Рішення

від 19.04.2007 по справі 5/062-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/062-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" квітня 2007 р.                                                                              Справа № 5/062-07

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Олеандр”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія”, с. Войкове, Згурівськй район

про стягнення  52 654,91 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

відповідача:Родич С. В.- дов. № 04/10 від 10.04.2007 р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Олеандр” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія” (далі –Відповідач) про стягнення 52 654,91 грн., з яких 35 220 грн. основний борг, 11 929,01 грн. індекс інфляції, 2 952,96 грн. пені та 2 553,21 грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за договором підряду № ДП-04-07М на виконання робіт по збиранню урожаю від 20.07.2004 року.

Позивач в судове засідання не  з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином уповноважений представник ТОВ “Фірма “Олеандр” не є єдиним можливим законним представником позивача, за відсутності якого справа не може бути розглянута. Отже подана позивачем заява про відкладення розгляду справи відхиляється судом з вищнаведених підстав.

Відповідач в судовому засіданні надав суду відзив на позов, в якому  просить  відмовити в стягненні пені та іншої неустойки, як непередбаченої  усною домовленістю та стверджує,  що заборгованість відповідача перед позивачем в зв'язку з частковою проплатою станом на день розгляду справи складає 11 850 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 20.07.2004 року було укладено договір підряду № ДП-04-07М на виконання робіт по збиранню урожаю (далі – Договір), відповідно до умов якого позивач –(виконавець) зобов'язався виконати роботи по збиранню урожаю ранніх зернових культур, а відповідач (замовник) прийняти та оплатити роботу, виконану позивачем.

Роботи за Договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами Акту їх передачі - прийняття. Оплата за виконані роботи здійснюється грошовими коштами із розрахунку 180 грн., за кожний гектар зібраного урожаю (п. 2.2 Договору). Оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10-ти банківських днів від дати підписання  Акту передачі –приймання, але не пізніше 30.08.2004 р. (п. 2.3 Договору).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав роботи по збиранню урожаю на загальну суму 32220 грн., а відповідач прийняв вказані роботи що підтверджується Актом  здачі – прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 від 13.09.2004 р. на суму 32 220 грн., зазначений Акт підписаний сторонами без заперечень та знаходиться в матеріалах справи. Судом також встановлено, що позивач для оплати наданих послуг по Договору виставив відповідачу рахунок –№ СФ-0000051 від 13.09.2004 р. Оскільки розрахунок відповідач не здійснив, позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити 35220 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором виконав частково, сплативши позивачу 15 000 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість на суму 17 220 грн. –різниця між загальною вартістю виконаних робіт та частковою сплатою, доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не подав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині  стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17 220 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.  

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, інфляційні збитки складають 5002, 75 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 24.09.2004 по 01.02.2007 р. складають 1218,23 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 4.2 Договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 2 952,69 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи із подвійної обліково ставки НБУ.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1496,05 грн. за період з 24.09.2004 р. по 24.03.2005 р.

Що стосується Вимог в частині стягнення боргу в сумі 18000 грн. то вони не підтверджуються жодним належним доказом. Акт здачі –приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000008 від 29.07.2004 р. на який посилається позивач в позовній заяві, як на доказ в підтвердження виконання робіт на суму 18000 грн. в матеріалах справи відсутній, на протязі розгляду справи до суду не поданий.  Довідка, яка надана в якості доказу виконання позивачем робіт на вказану суму не приймається судом до уваги, оскільки договором передбачено, що роботи за Договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами Акту їх передачі –прийняття, в зв'язку з чим не може бути належним доказом виконання вказаних робіт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 18000 грн. є недоведеними та необґрунтованими, а відтак і вимоги про стягнення індексу інфляції, трьох процентів річних та пені нарахованих на вказану суму боргу є безпідставними в зв'язку з чим, суд відмовляє в їх задоволенні.

Посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову в частині нарахування пені на суму боргу, на те, що остане не передбачено усною домовленістю, на підставі якої позивачем виконувались роботи по збиранню зернових культур та на те, що  кошти в сумі 15000 грн., є оплатою за виставленим рахунком, а не сплатою за договором судом не приймаються до уваги, оскільки при розгляді справи досліджено зміст укладеного договору, дії, які сторони вчиняли на виконання умов договору та встановлено, що укладання договору передує виконанню робіт, їх частковій сплаті, тобто всі дії сторони вчиняли в строк дії договору. Роботи, які були виконані позивачем є предметом договору, укладеного між сторонами у справі. Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони усвідомлювали, що діють в межах даного договору, а відтак і дії вчинялись ними саме на виконання  умов договору.   

З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність підстав нарахування та стягнення пені є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія” (07621, Київська область, Згурівський район, с. Войкове, код ЄДРПОУ 30814840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Олеандр” (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 16, код ЄДРПОУ 30520994) 17 220 (сімнадцять тисяч двісті двадцять) грн. заборгованості, 5002 (п'ять тисяч дві) грн. 75 коп. інфляційних збитків, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 23 коп. трьох процентів річних,  1496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 05 коп. пені, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита та 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя