Рішення

від 09.01.2020 по справі 910/14864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020Справа № 910/14864/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгс ЛТД"

про стягнення заборгованості в розмірі 95 632,30 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгс ЛТД" про стягнення заборгованості в розмірі 95 632,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки продукції №761 від 22.11.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої продукції, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 04.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 51657598.

05.11.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 76 740,11 грн., пеню в розмірі 13 647,94 грн., 5% штрафу в розмірі 3 837,00 грн. інфляційні втрати в розмірі 231,11 грн. та три проценти річних в розмірі 1 194,11 грн. та вказати ціну позову 95 632,27 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України , проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

22.11.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛКО Груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгс ЛТД" (покупець) укладено договір поставки продукції №761.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення, а покупець зобов`язується приймати цю продукцію, сплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотню тару в строки та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Пунктом 1 розділу II договору передбачено, що продукція відпускається постачальником за відпускними цінами, які зазначаються в накладній.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 88 740,11 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними, а саме:

- № ВН-П5734 від 31.01.2019 року на суму 21 578,10 грн.,

- №ВН-П7939 від 11.02.2019 року на суму 3 714,76 грн.,

- № ВН-П8572 від 13.02.2019 року на суму 7 356,62 грн.,

- № ВН-П8854 від 14.02.2019 року на суму 1 308,20 грн.,

- № ВН-П13116 від 05.03.2019 року на суму 5 140,22 грн.,

- № ВН-П13524 від 07.03.2019 року на суму 12 393,38 грн.,

- № ВН-П14550 від 12.03.2019 року на суму 16 662,43 грн.,

- № ВН-П15418 від 15.03.2019 року на суму 13 176,22 грн.,

- № ВН-П16635 від 21.03.2019 року на суму 7 410,18 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3 розділу II договору відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів протягом яких покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару встановлюється у додатку № 4 до даного договору.

Згідно п. 1 додатку №4 відповідачеві встановлена відстрочка платежу строком 45 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 розділу IV договору, покупець зобов`язаний прийняти та перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений розділом II цього договору.

За таких обставин граничний строк оплати даної партії продукції за видатковими накладними: ВН-П5734 від 31.01.2019 року спливає 17.03.2019, за ВН-П7939 від 11.02.2019 - 28.03.2019, за ВН-П8572 від 13.02.2019 - 30.03.2019, за ВН-П8854 від 14.02.2019 -31.03.2019, за ВН-П13116 від 05.03.2019 - 19.04.2019, за ВН-П13524 від 07.03.2019 - 21.04.2019, за ВН-П 14550 від 12.03.2019 -26.04.2019, за ВН-П15418 від 15.03.2019 -29.04.2019, за ВН-П16635 від 21.03.2019 року - 05.05.2019.

Як зазначено позивачем, не зважаючи на фак поставки, відповідач свої зобов`язання не виконав в повному обсязі, належних до сплати сум коштів позивачу не перерахував. У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 76 740,11 грн.

Будь-яких інших доказів оплати поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 76 740,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 647,94 грн., 5% штрафу в розмірі 3 837,00 грн. інфляційні втрати в розмірі 213,11 грн. (судом встановлено, що позивач просить стягнути саме 213,11 грн., а не 231,11 грн. ) та три проценти річних в розмірі 1 194,11 грн. нараховані по 23.10.2019 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 1 розділу V договору у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9578.10 18.03.2019 - 25.04.2019 39 18.0000 % 0.099 %* 368.43 9578.10 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 385.75 9578.10 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 385.75 9578.10 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 437.18 9578.10 06.09.2019 - 18.09.2019 13 16.5000 % 0.090 %* 112.58 3714.76 29.03.2019 - 25.04.2019 28 18.0000 % 0.099 %* 102.59 3714.76 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 149.61 3714.76 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 149.61 3714.76 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 169.56 3714.76 06.09.2019 - 29.09.2019 24 16.5000 % 0.090 %* 80.61 7356.62 31.03.2019 - 25.04.2019 26 18.0000 % 0.099 %* 188.65 7356.62 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 296.28 7356.62 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 296.28 7356.62 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 335.78 7356.62 06.09.2019 - 01.10.2019 26 16.5000 % 0.090 %* 172.93 1308.20 01.04.2019 - 25.04.2019 25 18.0000 % 0.099 %* 32.26 1308.20 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 52.69 1308.20 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 52.69 1308.20 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 59.71 1308.20 06.09.2019 - 01.10.2019 26 16.5000 % 0.090 %* 30.75 5140.22 20.04.2019 - 25.04.2019 6 18.0000 % 0.099 %* 30.42 5140.22 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 207.02 5140.22 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 207.02 5140.22 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 234.62 5140.22 06.09.2019 - 20.10.2019 45 16.5000 % 0.090 %* 209.13 12393.39 22.04.2019 - 25.04.2019 4 18.0000 % 0.099 %* 48.89 12393.39 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 499.13 12393.39 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 499.13 12393.39 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 565.68 12393.39 06.09.2019 - 22.10.2019 47 16.5000 % 0.090 %* 526.63 16662.43 27.04.2019 - 06.06.2019 41 17.5000 % 0.096 %* 655.08 16662.43 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 671.06 16662.43 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 760.54 16662.43 06.09.2019 - 23.10.2019 48 16.5000 % 0.090 %* 723.10 13176.22 30.04.2019 - 06.06.2019 38 17.5000 % 0.096 %* 480.12 13176.22 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 530.66 13176.22 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 601.41 13176.22 06.09.2019 - 23.10.2019 48 16.5000 % 0.090 %* 571.81 7410.18 06.05.2019 - 06.06.2019 32 17.5000 % 0.096 %* 227.38 7410.18 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 298.44 7410.18 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 338.23 7410.18 06.09.2019 - 23.10.2019 48 16.5000 % 0.090 %* 321.58 Таким чином, загальний розмір пені за перерахунком суду становить 13 066,77 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 581,17 грн. відмовити.

Суд погоджується з нарахування штрафу в розмірі 3 837,00 грн. та вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання є самостійним заходом відповідальності, і таким, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 1 194,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 213,11 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгс ЛТД" (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, 9 (літ. А), офіс 369, ідентифікаційний код 42411188) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО Груп (03062, м. Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35, ідентифікаційний код 40762306) заборгованість в розмірі 76 740 (сімдесят шість тисяч сімсот сорок) грн. 11 коп., пеню в розмірі 13 066 (тринадцять тисяч шістдесят шість) грн. 77 коп., штраф в розмірі 3 837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 1 194 (одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн. 11 коп., індекс інфляції в розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 11 коп. та 1 909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий