Рішення

від 03.01.2020 по справі 926/2437/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

03 січня 2020 року Справа № 926/2437/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу

за позовом міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго

до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №17

про стягнення заборгованості у сумі 59906,80 грн

Представники:

від позивача - Гарабажій Н.О., довіреність №1968 від 22.12.2018 року

від відповідача - Пустовіт Ю.О., ордер серія СЕ № 1001783 від 25.11.2019 року

В С Т А Н О В И В :

Міське комунальне підприємство Чернівцітеплокомуненерго звернулося з позовом до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 про стягнення заборгованості у сумі 59906,80 грн, у тому числі: сума основного боргу у розмірі 46804,72 грн, пеня у розмірі 10653,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 1317,56 грн та 3% річних у розмірі 1130,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення умов, укладеного між сторонами договору № 0106 купівлі-продажу теплової енергії від 01.03.2018 року відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2018 року по 25.10.2019 року в розмірі 46804,72 грн, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача також пеню у розмірі 10653,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 1317,56 грн та 3% річних у розмірі 1130,83 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 року справу призначено судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2019 року - 10:30 год.

25.11.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання за вх. № 2661 про відкладення підготовчого засідання по даній справі на іншу дату з метою надання можливості підготувати вмотивовані пояснення по справі та про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 10.12.2019 року - 12:30 год.

10.12.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання за вх.№ 2795 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату з метою надання можливості сторонам вирішення спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 10.12.2019 року у відповідності до ч. 5 ст. 183 ГПК України, судом було оголошено перерву до 24.12.2019 року - 15:00 год.

24.12.2019 року судом було оголошено перерву до 03.01.2020 року - 11:00 год.

03.01.2020 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов за вх.№ 33, в якому повідомляє про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 33042,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 557 від 20.11.2019 року, № 571 від 06.12.2019 року, № 588 від 20.12.2019 року, № 590 від 23.12.2019 року, визнає позовні вимоги з урахуванням часткової сплати та просить розстрочити виконання судового рішення до 25.03.2020 року рівними платежами у зв`язку із необхідністю оплати поточних нарахувань. Крім того, представник відповідача подав супровідний лист за вх. № 16 від 03.01.2020 року, яким долучає до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 27.12.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.01.2020 року подав клопотання за вх. № 34 про повернення 50% судового збору у відповідності до ст. 130 ГПК України у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті та не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 185 ГПК України). Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення згідно ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив:

01.03.2018 року між міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго (позивач) та комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №17 (споживач, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 0106, згідно умов якого теплопостачальна організація зобов`язується поставити споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах у відповідності до розділу №2 договору, а останній зобов`язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу теплової енергії Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на об`єкти Споживача в обсягах згідно з Додатком № 1 та № 1А (за наявності послуги) до цього Договору в гарячій воді на такі потреби - опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання і технологічні потреби - за наявності послуги.

Згідно з Додатком № 1 та № 2А теплова енергія постачається у визначених обсягах споживачу на об`єкти: адміністративне приміщення по вул. П.-Кільцева, 5 , адміністративне приміщення по вул. Героїв Майдану, 97 , майстерня по вул. Комарова, 38 , майстерня по вул. П.-Кільцева, 5 щитова по вул. П.-Кільцева, 1-в , облік здійснюється за допомогою загальнобудинкових лічильників.

Пунктами 3.1. і 3.2 Договору купівлі-продажу теплової енергії обумовлено, що: розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку; розмір тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на момент укладення договору становить: для потреб бюджетних установ - 1718,412 грн/Гкал (з ПДВ), для потреб інших споживачів (крім населення) - 1718,412 грн/Гкал (з ПДВ).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що в разі зміни тарифів споживач сплачує за теплову енергію за новими тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, з дня їх введення в дію без внесення змін до даного договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.5 Договору);

Згідно пункту 3.6 договору оплата за теплову енергію здійснюється не пізніше 20 числа за розрахунковим місяцем.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за теплову енергію у відповідності до розділу № 3 цього договору.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно з договірним тепловим навантаженням (опалення, гаряче водопостачання, пар на технологічні потреби) (п.5.1 Договору).

Згідно п. 5.6 Договору при відсутності приладів обліку у споживача обсяг теплової енергії, що відпущений споживачу, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим методом по тепловому навантаженню згідно з додатком №1 та №1А з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01.10.2018 року, а в частині проведення розрахунків за даним договором - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору)

Згідно з пунктом 10.2 даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про розірвання або необхідність перегляду.

Матеріалами справи підтверджується, що міське комунальне підприємство Чернівцітеплокомуненерго на виконання Договору № 0106 від 01.03.2018 року поставило комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству №17 протягом 01.10.2018 року по 25.10.2019 року теплову енергію, що підтверджується наданим позивачем звітом про нарахування та оплату за період з 01.10.2018 року по 25.10.2019 року та картками обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента №112, № 115, №116, №421, № 194.

Загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії визначена позивачем у відповідності до пунктів 3.2 і 3.5 Договору № 0106 від 01.03.2018 року і тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 30.04.2015 року № 1403, від 06.03.2018 року № 284, і в цілому з 01.10.2018 року по 25.10.2019 року складає 46804,72 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи у суді відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію в сумі 33042,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 557 від 20.11.2019 року, № 571 від 06.12.2019 року, № 588 від 20.12.2019 року, № 590 від 23.12.2019 року, тобто після звернення міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго з позовом до суду (01.11.2019 року). Тому станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за теплову енергію складає 13761,86 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.12.2019 року.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 33042,80 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінська-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу, умови договору № 0106 від 01.03.2018 року, норми законодавства, якими врегульовано дані правовідносини, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13761,86 грн, що є вартістю поставленої теплової енергії за договором, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1.4. договору купівлі-продажу теплової енергії покупець в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у даному договорі, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день перевищення допустимого терміну. Тому, позивачем правомірно була нарахована відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кожної суми невиконаного платежу в межах строку передбаченого ст. 232 ГК України в розмірі 10653,69 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1317,56 грн та 3% річних від простроченої суми в сумі 1130,83 грн.

Отже, станом на день розгляду справи у суді сума заборгованості комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 перед міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго становить 26863,94 грн, у тому числі: основна заборгованість в розмірі 13761,86 грн, пеня у розмірі 10653,69 грн, інфляційні витрати у розмірі 1317,56 грн та 3% річних у розмірі 1130,83 грн, що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

ЄСПЛ у вказаному рішенні відзначає, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… , а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, а також те, відповідачем здійснено майже всю оплату суми основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд, вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання судового рішення на 2 місяці до 25.03.2020 року.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір та ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 960,50 грн, решту судового збору в сумі 960,50 грн - покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 4, 20, 123, 129, 130, 185, 191, 231, 236, ст. 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 (58013, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, буд. 5 а, код 14271978) на користь міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) заборгованість у сумі 21537,16 грн (у тому числі: суму основного боргу у розмірі 13761,92 грн, пеню у розмірі 5326,85 грн, інфляційні витрати у розмірі 1317,56 грн, 3% річних у розмірі 1130,83 грн) та судовий збір в сумі 960,50 грн.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в частині стягнення заборгованість у сумі 21537,16 грн на 2 (два) місяці згідно наступного графіка: -до 25 лютого 2020 року 10768,58 грн. заборгованості; -до 25 березня 2020 року 10768,58 грн. заборгованості.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 33042,80 грн - закрити провадження у справі.

4. Повернути міському комунальному підприємству Чернівцітеплокомуненерго (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) 50% судового збору, що складає 960,50 грн, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.01.2020 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець