Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/14400/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/14400/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфінсервіс"

про стягнення 21 168,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфінсервіс" про стягнення 21 168,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором суборенди №6902-кф від 01.01.2017 щодо оплати плати за суборенду, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 18 038,35 грн., за прострочення якої нараховано 1 862,63 грн. пені, 495,00 грн. штрафу, 772,43 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 №910/14400/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" залишено без руху.

31.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що конверт з ухвалою суду повернутий на адресу суду відділом поштового зв`язку з поміткою організація не значиться .

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечення внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, враховуючи приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи та його права, зокрема на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юрфінсервіс (далі - орендар, відповідач) укладено Договір суборенди частини нежитлового приміщення № 6902-кф (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 3 кв.м. у торговельному об`єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташованого за адресою: м. Київ, пер. Карельський, 3 (1 поверх), а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря та вказані в Додатку № 2 до даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість об`єкта суборенди з урахуванням індексації складає 18 296,31 грн. Об`єкт суборенди знаходиться у користуванні орендаря і оренда має дозвіл власника нежитлового приміщення на передачу об`єкта в суборенду відповідно до нижче визначених умов.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку суборенди. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання-передачі об`єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід`ємною частиною даного Договору та закінчується 30.06.2018, який є останнім днем користування об`єктом суборенди (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що плата за суборенду складається з двох частин, суборендної ставки та експлуатаційних платежів.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.01.2018) суборендна ставка складає 4 950 грн. на місяць.

Пунктом 3.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.10.2017) визначено, що розмір експлуатаційних платежів за весь об`єкт суборенди складає 205,50 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборендна ставка та експлуатаційні платежі сплачуються суборендарем авансом, двома окремими платежами, не пізніше п`ятого числа поточного місяця за наступний місяць.

За актом приймання-передачі нежилого приміщення від 01.01.2017 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди.

01.06.2018 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди про розірвання Договору.

01.06.2018 за Актом приймання-передачі нежилого приміщення орендар повернув з оренди, а орендодавець прийняв об`єкт оренди.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 18 038,55 грн. за період лютого 2018 року по червень 2018 року.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання взятих на себе за договором грошових зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 862,63 грн. та штраф у розмірі 495 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір є договором суборенди, а відтак, з огляду на положення ч. 3 ст. 774 ЦК України між сторонами виникли орендні правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.01.2018) суборендна ставка складає 4 950 грн. на місяць.

Пунктом 3.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.10.2017) визначено, що розмір експлуатаційних платежів за весь об`єкт суборенди складає 205,50 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборендна ставка та експлуатаційні платежі сплачуються суборендарем авансом, двома окремими платежами, не пізніше п`ятого числа поточного місяця за наступний місяць.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати орендних платежів та експлуатаційних витрат матеріали справи не містять та відповідачем в процесі розгляду справи не надано.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів та експлуатаційних витрат, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 038,35 грн.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 862,63 грн. та 495 грн. штрафу за порушення строків виконання грошового зобов`язання за Договором.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку несвоєчасного перерахування суборендарем сум, зазначених у ст. 3 та ст. 8 даного Договору, орендар має право стягнути з суборендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 05.04.2017 по 31.08.2017 на суму заборгованості по платежам за лютий - червень 2018 року, а відтак, позивачем здійснено нарахування пені на суму заборгованості, обов`язку зі сплати якої, у відповідача в період з 05.04.2017 по 31.08.2017 не існувало, в зв`язку з чим, вимога про стягнення пені за заявлений період є необґрунтованою.

В свою чергу, пунктом 7.2 Договору узгоджено, що якщо орендарем будуть виявлені випадки порушення умов і правил цього Договору, у тому числі правил, викладених у додатках до Договору, він має право стягнути із суборендаря штраф у розмірі 10% місячної суборендної ставки (згідно пп. 3.1.1 Договору) за порушення асортиментного переліку 100% місячної ставки (згідно пп. 3.1.1 Договору) за кожне таке порушення та розірвати Договір без повернення гарантійного платежу.

Відтак, оскільки відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної сплати платежів, передбачених умовами Договору, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 495 грн. є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Однак, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., позивачем не надано жодного доказу, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів надання адвокатом правничої допомоги позивачу, в зв`язку з чим, оскільки доказів понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, матеріали справи не містять, суд залишає без задоволення вимогу позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юрфінсервіс (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 44; ідентифікаційний код: 30531414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1; ідентифікаційний код: 40720198) заборгованість в розмірі 18 038 (вісімнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 35 коп., штраф в розмірі 495 (чотириста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак