Ухвала

від 27.12.2019 по справі 4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 4910/34/19

Провадження1-кс/991/3394/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника адвоката ОСОБА_3 ,

детектива НАБУ ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні №42016000000001254 від 16.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні №42016000000001254 від 16.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

У своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 у справі №760/27757/18 було накладено арешт, зокрема, на майно ОСОБА_6 , яке на думку суду, належало йому на праві спільної сумісної власності, набуте ним у шлюбі з ОСОБА_5 , а саме:

- автомобіль Opel Astra, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

- квартиру загальною площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 27146755);

- квартиру загальною площею 64,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 4484178);

Відповідно до змісту вказаної ухвали, арешт було накладено на майно підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Разом з тим, слідчим суддею не було враховано, що зазначене вище майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а належить на праві особистої приватної власності лише ОСОБА_5 , оскільки було набуте нею на підставі договорів дарування. На момент розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на вказане майно, підозрюваний ОСОБА_6 вже не був ані його власником ані співвласником.

Водночас, як зазначає заявник, дружина підозрюваного - ОСОБА_5 не є стороною даного кримінального провадження, а в ухвалі слідчого судді про накладення арешту відсутні будь-які докази, які б свідчили, що майно, яке належить їй на праві приватної власності, може підлягати конфіскації.

Таким чином, на думку заявника, за відсутності належних на те правових підстав слідчим суддею було накладено арешт на майно, яке перебуває у особистій приватній власності третьої особи, тим самим грубо порушивши її права.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , заявлене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення на цій стадії.

Зазначив, що слідчими суддями Солом`янського районного суду м. Києва та Вищого антикорупційного суду вже вирішувалося питання про скасування арешту з вищеназваного майна, і слідчі судді не знайшли підстав для його скасування. Крім цього послався на те, що на теперішній час досудове розслідування завершене та виконуються дії, передбачені ст. 290 КПК України.

До матеріалів клопотання надав копії відповідних ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва та Вищого антикорупційного суду та повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів.

Вирішуючи питання про скасування арешту, слідчий суддя виходить із такого.

Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на те, що представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у своєму клопотанні як на підставу скасування арешту майна не посилається на відсутність потреби у подальшому його застосуванні і зазначає лише про необґрунтованість накладення арешту, то з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, слідчому судді на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно ОСОБА_5 було накладено необґрунтовано.

Дослідивши та проаналізувавши доводи викладені у клопотанні заявника, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчим суддею встановлено таке.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 у справі №760/27757/18 було накладено арешт, зокрема, на майно ОСОБА_6 , яке на думку суду, належало йому на праві спільної сумісної власності, набуте ним у шлюбі з ОСОБА_5 , а саме:

- автомобіль Opel Astra, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

- квартиру загальною площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 27146755);

- квартиру загальною площею 64,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 4484178);

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що арешт на вказане майно було накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання за кримінальні правопорушення, у вчинені яких підозрюється чоловік заявниці ОСОБА_6 . У зв`язку з цим, слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва було встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст. 191 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому у разі доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, суд повинен буде призначити йому покарання у вигляді конфіскації майна. З огляду на це, слідчий суддя, керуючись ч. 5 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, встановивши, що підозра у вчинені інкримінованого ОСОБА_6 є обґрунтованою, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на його майно з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.

Водночас, відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Вказане означає, що застосування арешту майна на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є неможливим щодо майна третьої особи.

З огляду на це, слідчий суддя при накладені арешту за вказаною підставою має з`ясувати, чи дійсно майно, про арешт якого просить сторона обвинувачення, належить підозрюваному.

Зі змісту ухвали про накладення арешту вбачається, що розгляд відповідного клопотання відбувався без виклику власників майна та їх представників, а тому останні не мали можливості висловити свою думку з приводу порушеного в клопотанні детектива питання.

Водночас, слідчим суддею було встановлено, що частина майна, арешт на яке просив накласти детектив, належить дружині підозрюваного ОСОБА_5 .

Врахувавши, що вказане майно було набуте останньою за час шлюбу із підозрюваним ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов висновку про те, що частина цього майна належить на праві спільної сумісної власності також і підозрюваному, з огляду на що задовольнив клопотання детектива у цій частині.

Разом з тим, як вбачається із доданих заявником документів, якими він обґрунтовує своє клопотання про скасування арешту, слідчий суддя не врахував правові підстави набуття дружиною підозрюваного такого майна і безпідставно дійшов висновку про те, що воно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Зокрема, автомобіль Opel Astra (2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ) був набутий ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 01.10.2015 року, що підтверджується копією вказаного договору.

Так само, право повної приватної власності на квартиру загальною площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , виникло у ОСОБА_5 на підставі договору про припинення права спільної сумісної власності та про поділ нерухомого майна від 28.09.2015, а також на підставі договору дарування від 01.10.2015 року.

Вказане підтверджується як копіями відповідних договорів, так і витягами про реєстрації права власності, а також даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.12.2019.

Аналогічно до цього, ОСОБА_5 набула право повної приватної власності і на квартиру загальною площею 64,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору про припинення права спільної сумісної власності та про поділ нерухомого майна від 02.10.2015, а також на підставі договору дарування від 06.10.2015 року. На підтвердження цього факту заявник також надав копії відповідних договорів та витяги про реєстрацію права власності.

Разом з тим відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 57 СК, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

З огляду на викладене, після укладення вказаних вище договорів, зазначене майно перейшло у повну особисту власність дружини підозрюваного ОСОБА_5 і на момент розгляду відповідного клопотання підозрюваний ОСОБА_6 вже не був власником чи співвласником цього майна. За таких обставин, з огляду на ч. 5 ст. 170 КПК України, воно не могло бути арештоване як таке, що належить підозрюваному.

Водночас вказані обставини не були досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання про накладення арешту і не були враховані при постановлені відповідної ухвали, з огляду на що арешт у цій частині підлягає скасуванню.

Таким чином, у ході судового розгляду було підтверджено, що частина майна, на яке було накладено арешт ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 у справі №760/27757/18, не належить підозрюваному ОСОБА_6 , а тому не може бути арештоване на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У зв`язку з цим, слідчий суддя погоджується із доводами заявника і приходить до висновку про необхідність задоволення його клопотання про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні №42016000000001254 від 16.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 у справі №760/27757/18 на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , а саме:

- автомобіль Opel Astra, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ;

- квартиру загальною площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 736002835101);

- квартиру загальною площею 64,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 740771935101).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1