Рішення

від 13.03.2007 по справі 5/019-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/019-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" березня 2007 р.                                                                              Справа № 5/019-07

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-К», м. Київ

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сітек», м. Біла Церква

про стягнення 908,82 грн.

за участю представників:

позивача:Іванова О.В. –дов. від 01.02.2007 р.

відповідача:

не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-К»(далі –Позивач) до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сітек»(далі –Відповідач) про стягнення 908,82 грн., з яких 800 грн. основний борг, 59,80 грн. пеня, 49,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 20.02.2004 року № 232, щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар на загальну суму 908,82 грн., яка включає основний борг, пеню, 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 22.01.2007 року та від 13.02.2007 року, в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 20.02.2004р. було укладено договір поставки № 232 відповідно до умов якого позивач – постачальник здійснює поставку на протязі строку дії даного договору, а покупець –відповідач приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця, та є невід'ємними частинами даного договору. Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004 року.

На виконання умов договору позивач 21.07.2004 р. поставив відповідачу товар, а саме канцелярські товари та папір на загальну суму 6436,37 грн., що підтверджується видатковою накладною № РК-0005853 від 21.07.2004 р., а відповідач на підставі довіреності серія ЯИИ № 250208 від 21.07.2004 р. отримав вказаний товар.

Відповідно до п. 2.4. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну поставлену партію товару на умовах відстрочки оплати 100% від суми, яка вказана в накладній, не пізніше 10 календарних днів з дати виписки накладної та її підписання покупцем або його представником на підставі належним чином оформленої довіреності але не пізніше кінцевого терміну дії договору. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника.

Судом досліджено, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 5636,37 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 800  грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 18.11.2005р. на адресу відповідача було надіслано претензію № 10, згідно з якою останній вимагає розрахуватись, сплативши наступні грошові кошти: 800 грн. заборгованості, 59,80 грн. пені та 30.40 грн. 3% річних. Однак відповідач вказану претензію залишив без задоволення.  

Отже, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за останнім, на час розгляду справи, рахується заборгованість на загальну суму 800 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 800 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми складають 49,02 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 6.3. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 59,80 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та пені відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 800 грн., трьох процентів річних в сумі 49,02 грн. та  59,80 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сітек»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 33, ідентифікаційний номер 20608933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-К»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, корп. 1, ідентифікаційний номер 31904237) 800 (вісімсот) грн. заборгованості, 49 (сорок дев'ять) грн. 02 коп. трьох процентів річних, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп. пені, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя