Рішення

від 08.01.2020 по справі 360/5119/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5119/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю Нексіс Торг про стягнення податкової заборгованості в сумі 126775,90 грн та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Нексіс Торг (далі - відповідач, ТОВ Нексіс Торг ), в обґрунтування якого позивач послався на те, що за відповідачем утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 126775,90 грн. Контролюючим органом сформовано податкову вимогу, яку було вручено платнику, однак вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу. Тому позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Нексіс Торг (ЄДРПОУ 41827547), адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 13/66, 93400, за рахунок коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 126775,90 грн на p/pUA208999980000031110029018002, отримувач УК у м.Сумах /м. Суми/14060100, код класифікації доходів бюджету 14060100, код отримувача 37970593, банк отримувача Казначейство України (ЕАП); накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, у разі якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу на суму 126775,90 грн, на банківській рахунок: НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Глобус 29.03.2018, 980-українська гривня, МФО банку 380526.

Ухвалою суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 29).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття не повідомив, відзив на позов не надав (арк. спр. 30).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що ТОВ Нексіс Торг зареєстровано як юридичну особу, перебуває як платник податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку), є платником податку на додану вартість та має відкриті рахунки в банківських установах (арк. спр. 7-9).

Відповідач 21.04.2019 подав до ГУ ДПС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2019 року, в якій самостійно визначив податкові зобов`язання за звітний період в сумі 103023,00 (арк. спр. 12).

22.05.2019 ГУ ДПС у Сумській області було проведено перевірку відповідача, за результатами якої було складено акт від 22.05.2019 № 2443/18-28-54-12/41827547, на підставі якого ГУ ДПС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 18.07.2019 № 0052425412, яким збільшено податкове зобов`язання відповідача за основним платежем на 17992,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4498,00 грн (арк. спр. 13-15).

Також відповідно до статті 129 ПКУ відповідачу нарахована пеня на загальну суму 1262,89 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2).

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 ПК України зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні доповнено ПК України статтею 19-3 та викладено в новій редакції п.п.19.1.1 п.19.1 ст.19, якими визначено перелік функцій державний податкових інспекцій, а функції контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Судом установлено, що у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань в повному обсязі та у строки, передбачені законодавством, за відповідачем утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 126775,89 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника.

З метою погашення податкового боргу позивачем направлено відповідачу податкову вимогу форми Ю від 14.05.2019 № 6320-17, яка відповідно до п.п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України вважається врученою платнику податків (арк. спр. 17-18). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (арк. спр. 11).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Головним управлінням ДПС у Сумській області доведено наявність податкового боргу ТОВ Нексіс Торг у розмірі 126775,89 грн, правомірність звернення з позовом про стягнення податкового боргу до суду та наявність підстав для його стягнення, тобто позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, у разі якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу на суму 126775, 90 грн, на банківській рахунок: НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Глобус 29.03.2018, 980-українська гривня, МФО банку 380526, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632 (далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 825/2243/18.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача, представником позивача додано лише інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо ТОВ Нексіс Торг , і, як наслідок, робить висновок про те, що у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.

Будь-яких інших доказів того, що у ТОВ Нексіс Торг відсутнє рухоме майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, або доказів того, що вартість такого майна менша, ніж сума податкового боргу (акти опису майна у податкову заставу, балансові звіти, акти виходів за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо) позивачем надано не було.

Доказів надсилання податковим органом до державних установ відповідних запитів, з метою встановлення наявності або відсутності у власності відповідача транспортних засобів матеріали справи також не містять.

На переконання суду, надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Крім того, суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, у разі якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу на суму 126775, 90 грн, на банківській рахунок: НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Глобус 29.03.2018, 980-українська гривня, МФО банку 380526, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю Нексіс Торг про стягнення податкової заборгованості в сумі 126775,90 грн та накладення арешту задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Нексіс Торг (код за ЄДРПОУ 41827547, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 13/66) на користь Державного бюджету України (p/p UA208999980000031110029018002, отримувач УК у м.Сумах /м. Суми/14060100, код класифікації доходів бюджету 14060100, код отримувача 37970593, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 126775,89 грн (сто двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять грн 89 коп.) за рахунок коштів платника з рахунків у банках, що його обслуговують, за рахунок готівки, що належить платнику податків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун