Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/15126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/15126/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сота Україна

до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Оператор газосховищ України

про стягнення 1405,27 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сота Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Оператор газосховищ України про стягнення 565228,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №1907000566 від 26.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 564453,26 грн. Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 425,66 грн пені та 349,85 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 25.11.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 04.12.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 29.11.2019.

15.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3000 грн витрат на правову допомогу.

28.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у якій позивач зазначив, що станом на 28.11.2019 відповідачем повністю погашена сума основної заборгованості перед позивачем за договором в розмірі 564543,26 грн.

Також у вказаній заяві позивачем було збільшено розмір заявлених до стягнення пені та трьох відсотків річних, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 771,31 грн пені та 633,96 грн трьох відсотків річних.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, що останнім відповідно до платіжних доручень №10790 від 06.11.2019, №10872 від 08.11.2019 та №10941 від 11.11.2019 в повному обсязі оплачено поставлений позивачем товар за договором в загальному розмірі 564543,26 грн, у зв`язку з чим останнім належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором. Також відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних. Крім того, у поданому до суду відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив зазначив, що незважаючи на сплату відповідачем суми основної заборгованості, остання була погашена відповідачем з порушенням строків обумовлених сторонами в договорі, а відтак вбачається неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, у зв`язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру пені є необґрунтованим, у зв`язку з чим позивач просив суд задовольнити позв в повному обсязі та стягнути з відповідача 771,31 грн пені та 633,96 грн трьох відсотків річних.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.07.2019 між Акціонерним товариством Укртрансгаз (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сота Україна (позивач, постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №1907000566, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (прокат сталевий) ДК021-2015 443300002 (товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Згідно з п.3.1 Договору, загальна сума цього договору становить 567670,80 грн в тому числі ПДВ - 94611,80 грн.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п.5.8 цього договору.

Відповідно до п.5.6 Договору, право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

Датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів: видаткової накладної; оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документу про підтвердження строків придатності товарів; інструкції про застосування товарів; рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної (п.5.8 Договору).

Відповідно до п.5.13 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Згідно з п.66.1.2 Договору, покупець зобов`язаний оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.12.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів до 14.09.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Додатком №1 до договору (специфікація) сторони погодили поставку товарів на загальну суму 567670,80 грн разом з ПДВ та обумовили строк поставки товарів, який становить 50 днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 564543,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Видаткових накладних №158 від 02.09.2019 та №165 від 10.09.2019, товарно-транспортними накладними №Р158 від 02.09.2019 та №165 від 10.09.2019, а також Актами приймання-передачі №000000056 та №000000061. Вказані видаткові накладна та акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

З огляду на викладене та враховуючи умови укладеного між сторонами договору, відповідач мав оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладеною №158 від 02.09.2019 у строк до 17.10.2019, за видатковою накладною №165 від 10.09.2019 у строк до 25.10.2019.

Однак відповідач поставлений товар своєчасно не оплатив, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 564543,26 грн із порушенням строків обумовлених договором на підставі платіжних доручень №10790 від 06.11.2019 на суму 200000 грн, №10872 від 08.11.2019 на суму 177582,28 грн та №10941 від 11.11.2019 на суму 186960,98 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями представників сторін.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Так, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 633,96 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 771,31 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та положень чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, Акціонерним товариством Укртрансгаз не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного вбачається, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Укртрансгаз про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №11-02/19-ЮО від 11.02.2019 про надання правової допомоги, укладений із Адвокатським об`єднанням Право Групп , Додаткову угоду №28/10/19 від 28.10.2019, Акт приймання-передачі наданих послуг №58 від 04.11.2019 та платіжне доручення №НД2839 від 11.11.2019 на суму 3000 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 1000 грн.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 грн.

Враховуючи, розмір заявлених позивачем вимог з урахуванням збільшення позивачем вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних та пені, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 8489,23 грн, в той час як позивачем при поданні даної позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 8478,44 грн, що на 10,79 грн менше від суми розрахованої згідно вимог чинного законодавства.

Разом з тим, з урахуванням зменшення позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, за подання даної позовної заяви позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 1921 грн покладаються сторони пропорційно, зокрема судовий збір, в сумі 10,79 грн, за збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені залишається за позивачем.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З огляду на викладене, позивач не позбавлений права звернутись у встановленому порядку до суду із відповідною заяво про повернення суми переплаченого судового збору в розмірі 6557,44 грн.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії Оператор газосховища України (01021, с. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 42601222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сота Україна (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) 633 (шістсот тридцять три) грн 96 коп. трьох відсотків річних та 771 (сімсот сімдесят одну) грн 31 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1910 (одна тисяча дев`ятсот десять) грн 21 коп. та 1000 (одну тисячу) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.01.2020

Суддя Я.В. Маринченко