Рішення

від 16.12.2019 по справі 711/3133/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3133/19

Р І Ш Е Н Н Я

9 грудня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Шукліна Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автокооперативу Колос про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Автокооперативу Колос про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтовує тим, що з 20 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року він працював охоронником в АК Колос . За весь період роботи отримував заробітну в розмірі 1500 грн., які виплачувалися готівкою.

Звернувшись до Пенсійного фонду України він отримав довідку про те, що фактично нараховувалася заробітна плата в більшому розмірі. Так в жовтні-листопада 2017 року нараховувалась заробітна плата в розмірі 3200 грн., протягом 2018 року нараховано 3723 грн. За відомостями Державної податкової інспекції у м. Черкаси позивач фактично в II кварталі 2017 року отримав 1375 грн., III кварталі -1684 грн., IV кварталі - 1710 грн., I кварталі 2018 року - 1762 грн., II кварталі - 1638 грн. Вважає, що за 2017 рік борг становить 2694,76 грн., за 2018 рік - 6735 грн. На момент його звільнення заборгованість по заробітній платі становила 9429 грн. 76 коп. Також вказує, що за весь період роботи не отримував відпустки, тому розмір компенсації за невикористану відпустку складає 4721 грн. 60 коп. Вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України ОК-5 заробітна плата за квітень 2018 року (20 робочих днів) становить 3723 грн., за травень 2018 року (21 робочий день) - 3723 грн. таким чином, середньоденна заробітна плата становить 181, 60 грн. Враховуючи, що він звільнився 31 травня 2018 року і на день подачі позову не отримав повного розрахунку , тому заборгованість за даний період складає 36864 грн. 80 коп.

На підставі наведеного просить суду стягнути з автокоопертиву Колос , на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36864 грн. 80 коп. та компенсацію за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шипович В.В. від 12 квітня 2019 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

11 травня 2019 року головою правління АК Колос Таранухою В.Г. надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову обґрунтовуючи це тим, що 5 березня 2017 року в автокооперативі Колос був встановлений режим неповного робочого часу на підставі наказу № 1 - К від 05 січня 2017 року. 20 квітня 2017 року до Автокооперативу Колос на посаду охоронника був прийнятий ОСОБА_1 . На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу від 18 квітня 2019 року був складений наказ АК КОЛОС від 19 квітня 2019 року № 4 К про прийняття його охоронником із заробітною платою згідно штатного розкладу на умовах неповного робочого часу. З наказом про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу позивач був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис. Заробітна плата та усі виплати, які належали позивачу на дату написання позовної заяви виплачені у повному обсязі, що підтверджується відомостями, які підписував позивач. Крім того, 14 січня 2019 року інспекторами праці Управління Держпраці в Черкаській області було здійснено інспекційне відвідування АК Колос про що був складений акт № ЧК 26/374 АВ та встановлено, що оплата робочого часу працівникам АК Колос проводиться відповідно до табелю обліку робочого часу. Аналізом табелів обліку робочого часу та розрахункових листків розбіжностей не встановлено. За фактично відпрацьований час працівникам проведено нарахування та виплата тарифних ставок. Зазначив, що з 2010 року в Україні запроваджено таке поняття, як мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі. Відповідно до постанови Кабміну від 5 травня 2010 року №330 Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі вона визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні. На 2017 рік встановлено погодинну мінімальну заробітну плату у розмірі 19,34 грн., на 2018 ріку встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3723 гривні; у погодинному розмірі - 22,41 гривні. Таким чином, підприємство може встановлювати погодинну оплату праці для всіх або деяких категорій працівників, однак при цьому мінімальна заробітна плата за годину роботи у 2017 році має бути не меншою за 19 грн. 34 коп., у 2018 році не меншою за 22 грн.41 коп. У разі запровадження на підприємстві неповного робочого тижня або неповного робочого дня розмір місячної заробітної плати працівника може бути меншим за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн. - 2017 рік, 3723 грн. - 2018 рік). Щодо невідповідності відомостей отриманих позивачем при зверненні до пенсійного фонду України за довідкою форми ОК-5, то відповідно до ст..8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума внеску все одно визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід. На підставі викладеного, відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки він є незаконним та не обґрунтованим.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2019 року справу передано на розгляд судді Демчика Р.В.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В. від 22 травня 2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

30 травня 2019 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 надано відповідь на відзив, в якому зазначила, що твердження відповідача про те, що позивач працював не повний робочий день є неправдивими, оскільки ОСОБА_1 працював за графіком повного робочого дня, за змінами, чергування відбувалося протягом доби після чого надавалось дві доби вихідних, про що свідчить журнал Про прийом і здачу зміни в автокооперативі Колос . Вважає, що табель, який вівся на підприємстві не відповідає графікам чергувань.

30 травня 2019 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 надано заяву про збільшення позовних вимог, в якому представник позивача просить суд встановити факт роботи ОСОБА_1 в автокооперативі Колос на умовах повного робочого часу, стягнути з автокоопертиву Колос , на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36864 грн. 80 коп. та компенсацію за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп.

06 червня 2019 року представником головою правління АК Колос Таранухою В.Г. надано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що достовірна інформація про розмір нарахованої та отриманої заробітної плати ОСОБА_1 міститься у відомостях про отримання заробітної плати за підписом позивача. Бухгалтерія автокооперативу щомісячно подає звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Твердження позивача про те, що табель, який вівся на підприємстві не відповідає графікам чергування є надуманим. Відомості наведені в табелях виходів на роботу АК КОЛОС були об`єктом перевірки Управління Держпраці в Черкаській області та об`єктивно відображають дати і час виходу працівників на роботу. Припущення про фальсифікацію відомостей, що містять табелі виходу на роботу АК КОЛОС є надуманими, безпідставними та недоведеними. Також зазначив, що в АК Колос журнал Про прийом і здачу зміни в автокооперативі Колос не ведеться. Діючим законодавством наявність його на підприємстві не передбачена.

07 червня 2019 року головою правління АК Колос Таранухою В.Г. надано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначив, що вимога про збільшення позовних вимог, про встановлення факту роботи позивача в АК Колос за графіком повного робочого дня, це фактично заява про зміну предмету позову, оскільки розмір грошових вимог не змінився. Також зазначив, що відповідно до норм цивільного процесуального кодексу України у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники уточненні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача - адвокат Шуклін Г.В в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та збільшених позовних вимог, посилаючись на обґрунтування викладенні у відзивах.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Хірвісаарі проти Фінляндії )).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland ( Суомінен проти Фінляндії ) від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Гірвісаарі проти Фінляндії ) від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період часу з 18 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року ОСОБА_1 працював охоронником в автокооперативі Колос . Вказане підтверджується трудовою книжкою позивача, копія якої додана до позовної заяви.

Як вбачається з наказу автокоперативу Колос №4К від 19 квітня 2017 року прийнято ОСОБА_1 охоронником кооперативу з 20 квітня 2017 року. Заробітна плата згідно штатного розкладу - 1600 грн. Режим робочого часу - неповний.

Наказом №3-К від 29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника автокоперативу Колос з 31 травня 2018 року за власним бажанням. Також у вказаному наказі зазначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9429 грн. 76 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36864 грн. 80 коп. та компенсації за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп., позивач посилається на те, що він працював на посаді охоронника на умовах повного робочого часу, у зв`язку з чим просить встановити такий факт.

Так, відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно розділу 17 статуту автокооперативу Колос кооператив самостійно визначає форми і систему оплати праці в кооперативі. Розмір тарифної ставки посадових осіб в кооперативі визначається їх трудовим вкладом та кошторисом, затвердженим загальними зборами. Коопертаив може залучати до роботи громадян, які не є членами кооперативу, з оплату їх праці за погодженням сторін. Тривалість і розпорядок роботи в кооперативі, інші умови праці визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку кооперативу. Кооператив самостійно встановлює для працюючих заходи дисциплінарної відповідальності.

Наказом голови правління автокооперативу Колос №1-К від 5 січня 2017 року Про встановлення режиму неповного робочого часу , встановлено з 5 березня 2017 року всім працівникам авто кооперативу Колос режим неповного робочого часу із оплатою відповідно до штатного розкладу. Працівникам, які переведені на неповний робочий час, оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу.

Відповідно до ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 3 1 Закону України Про оплату праці у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Як вбачається з довідки нарахування заробітної плати за квітень-грудень 2017 року ОСОБА_1 з квітня 2017 року по грудень 2017 року відпрацював 704 години і йому було нараховано 14307 грн. 89 коп.

Як вбачається з довідки нарахування заробітної плати за січень-травень 2018 року ОСОБА_1 з січня 2018 року по червень 2018 року відпрацював 355 години і йому було нараховано 10202 грн. 48 коп.

Вказані кошти були отримані позивачем, що підтверджується його підписами у відповідних відомостях.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

За клопотання позивача було викликано та допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які вказали на те, що ОСОБА_1 працював охоронником в автокооперативі Колос в режимі повного робочого дня. Графік роботи був складений доба через три.

Разом з тим, вказані свідки працювали в автокооперативі Колос до 2017 року, а режим неповного робочого часу в автокооперативі Колос був встановлений наказом від №1-К від 5 січня 2017 року. Крім того, згідно запису в трудовій книжці позивачу, він прийнятий охоронником в автокооператив Колос 20 квітня 2017 року.

А тому пояснення вказаних свідків не можуть бути належними доказами, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 охоронцем в автокопертаиві Колос у період з 20 квітня 2017 року по 31травня 2018 року на умовах повного робочого часу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили суду про те, що являються членами автокоопертиву Колос . Відповідно до статуту та наказу охоронці в автокооперативі працюють погодинно, а саме по 4 години.

14 січня 2019 року інспекторами праці Управління Держпраці в Черкаській області було здійснено інспекційне відвідування Автокооперативу КОЛОС , про що був складений відповідний Акт № ЧК 26/374 АВ.

Відповідно до п. 4.7 Акту встановлено, що непоновний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюються працівниками на їх прохання та оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує обсягу трудових прав працівника. Відповідно п. 4.16,4.17 Акту роботодавцем забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи. Роботодавцем забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те що він працював охоронцем в автокопертиві Колос у період з 20 квітня 2017 року по 31травня 2018 року на умовах повного робочого часу.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

А тому, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходь до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення факту роботи ОСОБА_1 в автокооперативі Колос на умовах повного робочого часу.

Разом з тим, не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., оскільки вони витікають із первісної вимоги, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Статтею 3 Закону України Про оплату праці вiд 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, зі змінами від 1 січня 2017 року, змінилося поняття мінімальної заробітної плати. Визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці .

За таких обставин, працівнику законом гарантується оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не у будь-якому випадку, а виключно за умови виконання ним місячної норми праці або ж погодинної норми праці (обсягу робіт).

Згідно ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 19,34 гривні.

Згідно ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розмірі: 3723 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 22,41 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску все одно визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток).

Постановою Верхового Суду від 11 лютого 2019 року справа № 736/675/17 зроблено висновок, що оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.

Таким чином ОСОБА_1 заробітна плата виплачена в повному обсязі.

Враховуючи викладене, не підлягає задоволенню вимога позивача про виплату заборгованості по заробітній платі, а відповідно не підлягає до задоволення вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі в сумі 36864 грн. 80 коп.

Також не береться судом до уваги вимога позивача про стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Відповідно до копії довідки про нарахування заробітної плати за січень-травень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1392 грн.48 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 60, 61, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Автокооперативу Колос (код ЄДРПОУ 22799435, 18001, м. Черкаси, вул. Бидгощська, 84) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Головуючий: Р. В. Демчик