Рішення

від 03.01.2020 по справі 487/787/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/787/19

Провадження № 2/487/135/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Когіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Південна Ніка про встановлення факту працевлаштування та незаконного звільнення, накладення штрафу на працедавця, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

31.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Приватного підприємства Південна Ніка про визнання його трудових прав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.09.2018 року за усною домовленістю працевлаштувався на посаду охоронця та в період з 10.09.18 по 24.09.18 року відпрацював декілька нічних змін на об`єктах Фаворит-Спорт . Після цього звернувся до працедавця з вимогою про надання письмової довідки про працевлаштування, на що отримав відповідь про звільнення, заробітну плату обіцяли виплатити пізніше. Посилаючись на ст. 24 КЗпП України позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог 10.07.19р., просив суд: накласти на працедавця штраф за неоформленого працівника, встановити факт його працевлаштування на посаді охоронця 10.09.2018 року, зобов`язати відповідача зробити відповідний запис в трудову книжку, встановити факт його звільнення без законних підстав 24.09.2018 року, поновити його на роботі на підставі ст. 235 КЗпП України, стягнути заробітну плату за період його роботи з 10.09.2018 року по 24.09.2018 року в сумі 1800 грн., стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 44700 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Біцюка А.В. від 05.02.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.05.2019 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду №428 від 11.05.2019 року, справу передано для розгляду судді Сухаревич З.М.

Ухвалою від 12.05.2019 року дана справа прийнята до провадження суддею Сухаревич та призначена до розгляду.

В судовому засіданні 10.07.2019 року задоволено клопотання позивача та постановлено ухвалу про витребування доказів: з Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 , та з Головного управління ДФС у Миколаївській області матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2018 року.

На виконання ухвали суду від 10.07.2019 року з Головного управління ДФС у Миколаївській області 07.08.2019 року надані витребувані докази, та 11.11.2019 року витребувані докази надійшли з Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що 10.09.2018 року розпочав працювати в охоронній фірмі ПП Південна Ніка , заяву про прийняття на роботу він не писав, але його допустили до роботи охоронця. За умовами праці він повинен був працювати у нічні зміни дві через дві, та отримувати мінімальну заробітну плату. За таким графіком (дві зміни через дві) він відпрацював з 10.09.2018 року по 24.09.2018 року, але йому не виплатили заробітну плату за відпрацьований час та повідомили про звільнення. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин на які посилається позивач. Зазначив, що ОСОБА_1 до роботи в ПП Південна Ніка не допускали, оскільки діяльність які здійснює відповідач є ліцензійною та суворо контролюється, а тому на підприємстві не має не оформлених працівників. Докази надані позивачем жодним чином не підтверджують факт працевлаштування позивача в ПП Південна Ніка . Просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(статті 76, 80 ЦПК України).

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судовому засіданні з пояснень позивача встановлено, що заяву про прийняття на роботу в ПП Південна Ніка він не писав, трудову книжку не подавав, наказ про прийняття на роботу не видавався.

На підтвердження факту працевлаштування (укладання трудового договору) позивач посилається на матеріали перевірки Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області та Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Разом з цим вказані документи не є належними та достатніми доказами у розумінні ст.ст. 77,80 ЦПК України з огляду на наступне.

Так, з матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 14.12.2018 року вбачається що останній звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області зі скаргою на порушення вимог законодавства охоронним підприємством Південна Ніка . 14.12.2018 року відібрані пояснення ОСОБА_1 в яких він повідомив про працевлаштування в даному підприємстві без укладання договору та після відпрацювання декількох змін йому не заплатили за відпрацьований час. Будь-яких інших доказів на підтвердження цих обставин матеріали перевірки не містять. Таким чином, твердження працівників поліції про укладання усного договору, викладені у довідках від 14.12.2018 року, від 15.01.2019 року та у відповіді ОСОБА_1 від 15.01.2019 року №Є-01/51-2019, є лише припущенням, зробленим зі слів заявника.

З акту Головного управління ДВС у Миколаївській області №186/14-29-13-05-11/32390347 від 08.02.2019 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) вбачається, що працівниками ГУ ДФС в Миколаївській області в період з 29.01.2019 року по 07.02.2019 року проведено перевірку об`єктів охорони ПП Південна Ніка ЄДРПОУ 32390347 та виявлено порушення абз.2 Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413, а саме несвоєчасне надання повідомлення Державній фіскальній службі до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Відомостей щодо допущення до роботи не оформлених працівників або працевлаштування ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, в ході вказаної перевірки не здобуто. Таким чином, вказаний акт також не містить інформації щодо предмету доказування.

В судовому засіданні позивачу неодноразово роз`яснювалися положення ст. 81 ЦПК України щодо його обов`язку доведення обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, проте, інших доказів позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, є помилковими, оскільки такі положення були передбачені частиною 4 статті 24 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014 року. Крім того, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було допущено до роботи 10.09.2018 року в ПП Південна Ніка також не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами факту існування трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП Південна Ніка в період з 10.09.2018 року по 24.09.2018 року, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.. 4,5, 9-13, 76-83, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства Південна Ніка (місцезнаходження юридичної особи: м. Миколаїв, вул. Защука, буд.13, кв.1, ЄДРПОУ 32390347) про встановлення факту працевлаштування та незаконного звільнення, накладення штрафу на працедавця, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.01.2020 року.

Суддя З.М. Сухаревич