Рішення

від 02.01.2020 по справі 914/2210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2020 справа № 914/2210/19

За позовом: Фізичної особи - підприємця Чернікова Даниїла Олександровича, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО КЛІН , м. Львів,

про: стягнення 39195,17 грн

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Лащ Х.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: Кошужко Л.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи - підприємця Чернікова Даниїла Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО КЛІН про стягнення 39 195,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.12.2019.

Ухвалою суду від 02.12.2019 витребувано у Відділення поштового зв`язку Львів 20 інформацію про причини невручення ухвали про відкриття провадження у справі, розгляд справи відкладено на 23.12.2019. На виконання вимог ухвали суду від 02.12.2019 АТ Укрпошта надало відповідь, що поштове відправлення №7901412816024 було повернуто відправнику за відсутності адресата. В подальшому розгляд справи по суті відкладено на 02.01.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 02.01.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати вартості виконаних робіт за договором на виконання електромонтажних та електротехнічних робіт №17/09/12 від 12.09.2017.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на його юридичну адресу: 79020, м. Львів, вул. Підголоско, 4, рекомендованою кореспонденцією.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2019 була направлена судом 06.11.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Конверт з ухвалою суду, направлений на адресу відповідача, 14.11.2019 повернувся до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою про причину повернення (досилання): інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , як в подальшому стало відомо суду поштове відправлення було повернуто відправнику за відсутності адресата.

За результатом судового засідання 02.12.2019, у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, судом, 04.12.2019 направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкладення судового засідання від 02.12.2019. Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав суду адресу відповідача для листування: 79000, м. Львів, вул. Шевченка, 323, та електронну адресу: euroclean.lviv@gmail.com, куди судом теж скерувалась судова кореспонденція, а саме: ухвала суду від 02.12.2019 та від 23.12.2019. Докази про відправку судової кореспонденції на зазначені адреси наявні в матеріалах справи.

Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає за необхідне вирішити спір по суті у даному судовому засіданні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 02.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Між ТзОВ Євро Клін (замовник) та ФОП Черніков Даниїл Олександрович (виконавець), укладено договір на виконання електромонтажних та електротехнічних робіт № 17/09/12 від 12 вересня 2017 року.

Згідно п. 1.1. договору виконавець зобов`язується виконати електромонтажні та електротехнічні роботи по приєднанню до електричних мереж (зовнішнє електропостачання та облік електроенергії) електроустановок нежитлових приміщень (пральні) ТзОВ Євро Клін за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 323, відповідно до умов даного договору, а замовник зобов`язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

ФОП Черніков Д.О., виконав електромонтажні та електротехнічні роботи по приєднанню до електричних мереж (зовнішнє електропостачання та облік електроенергії) електроустановок нежитлових приміщень (пральні) ТзОВ Євро Клін за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 323, що підтверджується Актом надання послуг № 17/10/04 від 04 жовтня 2017 року на суму 188 521,28 грн.

Загальна сума виконаних робіт відповідно до п. 2.1. Договору 17/09/12 від 12 вересня 2017 року та Акту надання послуг № 17/10/04 від 04 жовтня 2017 року становить 188 521,28 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору сторони дійшли згоди про наступний порядок розрахунків: після підписання даного договору замовник здійснює авансовий платіж виконавцю в розмірі 60 відсотків Договірної ціни протягом 10 банківських днів після підписання договору, що складає 113 112,77 грн.

Відповідно до п. 2.6 Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи по даному Договору - 40 відсотків Договірної ціни Замовник сплачує протягом 5 банківських днів після підписання та затвердження сторонами Акту виконаних робіт.

Кінцевий термін оплати згідно договору - 11 жовтня 2017 року.

Станом момент пред`явлення позову виконавцем замовником сплачено 158 112,77 грн, в тому числі: 12.09.2017 - 56 560,00 грн; 25.09.2017 - 56 552,77 грн; 23.04.2018 - 15 000,00 грн; 14.06.2018 - 20 000,00 грн; 28.09.2018 - 10 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 04.01.2019 про сплату заборгованості, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги згідно з договором на виконання електромонтажних та електротехнічних робіт за договором №17/09/12 від 12.09.2017, що складає 30 408,51 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не сплатив заборгованість за виконані роботи.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення заборгованості за виконання електромонтажних та електротехнічних робіт договором №17/09/12 від 12.09.2017 в розмірі 39195,17 грн, що складає: 30408,51 грн заборгованості за виконані роботи, 5 984,40 грн інфляційних втрат, 2 802,26 грн 3% річних з простроченої суми.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання електромонтажних та електротехнічних робіт № 17/09/12.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань підтверджується Актом надання послуг № 17/10/04 від 04 жовтня 2017 року на суму188 521,28 грн.

Даний акт про надання послуг погоджений та підписаний відповідачем без застережень.

Кінцевий термін оплати згідно п. 2.5 Договору протягом 5 банківських днів після підписання та затвердження сторонами Акту виконаних робіт, тобто 11 жовтня 2017 року.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, договором визначено чіткий термін оплати виконаних робіт. Однак, оплата за виконані роботи відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань вчасно не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Зважаючи на наведене, вимога позивача щодо стягнення 30 408,51 грн - основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 2 802,26 грн - трьох відсотків річних, зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак, вимоги підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку стягнення інфляційних втрат в сумі 5 984,40 грн - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вказує, що поданий розрахунок інфляційних втрат є не вірним. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд вказує, що обґрунтованим є нарахування в розмірі 5200,80 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зі системного аналізу ст. ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 ГПК України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем зазначено у позовній заяві попередній розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається, що розмір судового збору за подання цього позову становить 1921,00 грн, вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2019 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським Бюро Кожушко було укладено договір про надання правовничої допомоги.

Позивачем долучено до матеріалів справи:

- Акт здачі - прийняття робіт №ОУ - 0000002, в якому зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи по договору з Черніков ФОП від 22.10.2019 - правнича (правова 0Допомога: підготовка позовної заяви, подання позовної заяви до господарського суду Львівської області. Загальна вартість робіт (послуг) 3000,00 грн;

- рахунок №3 від 06.11.2019 на 3000,00 грн за надання послуги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2019;

- виписку по рахунку від 12.11.2019;

- Акт здачі - прийняття робіт №ОУ - 0000003, в якому зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи по договору з Черніков ФОП від 22.10.2019 - правнича (правова) допомога: участь в судових засіданнях у справі №914/2210/19. Загальна вартість робіт (послуг) 2000,00 грн;

- рахунок №14 від 24.12.2019 на 2000,00 грн за надання послуги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2019;

- виписку по рахунку від 26.12.2019.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Зі системного аналізу ст. ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 ГПК України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р., п.п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно положень ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи, співмірність ціни позову та розміру наданих позивачем адвокатських послуг, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, відсутність клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату професійної правничої допомоги, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1882,59 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Клін (79020, м. Львів, вул. Підголоско, 4, ідентифікаційний код 36609590) на користь Фізичної особи - підприємця Чернікова Даниїла Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 38 411,57 грн, з яких: 30 408,51 грн - основної заборгованості, 2 802,26 грн - 3% річних, 5 200,80 грн - інфляційних збитків, 1882,59 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.01.2020.

Суддя Березяк Н.Є.