Рішення

від 09.01.2020 по справі 910/15438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020Справа № 910/15438/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 25 242,09 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 25 242,09 грн. вартості нестачі вантажу за договором перевезення, що оформлений залізничною накладною №50841824 від 26.07.2019 року на підставі ст.ст. 16, 22, 611, 909, 914, 920, 924 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано. Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ Авдіївський коксохімічний завод (постачальник) як відправником зі станції "Авдеевка" Донецької залізниці для перевезення на станцію Мариуполь-Сортировочный Донецької залізниці на адресу Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (покупець, отримувач) відправлено вантаж - кокс доменний, у вагоні №53501763 та у вагоні №53544706, при цьому згідно з накладною №50841824 від 26.07.2019 року, навантаження насипом. Вантаж у вологому стані.

На станції Волноваха Донецької залізниці були складені наступні комерційні акти:

- №485604/761 при контрольному переважуванні вагону №53501763 на справних вагонних вагах виявилось брутто - 61 250 кг, тара - 22800 кг, нетто - 38450 кг, що менше вантажного документу на 1250 кг. По руху потяга з правого боку над 6-7 люками є виїмка розміром 3000мм х 1500мм х 500мм вглиб вагону, що відповідає попутному акту загальної форми №11686 від 28.07.2019 р. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.

- №485604/762 при контрольному переважуванні вагону №53544706 на справних вагонних вагах виявилось брутто - 59 300 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 35800 кг, що менше вантажного документу на 3400 кг. По руху потяга над 2-7 люками є виїмка розміром 10500мм х 2000мм х 500мм вглиб вагону, маркування порушено. Течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.

Згідно ст.130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України) право на пред`явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.

Таким чином, право на пред`явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі вантажу належить позивачу (одержувачу).

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт недостачі вантажу за спірним перевезенням підтверджений вищевказаними комерційними актами.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

У відповідності до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розмір понесених позивачем збитків встановлено відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №92708593 від 26.07.2019 року.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявність своєї вини у втраті вантажу позивача не спростував.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, обов`язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч ст.74 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому вимоги про стягнення 25 242,09 грн. вартості нестачі вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Левченка, 1; код 00191129) 25 242 (двадцять п`ять тисяч двісті сорок дві) грн. 09 коп. вартості нестачі вантажу та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 09.01.2020р.

Суддя С.О. Чебикіна