та погодження з орендодавцем, що можна трактувати як грубе порушення вимог земельного законодавства з метою незаконного використання землі та в подальшому отримання прибутку.

Вважав, за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що будуть спрямовані на збирання врожаю, обробіток, посівні роботи та використання іншим чином спірної земельної ділянки, оскільки невжиття заходів може істотно ускладнити чи унемо жливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інте ресів, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, забезпечення позову є тимчасовим захистом до вирішення справи по суті, а невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Зазначив, що не застосування судом першої інстанції частини 3 статті 153 ЦПК України вважає свідченням вибіркового правосуддя, яке не спрямоване на встановлення усіх обставин справи, необ хідних для об`єктивного розгляду заяви про забезпечення позову.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник Фермерського господарства Озерова Л.М. - адвокат Коваленко О.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Вказала, що позивач акцентуючи увагу на характері позовних вимог зазначає, що вони чреваті наслідками правового та економічного характеру, не наводить жодних конкретних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Навпаки в даному випадку ризики несе відповідач, оскільки при розірванні спірного договору оренди він буде зобов`язаний негайно повернути земельну ділянку позивачу не зважаючи на завершення чи не завершення сільськогосподарського року. Не зрозуміло в чому саме вбачає позивач не можливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог щодо припинення дії договорів оренди, додаткових угод до договорів оренди та скасування державної реєстрації права користування земельної ділянки.

Зазначила, що при підписанні договорів та додаткової угоди до неї сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строку на який укладено договори, розміру орендної плати за землю. Доказом цього є той факт, що до цього часу сторонами умови договору виконуються: земельні ділянки використовуються орендарем згідно цільового призначення з дотриманням умов договорів, орендар сплачував орендну плату, а орендодавець в свою чергу отримував її. Правочини було вчинено у формі, встановленій законом. На даний час земельні ділянки оброблені під врожай 2020 року та засіяні.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам оскаржена ухвала відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У частині 1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства Озєрова Л.М. , державного реєстратора Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод у реалізації права вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення договірних відносин,

Предметом спору у даній справі є вимога про повернення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7,5487 га, яка знаходиться на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, та земельної ділянки, яку вона успадкувала земельну ділянку площею 7, 2659 га, яка належала її чоловіку ОСОБА_2 та перебувала в оренді у відповідача з 05.04.2005 р.

Згідно до договорів оренди землі від 15.07.2009 р. та 05.04.2005 р., ОСОБА_1 та відповідно ОСОБА_2 передали відповідачу в оренду земельні ділянки для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар набув право користування даними земельними ділянками на підставі вищевказаних договорів оренди землі, які на даний час є чинними. Заборона відповідачу обробляти та засівати земельні ділянки сільськогосподарського призначення (ріллю) перешкодить його господарській діяльності.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2014 ОСОБА_1 успадкувала зазначену земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованих підтверджень ОСОБА_1 щодо необхідності забезпечення позову та його наслідків суду надано не було. Крім того, суд врахував, що неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов висновку, що вжиття запропонованих позивачем заходів є надмірним втручанням у права відповідача. Крім того, стороною позивача не доведено, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.15, п. 16 договору оренди землі, земельна ділянка надається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (а.с.13-18,25-31).

В п.30 Договору закріплені права Орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; отримувати доходи.

Зі змісту п.31 Договору вбачається, що обов`язки Орендаря: приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватись режиму природоохоронного використання земель.

Частиною 1 ст.95 ЗК України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов`язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивачем ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову обумовить неможливість вести господарську діяльність, що в подальшому буде призводити до збитків господарства, та не буде сприяти виконанню рішення суду, а навпаки, унеможливить його виконання.

Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік видів забезпечення позову. В даному випадку, враховуючи заявлений предмет спору та підстави його обґрунтування, обрані позивачем види забезпечення позову не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин. Разом з тим сторона не обмежена правом повторно звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид його забезпечення, з метою виконання в майбутньому рішення суду про стягнення збитків, в разі задоволення позовних вимог.

Оскаржувана ухвала суду про забезпечення позову щодо заборони користування вказаною земельною ділянкою порушить права ФГ Озерова Л.М. на ведення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу правильно врахував, що вжиті заходи забезпечення позову, щодо заборони користування земельною ділянкою, перешкоджають господарській діяльності підприємства, у зв`язку з чим буде порушено права відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заяви про забезпечення позову, оскільки до суду не було надано обґрунтованих підтверджень ОСОБА_1 щодо необхідності забезпечення позовушляхом заборони ФГ Озєрова Л.М. , його представникам, третім особам, уповноваженим фермерським господарством, у будь-який спосіб та будь-яким чином проводити роботи або вчиняти дії по засіванню земельної ділянки після збору врожаю 2019 р., а саме: земельна ділянка загальною площею 7,5487 га, та земельну ділянку площею 7, 2659 га, за кадастровими номерами 6323582200:02:000:0183 та 6323582200:02:000:0184, які розташовані на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області (КСП Нива ) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до вирішення справи по суті.

Такий вид забезпечення, за відсутності відповідного зустрічного забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) внаслідок припинення господарської діяльності, слід визнати непропорційним процесуальним тягарем.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду, які відповідають вимогам ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України.

Колегія суддів виходить із того, що позивач також не навів обставин, які б підтверджували те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції надав правильну оцінку заяві про забезпечення доказів, виклав в ухвалі мотиви з яких виходив, відмовляючи у задоволенні заяви, висновки суду доводами скарги не спростовані.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2019 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді П.В.Кісь.

О.М.Хорошевський.