Рішення

від 03.01.2020 по справі 903/870/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 січня 2020 р. Справа № 903/870/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіва Україна» , с.Жовтанці, Кам`янка-Бузький район, Львівська обл.

до відповідача: Приватного підприємства «Луцьк Віт Сервіс» , с.Липини, Луцький район, Волинська область

про стягнення 69 445 грн. 50 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 05.11.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 31.10.2019 №31 Товариства з обмеженою відповідальністю Тіва Україна до Приватного підприємства Луцьк Віт Сервіс про стягнення 69 445 грн. 50 коп., в т.ч. 59 807 грн. 19 коп. - основного боргу, 2 955 грн. 98 коп. - 3% річних, 6 682 грн. 33 коп. - інфляційних втрат та 1 921 грн. 00 коп. судових витрат.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу складають 5 500 грн. 00 коп.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару згідно видаткових накладних.

Ухвалою суду від 08.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду від 08.11.2019 отримана позивачем 21.11.2019, відповідачем 20.11.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.59-60).

Строк для подання відзиву по 05.12.2019.

Відповідач вимог ухвали суду від 08.11.2019 не виконав, відзив не подав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

09.12.2019 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіва Україна» №37 від 09.12.2019 про розподіл судових витрат (з доказами надіслання відповідачу), в якій представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, що підтверджують понесення ТОВ «Тіва Україна» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на загальну суму 5 500 грн. 00 коп. (а.с.61-62).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не надходили.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

В період з 04.01.2018 по 30.10.2018 позивач - ТОВ Тіва Україна поставило відповідачу - ПП Луцьк Віт Сервіс товар на загальну суму 177 021 грн. 95 коп., що підтверджується видатковими накладними:

№158 від 04.01.2018 на загальну суму 17 068 грн. 28 коп.;

№309 від 10.01.2018 на загальну суму 23 221 грн. 70 коп.;

№430 від 11.01.2018 на загальну суму 365 грн. 81 коп.;

№660 від 15.01.2018 на загальну суму 65 грн. 16 коп.;

№821 від 24.01.2018 на загальну суму 35 066 грн. 44 коп.;

№1068 від 24.01.2018 на загальну суму 3 963 грн. 96 коп.;

№1207 від 25.01.2018 на загальну суму 10 335 грн. 97 коп.;

№1326 від 26.01.2018 на загальну суму 123 грн. 42 коп.;

№1439 від 29.01.2018 на загальну суму 60 грн. 48 коп.;

№1567 від 31.01.2018 на загальну суму 1 284 грн. 46 коп.;

№1766 від 02.02.2018 на загальну суму 1 224 грн. 54 коп.;

№1896 від 05.02.2018 на загальну суму 5 342 грн. 60 коп.;

№1916 від 05.02.2018 на загальну суму 30 542 грн. 40 коп.;

№2148 від 08.02.2018 на загальну суму 1 785 грн. 34 коп.;

№2446 від 14.02.2018 на загальну суму 583 грн. 44 коп.;

№4844 від 28.03.2018 на загальну суму 1 732 грн. 50 коп.;

№7031 від 07.05.2018 на загальну суму 8 231 грн. 81 коп.;

№7032 від 07.05.2018 на загальну суму 9 812 грн. 16 коп.;

№7330 від 11.05.2018 на загальну суму 1 923 грн. 92 коп.;

№7132 від 11.05.2018 на загальну суму 534 грн. 53 коп.;

№7585 від 16.05.2018 на загальну суму 301 грн. 30 коп.;

№7587 від 16.05.2018 на загальну суму 157 грн. 58 коп.;

№7588 від 16.05.2018 на загальну суму 1 119 грн. 36 коп.;

№7854 від 21.05.2018 на загальну суму 2 239 грн. 30 коп.;

№УТ000014394 від 11.10.2018 на загальну суму 14 971 грн. 79 коп.;

№УТ000014407 від 11.10.2018 на загальну суму 2 369 грн. 14 коп.;

№УТ000014681 від 19.10.2018 на загальну суму 728 грн. 16 коп.;

№15291 від 30.10.2018 на загальну суму 1 866 грн. 40 коп. (а.с.21-48).

Відповідач - ПП Луцьк Віт Сервіс поставлений згідно видаткових накладних товар оплатив частково в сумі 117 214 грн. 76 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №251 від 28.12.2017 на суму 80 000 грн. 00 коп., №3 від 04.05.2018 на суму 10 000 грн. 00 коп., №7 від 10.05.2018 на суму 4 500 грн. 00 коп.,№99 від 11.10.2018 на суму 17 340 грн. 93 коп., №100 від 11.10.2018 на суму 2 686 грн. 46 коп., №103 від 17.10.2018 на суму 820 грн. 97 коп., №116 від 01.11.2018 на суму 1 866 грн. 40 коп. (а.с.49-55) та актами звіряння взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.56-57). Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 59 807 грн. 19 коп. (177 021,95 - 117 214,76).

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Докази погодження сторонами іншого строку оплати (договором, шляхом обміну листами тощо) в матеріалах справи відсутні.

Сума боргу погоджена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 (а.с.57), відповідачем не заперечена.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 11 ЦК України ). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі №916/2403/18.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог Закону бухгалтер, який підписав акт звіряння, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у №910/1389/18 та від 10.09.2019 у справі №916/2403/18.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 59 807 грн. 19 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач нарахував відповідачу 2 955 грн. 98 коп. - 3% річних за період з 25.01.2018 до 18.10.2019 та 6 682 грн. 33 коп. - інфляційних втрат за період лютий 2018 - вересень 2019 за несвоєчасну оплату отриманого товару (а.с.7, 58). Нарахування інфляційних та річних обґрунтовує не виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару у строк, встановлений законом.

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що за вищевказані періоди сума 3% річних складає 3 027 грн. 27 коп. Проте, до стягнення підлягає заявлена позивачем сума 2 955 грн. 98 коп. на підставі ст.625 ЦК України (а.с.78).

До стягнення підлягає заявлена позивачем сума, оскільки при перевірці розрахунку, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 6 682 грн. 33 коп. до стягнення підлягає 6 611 грн. 54 коп. за період лютий 2018-вересень 2019 в силу положень ст. 625 ЦК України (а.с.77).

В позові на суму 70 грн. 79 коп. (6 682,33 - 6 611,54 = 70,79) слід відмовити.

Розрахунки інфляційних втрат, 3% річних відповідачем не заперечені.

В заяві про розподіл судових витрат №37 від 09.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіва Україна» просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, що підтверджують понесення ТОВ «Тіва Україна» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на загальну суму 5 500 грн. 00 коп. (а.с.61-62).

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

До заяви про розподіл судових витрат позивачем додано договір №07/10/19 про надання правової допомоги від 07.10.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням Дзюрило Анастасії та Товариством з обмеженою відповідальністю Тіва Україна та Додаткова угода №1 до договору, якою адвокатським об`єднання визначено вартість послуг за надання правничої допомоги в суді першої інстанції по справі щодо стягнення з ПП Луцьк Віт Сервіс на користь ТОВ Тіва Україна заборгованості за поставлені товари (а.с.65-67).

Згідно калькуляції №15 від 06.12.2019 вартості наданих послуг професійної правничої допомоги по додатковій угоді №1 від 07.10.2019 до договору №07/10/19 від 07.10.2019, акту №15 про надання послуг професійної правничої допомоги від 06.12.2019 вартість виконаних робіт складає 5 500 грн. 00 коп. (а.с.68-69).

Згідно платіжного доручення №3636 від 07.11.2019 ТОВ "Тіва Україна" перерахувало на рахунок адвокатського об`єднання "Дзюрило Анастасії" 5 500 грн. 00 коп. за надання правничої допомоги згідно додаткової угоди №1 до договору №07/10/19 від 07.10.2019 (а.с.70).

Таким чином, вартість адвокатських послуг адвокатського об`єднання "Дзюрило Анастасії" по даній справі складає 5 500 грн. 00 коп., перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 919 грн. 04 коп. (69374,71*1921/69445,50 = 1 919,04) відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Луцьк Віт Сервіс (45601, вул. Садова, 155, с.Липини, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 34745548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіва Україна (80431, вул. Львівська, 2А, с.Жовтанці, Кам`янка-Бузький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 38332186)

- 59 807 грн. 19 коп. основного боргу, 6 611 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 2 955 грн. 98 коп. 3% річних, а також 1 919 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 500 грн. 00 коп. адвокатських витрат, а всього: 76 793 грн. 75 коп. (сімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто три грн. 75 коп.).

3. В позові на суму 70 грн. 79 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до

Північно-західного апеляційного господарського суду

відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук