Рішення

від 27.12.2019 по справі 350/1651/19

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1651/19

Номер провадження 2/350/639/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 грудня 2019 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності, суд -

ВСТАНОВИВ:

У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на господарські будівлі: гараж та вбиральню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що 17 серпня 2005 року вона придбала квартиру в АДРЕСА_2 , з того часу проживає в смт. Рожнятів. У 2007 році вона почала капітальний ремонт у придбаній квартирі. Для зберігання будівельних матеріалів, меблів їй необхідно було знайти підсобне приміщення. У той час ОСОБА_2 , який був власником колишнього приміщення кінотеатру, яке переобладнав на розважальний комплекс Піраміда надав їй ключі від спірних приміщень. Вона складала туди господарський інвентар - сапи, лопати, вила, граблі, мотоблок, старі меблі, бувші у вжитку газовий котел, газову колонку, газову плитку та інші речі, які використовувала у побуті. На даний час приміщення розважального комплексу Піраміда викуплені в ОСОБА_2 , а гаражі та вбиральня залишилися у її володінні. Вказані споруди з плином часу почали руйнуватися, потребують капітального ремонту. На даний час вона виготовила технічний паспорт на вищезазначене майно, проте через відсутність належного документа власності, не може зареєструвати за собою право власності на приміщення.

Вважає, що має право на набуття права власності за набувальною давністю, так як вона добросовісно володіла цим майном більше 12 років, відкрито ним користується, проте без правової підстави, оскільки право власності на це приміщення не зареєстроване, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

У судове засідання позивачка не прибула, направила суду заяви про розгляд справи у її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання представник Рожнятівської селищної ради не прибув, хоч про час розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у його відсутності з ухваленням заочного рішення.

Будучи допитаним в попередньому судовому засіданні селищний голова Рожнятівської селищної ради ОСОБА_6 проти задоволення позову не заперечив. Суду пояснив, що спірні приміщення збудовані ще за часів УРСР, без відповідної технічної документації господарським способом. Фактично дані споруди, є господарськими та входили в комплекс кінотеатру, однак документи на них відсутні, право власності не було зареєстровано. Селищна рада не претендує на вказане майно, а оскільки позивачка здійснює утримання та ремонт даних приміщень то має право на них.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечив. Суду пояснив, що був власником приміщення бувшого кінотеатру. Зрозуміло, що гараж та вбиральня входили до даного комплексу, оскільки знаходяться на одній території. Однак, технічної документації на дані споруди не було. Він в 2007 році надав ОСОБА_1 можливість користуватися спірним гаражем і з того часу вона відкрито користується даним майном. Підтверджує, що позивачка на протязі 12 років користується даними приміщеннями.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду дала показання про те, що вона проживає по сусідству в будинку, де знаходиться квартира позивачки. Вона, свідок з дозволу ОСОБА_1 деякий час тримала в гаражі біля Піраміди старі меблі. Позивачка давала їй ключі. Всім сусідам було достовірно відомо, що даними господарськими приміщеннями на протязі багатьох років користується позивачка. ОСОБА_4 зберігає там газову плитку та господарський інвентар.

Свідок ОСОБА_5 дав суду показання про те, що він в 2008 році робив ремонт в квартирі позивачки, по АДРЕСА_1 . Сам він живе в м.Калуш, тому приїздив машиною, а ОСОБА_1 давала йому ключі від гаражу що біля Піраміди і він залишав автомобіль там. Крім того, він з дозволу ОСОБА_1 тримав деякі інструменти в даному приміщені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення її учасників та показання свідків, оцінивши докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

З матеріалів справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться гараж, загальною площею 160,5 метра квадратного, вартістю 112268 гривень та вбиральня, загальною площею 12,7 метра квадратного, вартістю 2924 гривні (а.с.10, 14-16). Право власності на дані приміщення не зарестроване (а.с.37).

Судом встановлено, що даними приміщеннями з 2007 року відкрито користується ОСОБА_1 .

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до вказаної статті володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 Цивільного кодексу України).

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов`язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Згідно роз`яснень, які містяться в п. п. 9, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 за № 5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України).

За змістом статі 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю може виникати на майно, у якого немає власника, власник невідомий та він не може бути установлений. Фактичний володілець має довести, що уживав заходів щодо виявлення власника, але безрезультатно і саме тому він покликається на застосування набувальної давності для упорядкування правового режиму майна. Якщо ж за конкретних обставин можливо установити власника і причини, з яких вибуло від нього майно, не може йтися про добросовісність володіння.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка не знала хто є власником приміщень, які є предметом спору та на які вона просить визнати право власності за набувальною давністю.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2015 у справі № 3-87гс15 зроблено висновок, що норми ст.334 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Позивачка достовірно довела факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном протягом 12 років, чого не заперечив відповідач та представник третьої особи. Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна не має, а, отже, визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 282-284, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на господарські будівлі: гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,5 метра квадратного, вартістю 112268 гривень та вбиральню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,7 метра квадратного, вартістю 2924 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: