Рішення

від 05.12.2019 по справі 607/24738/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2019 Справа №607/24738/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Романіва І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. (далі - ТОВ В. Н. Т. ) про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 листопада 2017 року наказом № 7 ТОВ В. Н. Т. її прийнято на постійну роботу, на посаду бухгалтер , з окладом згідно штатного розкладу товариства. 12 грудня 2018 року наказом відповідача № 9 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України позивача звільнено з роботи. З моменту звільнення з ТОВ В. Н. Т. з позивачем не проведений повний розрахунок по заробітній платі та виплаті відповідної компенсації, а також по виплаті за невикористану відпустку, на що неодноразово протягом 2018-2019 роках вказувалося відповідачу. На дату звільнення загальна заборгованість по заробітній платі за час роботи позивача у товаристві становить: 43 911,40 грн., за мінусом сплати податків: (ПДФО) - на суму: 7 904,06 грн.; військового збору: 658,69 грн., а остаточна сума до виплати на картку, на день звільнення, з урахуванням невикористаної щорічної відпустки становить: 35 348,69 грн. Неодноразові звернення до ТОВ В. Н. Т. щодо виплати невиплачених коштів відповідачем ігноруюся. За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ В. Н. Т. повинно було здійснити виплату компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763,22 грн. Отже, загальна сума до виплати становить 37111,91 грн., яка безпричинно не виплачена. Також ОСОБА_1 зазначає, що з грудня 2018 року по даний час вона постійно знаходиться в стані приниження, оскільки на неодноразові прохання по телефону виплатити заробітну плату директор товариства ОСОБА_2 в зневажливій формі безпричинно насміхався над позивачем та говорив, що вона нічого не доб`ється, є ніким і що в неї нічого не вийде, а також й те, що він може нехтувати усі закони і чинити усе на власний розсуд. Таким чином, через приниження ОСОБА_1 переживає постійне відчуття несправедливості та безкарності відносно дій директора ТОВ В. Н. Т. . Незаконні дії відповідача щодо порушення прав позивача, не обмежувалися лише єдиною вимогою позивача. Ще у березні 2019 року, за заявою ОСОБА_1 , повноважні працівники управління держпраці у Тернопільській області намагалися здійснити перевірку за фактом не виплати товариством коштів, однак ТОВ В. Н. Т. здійснювалися перешкоди та навмисне недопущення працівників названого управління до проведення інспекційного відвідування товариства за фактами, висвітленими у предметі позову. Позивач зазнала та продовжує зазнавати значних моральних збитків, пов`язаних зі стресами від скоєного та його наслідків, оскільки їй спричинено моральні страждання, які полягають у негативних щоденних думках та спогадах, недовірі до людей, які можуть обманути її, страх можливого повторення події, насторога, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, постійний пошук додаткового захисту, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниження людської гідності та відчуття несправедливості у суспільстві, переживання щодо своєї соціальної репутації. Бездіяльність та винятковий цинізм керівництва ТОВ В. Н. Т. принижують честь та гідність позивача. Причинно-наслідковим фактором неправомірних дій відповідача є те, що він залишив ОСОБА_1 без засобів до існування, враховуючи те, що невиплата їй законно відпрацьованих коштів у товаристві, спричинила великі проблеми у її молодій сім`ї, так як позивач заробляла кошти у товаристві не лише для себе, але й для свого чоловіка, який є інвалідом дитинства 3-ої групи та якому необхідна щорічна реабілітація, що виявилося неможливим за відсутністю коштів, які не були виплачені. Рідний батько ОСОБА_1 важко хворий з діагнозом: злоякісне новоутворення гортані, якому уся сім`я теж намагається надати будь-яку допомогу, але внаслідок неправомірних дій ТОВ В. Н. Т. , що полягають у позбавленні її коштів, позивач не змогла достатньо допомогти своїм близьким людям.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТОВ В. Н. Т. на користь позивача заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні, кошти за невикористану відпустку та відповідну компенсацію, згідно розрахунку на загальну суму 37111,91 грн., стягнути з ТОВ В. Н. Т. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

30 жовтня 2019 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ В. Н. Т. про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Романів І.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ В. Н. Т. в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 остання 02 листопада 2017 року прийнята на посаду бухгалтера у ТОВ В. Н. Т. . Про дане свідчить також наказ № 7 Про прийняття на постійну роботу від 02 листопада 2017 року.

У відповідності до наказу № 13 Про затвердження штатного розпису від 11 червня 2018 року, виданого ТОВ В. Н. Т. , затверджено і введено в дію з 12 червня 2018 року штатний розпис у кількості вісім штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 44 500 грн. Зокрема бухгалтеру встановлено заробітну плату у розмірі 7000 грн.

12 грудня 2018 року позивач звільнена з роботи за згодою сторін (наказ № 19 від 12 грудня 2019 року).

В судовому засіданні встановлено, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із письмовою заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області з приводу порушень її трудових прав посадовими особами ТОВ В. Н. Т.

Із відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області № 1131/01-05-4.3/19 від 26 березня 2019 року слідує, що Управління розглянуло заяву позивача. Відповідно до письмової інформації, наданої на запит Управління Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач перебувала в трудових відносинах з TOB В. Н. Т. в 2018 році, в період з січня по листопад. З метою якісного і всебічного з`ясування обставин, викладених у зверненні ОСОБА_1 , Управлінням здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у TOB В. Н. Т. за місцем його знаходження (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, інспекторам праці не вдалося потрапити в приміщення товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб товариства не виявлено. Враховуючи те, що жодного документу необхідного для проведення інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю надано не було, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та Вимогу про надання документів, які надіслано за адресою товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вищевказаною Вимогою зобов`язано керівника TOB В. Н. Т. ОСОБА_2 у строк до 17 год. 00 хв. 18 березня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування та розгляду звернення, надані не були. З метою проведення інспекційного відвідування TOB В. Н. Т. 19 березня 2019 року був здійснений повторний вихід за місцем його знаходження Дорошенка АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, інспекторам праці знову не вдалося потрапити до товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб не виявлено. В зв`язку із невиконанням Вимоги про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. Враховуючи викладене вище, здійснити перевірку викладеної позивачем у зверненні інформації не є можливим. За фактом недопущення до проведення інспекційного відвідування, створення перешкод у його проведенні, у відношенні TOB В. Н. Т. , Управлінням вживаються заходи впливу відповідно до наданих повноважень.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків № 243 від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року станом на 02 жовтня 2019 року отримувала доходи з таких джерел: 1 та 2 квартал 2017 року від СПД НОМЕР_2 заробітна плата в сумі 9900,00 грн. та 9900 грн.; 3 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 330,32 грн. та від СПД НОМЕР_2 заробітну плату в сумі 3300,00 грн.; 4 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 2626,06 грн. та від ТОВ В. Н. Т. заробітну плату в сумі 7818,18 грн.; 1 та 2 квартали 2018 року від ТОВ В. Н. Т. заробітну плату в сумі 2928,57 грн. та 19000,00 грн.; 3 квартал 2018 року інформація про доходи відсутня; 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року від ТОВ Сахара заробітну плату в сумі 2533,73 грн. та 2585,47 грн.; 1 та 2 квартали 2019 року від СПД НОМЕР_3 заробітну плату в сумі 7302,75 грн. та 12519,00 грн.

Вказані відомості відповідають інформації, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7, Форма ОК-5), індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 , дата формування виписок: 13 вересня 2019 року.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ В. Н. Т. із листом-вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, однак вказана вимога виконана не була, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 06 серпня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 06 серпня 2016 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 .

Як слідує з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0342529 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 17 березня 2015 року Пенсійним фондом України, чоловік позивача ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи з дитинства.

Витяг з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 16 квітня 2019 року наданий КНП ЛОРЛДЦ Онкологічне-хірургічне відділення (голова, шия), ОСОБА_4 04 квітня 2019 року був госпіталізований у вказаний лікувальний заклад з злоякісним новоутворенням гортані. Рецидив після ТГТ у 2015 році.

ОСОБА_4 є батьком позивача, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 27 лютого 1992 року, виданого відділом загсу міськвиконкому м. Тернопіль.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд не має права виходити за межі вимог сторін (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

В силу статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносись рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно наданої позивачем зведеної розрахункової відомості нарахування та виплати заробітної плати за період з 02 листопада 2017 року по 12 грудня 2018 року, розрахунку компенсації за невикористану відпустку, на дату звільнення, загальна заборгованість ТОВ В. Н. Т. по заробітній платі за час роботи ОСОБА_1 у товаристві становить: 43 911,40 грн., за мінусом сплати податків: ПДФО - на суму 7904,06 грн.; 658,69 грн. військового збору. Відтак, остаточна сума заборгованості, з урахуванням невикористаної позивачем щорічної відпустки, становить: 35 348,69 грн.

За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ В. Н. Т. також повинно здійснити виплату позивачу компенсацію індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763,22 грн.

За наведених вище обставин, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37111 грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.

Зроблений судом висновок про необхідність вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів ґрунтується на тому, що здійснивши розрахунок належної до виплати заборгованості із заробітної плати та інших виплат позивач не врахувала розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ). При звільненні працівника ЄСВ нараховується за ставкою 22 % на фактично нараховану зарплату незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.

Що стосується заявленої ОСОБА_1 вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту - Постанова Пленуму), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер, обсяг та тривалість страждань ОСОБА_1 у зв`язку з невиплатою їй заробітної плати та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХ В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37111 (тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. на користь держави 768,40 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.

Відповідачу направити копії заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю В. Н. Т. , код ЄДРПОУ: 39085102, місцезнаходження: вул. Дорошенка,8, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська