ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.01.2020Справа № 910/13447/19
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легонт Юа"
про стягнення 28 585,74 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" про стягнення 28 585,74 грн., з яких 14 003,62 грн. основного боргу, штраф у розмірі 7 001,81 грн., пеня у розмірі 4 973,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 606,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору технічного обслуговування транспортного засобу № АСС 0979 від 06.03.2017 в частині здійснення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/13447/19 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.10.2019 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13447/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
11.11.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві зазначено, що відповідач не замовляв, а позивач не виконував для відповідача роботи, які зазначені у позовній заяві. За твердженням відповідача, позовні вимоги обґрунтовані неналежними доказами і суперечать умовам укладеного сторонами Договору технічного обслуговування транспортного засобу № АСС 0979 від 06.03.2017.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач змінив повне найменування та місцезнаходження з Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 7) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Легонт Юа" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
06.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Арма Моторс (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Учбово-методичний центр служба охорони Стелс" (замовник) було укладено договір АСС № 0979 технічного обслуговування транспортного засобу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин (послуги), а замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити послуги надані за договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.
Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в замовленнях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість послуг, запасних частин та матеріалів визначається виконавцем на момент формування замовлення на виконання робіт з технічного обслуговування та вказується в рахунку-фактурі, який формує виконавець на підставі замовлення на виконання робіт.
Пунктом 2.3. Договору сторонами погоджено, що замовник сплачує виконавцеві повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено сторонами. Оплата замовлених запчастин здійснюється на умовах попередньої оплати.
Згідно з п. 2.5. Договору послуги, передбачені цим договором, вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) Акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено Договором.
Після повідомлення уповноваженою особою виконавця представника замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, замовник повинен протягом 2 робочих днів підписати Акт виконаних робіт та передати його виконавцеві, забрати автомобіль з території виконавця та оплатити вартість виконаних робіт згідно положень цього договору (п. 4.2 Договору).
За умовами п. 4.2.1 Договору, якщо протягом 2 робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт замовник не надасть виконавцеві Акт зі своїми зауваженнями, виконавець вважається таким, що надав послуги якісно, згідно умов договору.
Відповідно до п. 8.1. Договору термін дії договору складає 12 місяців з моменту підписання договору.
На виконання умов договору позивач надав послуги з обслуговування автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , а відповідач такі послуги прийняв на суму 14 003,62 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № АRM0002418 від 12.09.2017.
Відповідач, у свою чергу, послуги надані позивачем, не оплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 14 003,62 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, які б підтверджували сплату ним заборгованості перед позивачем в розмірі 14 003,62 грн. або спростування доводів позивача, суду не надав.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідач не замовляв, а позивач не виконував для відповідача роботи згідно Акту виконаних робіт № АRM0002418 від 12.09.2017, оскільки вказаний акт підписано відповідачем без зауважень, а відповідачем не доведено того, що довіреність № 30 від 10.04.2017 була надана виключно для отримання послуг у квітні 2017. Крім того, надана відповідачем довіреність № 30 від 10.04.2017 дійсна до 31.12.2017.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 14 003,62 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 001,81 грн. штрафу, 4 973,56 грн. пені, 2 606,75 грн. інфляційних втрат.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно з п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за договором на строк понад 6 банківських днів, замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, штраф у розмірі 50% від простроченої (неоплаченої) суми боргу, а також пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем заявлено пеню за період з 20.09.2018 по 20.09.2019.
Беручи до уваги, що Акт виконаних робіт було підписано сторонами 12.09.2017, з урахуванням п. 2.3. Договору зобов`язання відповідача щодо оплати робіт мало бути виконано у строк до 03.10.2017 включно.
З урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, можливий період для нарахування пені є з 04.10.2017 по 04.04.2018.
Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення пеню поза можливих строків нарахування, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 973,56 грн. пені задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що позивачем правомірно та обґрунтовано було нараховано 50% штрафу, передбаченого п. 5.2 Договору на суму основного боргу в розмірі 14 003,62 грн., що складає 7 001,81 грн. від суми основної заборгованості.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 2 606,75 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за вказаний позивачем період, суд встановив, що її розмір становить 2 395,05 грн., тобто є меншим, ніж заявив позивач до стягнення.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме 2 395,05 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легонт Юа" 14 003,62 грн. основного боргу, 7 001,81 грн. штрафу, 2 395,05 грн. інфляційних втрат.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано, крім іншого, платіжне доручення № 100824750 від 20.09.2019 на суму 5 000,00 грн.
Судом встановлено, що платіжне доручення № 100824750 від 20.09.2019 на суму 5 000,00 грн. подавалося позивачем у якості доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу у справах № 910/13469/19, №910/13806/19, №910/13465/19.
Враховуючи викладене вище, вимоги про стягнення 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легонт Юа" про стягнення 28 585,74 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легонт Юа" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 4, ідентифікаційний код 25660921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Старотроїцька, будинок 42, ідентифікаційний код 34356004) 14 003 (чотирнадцять тисяч три) грн. 62 коп. основного боргу, 7 001 (сім тисяч одну) грн. 81 коп. штрафу, 2 395 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 1 572 (одну тисячу п`ятсот сімдесят дві) грн. 54 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 08.01.2020
Суддя С. В. Стасюк
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.01.2020 |
Оприлюднено | 09.01.2020 |
Номер документу | 86777061 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Стасюк С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні