Рішення

від 23.12.2019 по справі 455/1182/18

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1182/18

Провадження № 2/455/260/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/1182/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

12.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_2 про право на спадщину, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама, ОСОБА_3 .

Після смерті мами залишилося спадкове майно - земельні ділянки. Заповіту мама не складала, спадкоємцями майна був батько ОСОБА_4 , брат ОСОБА_2 та він. У термін, визначений законом, з дня відкриття спадщини після смерті матері, в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини не зверталися, проте батько вважався таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління і володіння спадщиною, так як постійно до дня смерті матері проживав з нею, користувався спадковим майном, але своїх спадкових прав не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько ОСОБА_4 помер. Заповіту він також не складав. Спадковим майном є земельні ділянки, які належали його мамі, ОСОБА_3 .

02.03.2017 року звернувся в Старосамбірську державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, на земельні ділянки, проте 02.03.2017 року нотаріус відмовила, оскільки не представив на них правовстановлюючі документи - державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №066145, виданий 03.05.2001 року, на земельну ділянку 0.2608 для обслуговування житлового будинку, 0.3527 для ведення особистого підсобного господарства, та оригінал сертифікату на земельну частку (пай), які б підтверджували належність майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, оригінали правовстановлюючих документів представити не може, так як вони загублені, про що було опубліковано в місцевій газеті Голос Прикарпаття від 03.02.2012 року.

Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке отримане ним, як спадщина після смерті його дружини, а його мами, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельні ділянки площами:

земельна ділянка (кадастровий №4625187400:10:001:0015) площею 0,25 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, яка була надана на підставі рішення виконкому Торчиновицької сільської ради від 10.10.2000 №97, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №066145, зареєстрований за №382 від 05.05.2001 року;

земельна ділянка (кадастровий №4625187400:10:001:0016) площею 0,2765 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, яка була надана на підставі рішення виконкому Торчиновицької сільської ради від 10.10.2000 №97, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №066145, зареєстрований за №382 від 05.05.2001 року;

земельна ділянка (кадастровий №4625187400:10:002:0054) площею 0,0870 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, яка була надана на підставі рішення виконкому Торчиновицької сільської ради від 10.10.2000 №97, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №066145, зареєстрований за №382 від 05.05.2001року;

та право на земельну ділянку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Грушевського та була видана на підставі рішення Старосамбірської РДА від 18.07.1996 року №192, що посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії РН №525411 від 10.02.2012 року зареєстрований від 10.01.2013 року №684.

Ухвалою судді від 12.11.2018 року позовна заява була залишена без руху.

22.11.2018 року позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року закрито підготовче судове засідання по справі та справу призначено до судового розгляду на 09 годину 15 хвилин 23.12.2019 року.

Позивач та його представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. 20.12.2019 року в канцелярію суду поступив лист за підписом сільського голови Припіна З.М., в якому він просить розглядати справу у відсутності представника сільської ради, проти вимог позову не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, просив їх задовольнити, так як він особисто на свою частку від майна батьків в тому числі земельних ділянок не претендує, про що подав письмову заяву.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оглянувши справу №455/838/17, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.03.2017 року у с. Морозовичі Старосамбірського району Львівської області ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років померла ОСОБА_3 , мати позивача (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно - земельні ділянки та право на земельну частку (пай), однак, оригінали правовстановлюючих документів про це, - загублені.

На момент смерті ОСОБА_3 належали на праві приватної власності земельні ділянки, а саме:

кадастровий №4625187400:10:001:0015, площею 0,25 га, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, підтверджується Витягом з поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-003710003632012 (а.с.17-19);

кадастровий №4625187400:10:002:0054, площею 0,0870 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, підтверджується Витягом з поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-003710003652012 (а.с.22-24);

кадастровий №4625187400:10:001:0016, площею 0,2765 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, підтверджується Витягом з поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-003710003642012 (а.с.27-29).

З даних витягів з Поземельної книги про земельні ділянки вбачається, що документом, який був підставою для виникнення її права на ці три земельні ділянки, було рішення виконкому Торчиновицької сільської ради № 97 від 10 жовтня 2000 року, документом, що посвідчує право - Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія 111-ЛВ № 066145, орган, який зареєстрував акт - Торчиновицька сільська рада, дата державної реєстрації - 05.05.2001 року, реєстраційний № - 382.

Досліджені докази дають підстави вважати доведеним факт, що ОСОБА_3 була власником вищезазначених земельних ділянок.

Окрім цього, ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Грушевського на підставі сертифікату серії РН №525411.

З долученої до позовної заяви копії Сертифікату на право на земельну частку (пай) вбачається, що 10.02.2012 року Старосамбірською районною державною адміністрацією Львівської області на ім`я ОСОБА_3 було видано сертифікат серії РН №525411 на право на земельну частку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Грушевського, який зареєстрований 10.01.2013 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №684 на території с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області на підставі рішення Старосамбірської райдержадміністрації від 18.07.1996 року за №192, вартість земельної частки (паю) становить 1148 гривень 85 копійок (а.с.12).

Належність ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) також підтверджується і іншими документами, які повністю співпадають із даними, які зазначені у копії сертифікату, а саме:

довідкою виконкому Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 12.01.2017 року №113, згідно якої останній належала середня земельна частка (пай), розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області від 18.07.1996 року №192 (а.с.14);

довідкою відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.07.2017 року про наявність та розмір земельної частки (паю) /витяг з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Торчиновицької сільської ради, згідно якої 10.01.2013 року за № 684 зареєстровано серію сертифікату РН № 525411, власник - ОСОБА_3 , місце проживання - с. Морозовичі Старосамбірського району Львівської області, назва с/г підприємства - КСГП ім. Грушевського, розмір земельної частки (паю) - 1,15 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) - 1148 гривень 85 копійок, підстава реєстрації - розпорядження голови Старосамбірської районної державної адміністрації від 18.07.1996 року № 192.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Із досліджених судом доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Грушевського, проте, у визначений законом спосіб не набула права власності на земельну частку (пай), на яку мала право на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай).

У відповідності до роз`яснень, наведених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верхового Суду України від 30.05.2008 року спадкові відносини регулюються ЦК України, законами України від 02.09.1993 року Про нотаріат , від 23.06.2005 року Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року), який слід застосовувати до правовідносин спадкування належного їй майна.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

У відповідності до норм ст. 549 ЦК УРСР, що діяла на час смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай), або даний сертифікат було втрачено, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) застосовуються положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Відповідно до довідки виконкому Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 26.01.2017 року №196, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно до дня смерті проживала в АДРЕСА_1 , на день смерті разом з нею однією сім`єю проживали та були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виконком сільської ради заповіту від імені ОСОБА_3 не посвідчував (а.с.86).

Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли ОСОБА_4 - її чоловік та ОСОБА_1 - її син, так як лише вони, як спадкоємці, проживали з нею на момент відкриття спадщини, після смерті спадкодавця вступили у володіння спадковим майном, користуючись даними ділянками багато років, використовували їх для своїх потреб, жодних доказів незаконності набуття ділянок судом не встановлено. Проте право власності у встановленому законом порядку ними оформлено не було.

Окрім цього, до спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , перейшло право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Грушевського.

Після смерті ОСОБА_3 іншими спадкоємцями, тобто сином ОСОБА_2 , не було вчинено будь-яких дій щодо прийняття спадщини після її смерті, про що свідчить Інформаційна довідка зі спадкового реєстру, за якою у спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.75).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.03.2014 року у с. Морозовичі Старосамбірського району Львівської області ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 86 років помер ОСОБА_4 , батько позивача (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 2 даної статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. В ч. 5 цієї статті вказано, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття, та ч.1 ст.1270 цього ж кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Також рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.03.2018 року встановлено, що позивач є сином ОСОБА_4 , 1928 року народження, уродженця с.Вільхово Польща, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31).

Відповідно до довідки виконкому Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 26.01.2017 року №197, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно до дня смерті проживав в АДРЕСА_1 , на день смерті разом з ним однією сім`єю проживав та був зареєстрований син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виконком сільської ради заповіту від імені ОСОБА_3 не посвідчував (а.с.87).

Отже, позивач має право на спадкування, оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. У відповідності до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що і було зроблено позивачем 23.02.2017 року (а.с.78), позивач є спадкоємцем майна померлого і має право успадкувати право власності на земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідченого відповідним сертифікатом, так як відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

На даний час відповідно до законодавства у сфері земельних відносин з 01 січня 2013 року видати дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) замість втраченого неможливо, окрім того власник сертифікату на час розгляду справи помер.

Згідно п. 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Пунктом третім частини першої статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 цього Закону одним із документів, які посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Копією спадкової справи підтверджено, що спадщину ОСОБА_4 прийняв тільки позивач. Про це не заперечував у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , брат позивача, навпаки, в судовому засіданні подав заяву про те, що на свої частки від майна батьків , в тому числі на земельні ділянки, не претендує.

02.03.2017 року завідуюча Старосамбірської нотаріальної контори Кузан О.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Проте, досліджені судом докази достовірно свідчать, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МВ в„– 058634, виданий на підставі розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області від 18.07.1996 року №192 та зареєстрованого 09.09.1996 року за №328, на ім`я ОСОБА_3 , а також Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №066145, зареєстрований за №382 від 05.05.2001 року, дійсно були втрачені, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №525411 на ім`я ОСОБА_3 розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Грушевського, видано 10.02.2012 року, тобто, після смерті спадкодавця, спірна земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не визначений, земельна ділянка не обліковується в національній кадастровій системі, аналогічного порядку видачі нового сертифікату та Державного акту на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Згідно зі ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Окрім цього, позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, не відмовився від неї, тобто фактично прийняв спадщину після смерті матері та батька, суд вважає, що право позивача на визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вищевказані три земельні ділянки та право на земельну частку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебувала у колективній власності КСГП ім. Грушевського, порушено і підлягає судовому захисту, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом про визнання права власності на земельні ділянки та право на земельну ділянку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Грушевського.

А тому, керуючись ч.1 ст. 4, ч.1 ст.13, ч.1 ст.76, ст. 77, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81, ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ч.1 ч.2 ст. 16, ст.ст.328, 392, 1216-1218,1220, ч.1 ст.1223, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1296, ч.1 ст.1297 ЦК України, ч.1 ст.120, ч.2 ст.123, ч.1 ст.524, ст.ст.548-549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), п.3 ч.1 ст.1 та п.3 ч.2 ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельні ділянки: а саме:

кадастровий №4625187400:10:001:0015, площею 0,25 га, цільове призначення якої -будівництво і обслуговування житлового будинку в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області;

кадастровий №4625187400:10:001:0016, площею 0,2765 га, цільове призначення якої -ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області;

кадастровий №4625187400:10:002:0054, площею 0,0870 га, цільове призначення якої -ведення особистого селянського господарства в с.Морозовичі Старосамбірського району Львівської області;

земельну ділянку (пай) розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частини в натурі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім. Грушевського.

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.01.2020 року.

Суддя Л.Й.Ніточко