Рішення

від 08.01.2020 по справі 826/4495/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ № 826/4495/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство АТК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК (далі - позивач та/або ТОВ НВП АТК ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2017 року №0058771404, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0058761404 від 14.11.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Як слідує з матеріалів справи позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки від 17.10.2017 року №736/-26-15-14-04-05/31355516 не відповідають фактичним обставинам справи, а господарські операції вчинені позивачем з його контрагентами, що зазначені в акті перевірки, були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представником позивача подано до суду пояснення від 10.05.2018 року з доданими до ними документи згідно переліку додатків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Горсан (код 39791208) за період серпень 2015 року та з ТОВ Силіконова Долина (код 39869829) за період вересень 2015 року, за наслідком якої складено акт від 17.10.2017 року №736/-26-15-14-04-05/31355516 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, в ході її проведення встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 367 722 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2015 року у сумі 261 889 грн., за вересень 2015 року у сумі 105 833 гривень, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1444 грн. за серпень 2015 року;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме: не надано документи до перевірки.

На підставі зазначеного контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.11.2017 року №0058771404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями у розмірі 367722,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами у розмірі 91931,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 14.11.2017 року №0058761404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 1444,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями ТОВ НВП АТК подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 24.01.2018 року №2457/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Вирішуючи спір по суті суд зважає на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що на формування податкового кредиту позивача мали вплив господарській операції між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Горсан за період серпень 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Силіконова долина за період вересень 2015 року.

В акті перевірки вказано, що на порушення пункту 85.2, пункту 85.4 статті 85 ПК України Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК до перевірки не надано первинних документів.

Між тим, висновок контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Горсан базується на інформації ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2017 року №1634/26-15-21-09, яким надано протокол допиту ОСОБА_1 , згідно якого встановлено не причетність директора та засновника ТОВ Горсан до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Висновок щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ Силіконова долина базується на основі службової записки від 30.03.2017 року №1008/26-15-14-05-02-18, якою надано протокол допиту ОСОБА_2 , що являється директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Силіконова долина , згідно якого встановлено не причетність останнього до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК наполягає на реальності господарських операції з контрагентами ТОВ Горсан та ТОВ Силіконова долина .

Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року у справі №372/812/16-к, провадження №1-кп-80/16 затверджено угоду про визнання винуватості від 03.03.2016 року, укладену між прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області Грозіцьким Владиславом Анатолійовичем та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 року.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 КК України - у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- за ч. 2 ст. 205-1 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

На підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 3,4 ст. 77 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, та періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зі змісту вказаного судового рішення слідує наступне: ОСОБА_1 , у квітні 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи біля станції метрополітену Либідська у місті Києві, вступив у попередню злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації, за матеріальну винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Горсан на своє ім`я, в органах державної влади, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так ОСОБА_1 , відповідно до розробленого плану, повинен надати свої дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню фіктивного підприємства - ТОВ Горсан . В свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна підготувати необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади документи та організувати здійснення його державної перереєстрації, забезпечити та надати невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати придбане підприємство, з метою прикриття незаконної діяльності.

У подальшому, ОСОБА_1 , виконуючи відведену йому роль у раніше розробленому злочинному плані, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих невстановленою досудовим розслідуванням особою, як майбутнього засновника та власника придбаного фіктивного підприємства, усвідомлюючи, що підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодившись на таку пропозицію, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, з метою підготування статутних та реєстраційних документів по придбанню ТОВ Горсан копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.

У продовження раніше розробленого злочинного плану ОСОБА_1 , в квітні 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, зустрівшись в раніше обумовленому місці біля станції метрополітену Либідська у місті Києві, з невстановленою досудовим розслідуванням особою, керуючись єдиним злочинним умислом при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах здійснив підписання протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6).

Після підписання ОСОБА_1 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6) останній, відповідно до відведеної йому злочинної ролі передав зазначені документи невстановленій досудовим розслідуванням особі для подальшої державної перереєстрації підприємства в органах державної влади.

У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, здійснюючи відведену їй роль у злочинному плані, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених і досудовим розслідуванням обставинах, подала до державного реєстратора, для проведення державної реєстрації товариства в органах державної влади, протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6), внаслідок чого 29 липня 2015 року реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 14,здійснено перереєстрацію на ім`я ОСОБА_1 ТОВ Горсан та підтверджено відомості про знаходження ТОВ Горсан за місцем реєстрації, що в подальшому дало змогу невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати реквізити суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Горсан з метою прикриття незаконної діяльності діючих підприємств реального сектору економіки. ОСОБА_1 , 14 травня 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час державну перереєстрацію ТОВ Горсан у державного реєстратора Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за № 18841020000002927.

ОСОБА_1 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Горсан у період з 14.05.2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Горсан фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 29 липня 2015 року зустрівся біля станції метрополітену Либідська міста Києва, підписав реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6) від 29 липня 2015 року, до якої було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що він ніби то є засновником та керівником ТОВ Горсан , а також про місцезнаходження вказаного підприємства за адресою: Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Піщана, будинок 59. В подальшому ОСОБА_1 передав невстановленій досудовим розслідуванням особі вказану реєстраційну картку (форма 6), яка в подальшому була подана до державного реєстратора, внаслідок чого 29 липня 2015 року реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 14, здійснено підтвердження відомостей про знаходження ТОВ Горсан за місцем реєстрації, що в подальшому дало змогу невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати реквізити суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Горсан з метою прикриття незаконної діяльності діючих підприємств реального сектору економіки. .

При вирішенні судом питання щодо реальності господарських операцій із ТОВ Горсан суд вважає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №2а-13519/11/2670, постановах Верховного Суду України від 24.05.2016 року у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 року у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 року у справі № 21-2430а16.

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , за наявності вироку Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року у справі №372/812/16-к, провадження №1-кп-80/16, не підтверджують реальність вчинення ним господарських операцій.

При цьому, суд також наголошує, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Горсан не були надані позивачем ані під час перевірки, ані до винесення спірних рішень.

Перевіряючи реальність господарських операцій ТОВ Науково-виробниче підприємство АТК з ТОВ Силіконова долина суд вказує наступне.

Як вже було зазначено судом вище, на порушення пункту 85.2, пункту 85.4 статті 85 ПК України Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК до перевірки не надано первинних документів.

У скарзі платника податків на оскаржувані рішення ТОВ Науково-виробниче підприємство АТК зазначено, що у відношенні до нього скоєне кримінальне правопорушення, про що свідчить протокол №46375 від 12.10.2017 року (про викрадення сейфа с документами та інших матеріальних цінностей).

В матеріалах справи міститься протокол №46353 прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, який зареєстрований 23.10.2017 року.

Зі змісту вказаного протоколу слідує, що в період часу з 20:00 12.10.2017 року до 10:00 12.10.2017 року було здійснено викрадення сейфа з документами та інших матеріальних цінностей ТОВ Науково-виробниче підприємство АТК .

Суд акцентує увагу, що станом на час розгляду справи належних та достатніх доказів щодо відкриття кримінального провадження за вказаною заявою відсутні.

Також, варто вказати, що матеріли адміністративної справи не містять в собі протоколу №46375 від 12.10.2017 року.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Разом з цим, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний, в розрізі приписів пункту 44.5 статті 44 ПК України, у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що про втрату документів позивачем повідомлено контролюючий орган лише 23.11.2017 року.

Як вже зазначалося судом вище, платник податків зобов`язаний повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 ПК України протягом п`яти днів з дня настання такої події.

З вказаного слідує, що позивачем не дотримано строк повідомлення контролюючого органу, що встановлений пунктом 44.5 статті 44 ПК України про втрату (знищення) документів.

Між тим, суд наголошує, що відповідне повідомлення не було здійснено і за наслідком отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК акту перевірки.

Варто вказати, що жодних пояснень в цій частині позивачем не надано.

Крім цього, суд акцентує увагу на тому, що абзацом 1 пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд звертає увагу, що акт перевірки складений 17.10.2017 року, спірні рішення прийняті 14.12.2017 року.

Матеріли справи не містять в собі жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК дій з метою швидкого відновлення знищених документів в рамках часовому проміжку здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Більше того, матеріли адміністративної справи не містять в собі звернень позивача до контролюючого органу з проханням щодо перенесення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв`язку із втратою документів.

Суд наголошує, що подія (викрадення сейфу з документами) відбулася 12.10.2017 року, тобто до складання акту перевірки.

Додатково суд вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи міститься наказ №3-к від 20.09.2017 року про надання ОСОБА_4 , директору ТОВ "Науково-виробниче підприємство АТК" щорічної додаткової відпустки за період 2016-2017 роки терміном 28 календарних днів, однак перебування останнього у відпустці, на думку суду, не свідчить про неможливість подання до контролюючого органу повідомлення про втрату документів до контролюючого органу, адже подання заяви про вчинення кримінального правопорушення (крадіжки) було здійснено директором ТОВ Науково-виробниче підприємство АТК у період його щорічної відпустки (12.10.2017 рік), що, в свою чергу, свідчить про наявність у нього об`єктивної можливості вчинити відповідні дії щодо повідомлення відповідача про втрату документів.

Отже, зважаючи на наведене суд вважає, що оскільки ТОВ "Науково-виробниче підприємство АТК" не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, в контексті приписів частини 2 статті 72 КАС України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 73 КАС України встановлено наступне.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд не оцінює по суті надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Горсан та ТОВ Силіконова долина , оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження дотримання ТОВ "Науково-виробниче підприємство АТК" положень статті 44 ПК України, у тому числі, щодо повідомлення контролюючого органу про втрату (знищення) документів.

За таких обставин, суд вважає, що документи, які підтверджують показники, відображені ТОВ "Науково-виробниче підприємство АТК" у податковій звітності вважаються такими, що були відсутні на час складання такої звітності.

При цьому, при вирішення спору по суті судом враховано вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року у справі №372/812/16-к, провадження №1-кп-80/16.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 367 722 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2015 року у сумі 261 889 грн., за вересень 2015 року у сумі 105 833 гривень, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1444 грн. за серпень 2015 року.

Як наслідок відсутні підстави для скасування спірних рішень, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АТК (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 48, код ЄДРПОУ 31355516) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева