Рішення

від 08.01.2020 по справі 560/3394/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3394/19

РІШЕННЯ

іменем України

08 січня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації в особі, Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації в особі, Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" щодо невиплати належної ОСОБА_1 грошової компенсації;

- зобов`язати Державну установу "Ізяславська виправна колонія (№31)" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 14218,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу в Державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)". 22.08.2019 звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 закону України "Про національну поліцію".

Станом на день звільнення та день подання адміністративного позову грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна у сумі 14218,71 грн. відповідачем виплачена не була.

Вважає бездіяльність відповідача, щодо невиплати зазначеної суми, протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.11.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Державною установою "Ізяславська виправна колонія (№31)" проведено нарахування належної ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримані предмети речового майна в сумі 14218,71 грн. та направлено інформацію щодо потреби в коштах до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, однак кошти на виплату грошової компенсації протягом 2019 року на рахунок відповідача не надходили.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)". Наказом виконуючого обов`язки начальника Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" від 22.08.2019 №127/ОС-19 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора кінолога відділу охорони, з 28.08.2019 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" ( у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Згідно довідки Ізяславської виправної колонії (№31) №55 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , загальна сума до виплати складає 14218,71грн.

11.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою про виплату грошової компенсації за належні предмети речового майна.

Оскільки зазначена сума не була виплачена ні у день звільнення, ні в подальшому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" №2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон України №2713-IV) встановлено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами регламентовано Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 (надалі - Порядок № 578).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктами 8, 9 Порядку №578 визначено, що речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13. Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають, зокрема, особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади.

Забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.

Згідно пункту 22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Згідно з пунктом 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Відповідно до пункту 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Отже, для осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, така компенсація виплачується у разі наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі, як то передбачено п.22 Порядку. В той же час, для осіб, які звільняються зі служби, таких застережень Порядок № 578 не містить.

Пунктом 60 Порядку №578 встановлено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Позивач під час звільнення не отримав речове майно особистого користування, тому набув права на виплату грошової компенсації за таке майно за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У п.23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі Сук проти України зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що позивач під час звільнення зі служби не отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно, яка станом на час розгляду даної справи не виплачена, що не заперечується відповідачем, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" щодо невиплати в день звільнення ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 14218,71 грн. та необхідності стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 14218,71 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" щодо невиплати в день звільнення ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 14218,71 грн.

Стягнути з Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 14218,71 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 січня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації в особі, Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" (вул. Гагаріна, 4,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , код ЄДРПОУ - 08594759)

Головуючий суддя П.М. Майстер