Ухвала

від 08.01.2020 по справі 519/880/19

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/880/19

1-кс/519/1/20

У Х В А Л А

08.01.20 року м. Южне

Слідчий суддя Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Южне розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника тимчасового вилученого та арештованого майна ТОВ «Професійна будівельна компанія» про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Южного міського суду Одеської області надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника тимчасового вилученого та арештованого майна ТОВ «Професійна будівельна компанія» про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України.

Згідно поданої скарги, слідчим відділом Южненського ВП Лиманського ВП ГУНП України в Одеській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160200000097 від 10.05.2019 за ст.271 ч.2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 від 31.05.2019 накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої на будівельному майданчику «Кокос» у ІІ мікрорайоні м. Южне Одеської області, а саме: електричний перфоратор, марки «ЗЕНІТ», чорного кольору, серійний №026АОМКЕ-11.17-0000287.

Заявник вважає, що накладений на майно арешт підлягає скасуванню, так як не має доказів, що вказано майно має ознаки речового доказу, а відповідно висновку КП «Одеське обласне бюро судово медичної експертизи» №1575-03 від 03.06.2019 смерть ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку із атеросклеротичною хворобою серця, а беспосередньою причиною смерті ОСОБА_4 є гостра серцево судинна недостатність.

До суду від заявника надійшла заява, згідно якої заявник просить справу розглядати за його відсутності, подану заяву підтримує в повному обсязі.

В судове засідання слідчий СВ Южненського ВП Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду невідомі.

Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали кримінального провадження за №12019160200000097 від 10.05.2019, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зі змісту ч. 2 ст.170КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 статті 170КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Нормами ч. 10 ст.170 КПК Українивстановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі і на рухоме майно.

Частина 11 ст.170КПК України визначає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 від 31.05.2019 накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої на будівельному майданчику «Кокос» у ІІ мікрорайоні м. Южне Одеської області, а саме: електричний перфоратор, марки «ЗЕНІТ», чорного кольору, серійний №026АОМКЕ-11.17-0000287 в рамках кримінального провадження №12019160200000097 від 10.05.2019 за ст.271 ч.2 КК України.

Відповідно висновку КП «Одеське обласне бюро судово медичної експертизи» №1575-03 від 03.06.2019 смерть ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку із атеросклеротичною хворобою серця, а беспосередньою причиною смерті ОСОБА_4 є гостра серцево судинна недостатність.

Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 10.05.2019, затвердженого начальником Головного управління Держпраці в Одеській області 03.09.2019, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4 , не пов`язаний з виробництвом.

Слідчим не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що не застосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 62 Конституції Українипередбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Слідчим не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення будь-кому про підозру.

Статтею 2 КПК Українизакріплено, що завдання кримінального провадження с захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженої о розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу .

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч. 2ст. 1 КПК України).

Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання встановлено, що досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину та накладений слідчим арешт триває великий проміжок часу, що не може бути виправдано будь-якими суспільними чи публічними інтересами та безумовно свідчить про порушення розумних строків проведення досудового розслідування. Більше того, протягом цього часу органом досудового розслідування не висунуто обвинувачення (не повідомлено про підозру) будь-якій особі, в той час як у відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права тасвободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до п.2 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 року зазначено, що відносно осіб, які не є підозрюваними( яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПКповідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст.. 291 КПК) або особам, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

За таких обставин, коли особа, відносно майна якої застосовано арешт, не є підозрюваним, особою, яка в силу закону не несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного або неосудної особи, слідчий суддя вважає необхідним скасувати застосовані заходи забезпечення.

Таким чином, подана заява підлягає задоволенню, адже лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а арешт скасуванню, оскільки, на цей час, власник даного майна фактично позбавлений права користування приватною власністю та втрати її цінності, оскільки воно псується, що є не припустимим.

Керуючись ст.ст.98, 170-174, 309 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника тимчасового вилученого та арештованого майна ТОВ «Професійна будівельна компанія» про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 від 31.05.2019, на майно, вилучене в ході огляду місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої на будівельному майданчику «Кокос» у ІІ мікрорайоні м. Южне Одеської області, а саме: електричний перфоратор, марки «ЗЕНІТ», чорного кольору, серійний №026АОМКЕ-11.17-0000287.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_1