Постанова

від 09.01.2020 по справі 337/1301/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.01.2020 Справа № 337/1301/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/1301/19

Провадження №22-ц/807/216/20

Головуючий в 1-й інстанції - Гнатик Г.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний тест рішення складено 07 жовтня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт , третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про внесення змін до наказу, стягнення суми вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, який був уточнений, про визнання незаконним та скасування наказу про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення суми вихідної допомоги. Позов обґрунтований тим, що 02.01.2018 року ОСОБА_1 було обрано головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Златосвіт" та на підставі наказу № 1-к від 16.02.2018 року вона приступила до виконання своїх обов`язків. 03.03.2019 року, рішенням правління ОСББ "Златосвіт", яке оформлено протоком від 03.03.2019 року позивачка була звільнена з посади голови правління з 14.03.2019 року, оскільки загальними зборами не була обрана до складу нового правління. Оскільки, трудовий договір був розірваний з ініціативи власника або уповноваженого органу у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, що передбачено ст. 41 п.5 КЗпП України, позивачці, відповідно до ст. 44 КЗпП України повинна була бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше шестимісячного заробітку. 26.04.2019 року, новим головою правління було видано наказ 4-к, яким внесено зміни до наказу № 2-к від 14.03.2019 року та відповідно до якого вказано, що позивачку звільнено на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_1 вважає, що наказ від 26.04.2019 року є незаконним, а тому просила скасувати вказаний наказ та стягнути на її користь невиплачену суму вихідної допомоги.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 4-к від 26.04.2019 року голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Златосвіт" ОСОБА_2 про внесення змін до наказу № 2-к від 14.03.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ "Златосвіт".

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Златосвіт" (69123 м. Запоріжжя, бул. Будівельників,21-а, ЄДРПОУ 37494091) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в сумі 32 549 грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з ОСББ "Златосвіт" судовий збір на користь держави у сумі 1536 грн. 80 коп. (768 грн. 40 коп. та 768 грн. 40 коп.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час проведення 17.02.2019 року загальних зборів ОСББ Златосвіт , за підсумками голосування позивачка не увійшла до складу правління ОСББ, у зв`язку чим не могла бути кандидатом на посаду голови ОСББ, що призвело до юридичних наслідків, таких як звільнення з посади голови правління. Позивачка видаючи наказ про своє звільнення одноособово прийняла рішення про звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП всупереч статуту ОСББ та закону України Про ОСББ . Підставою звільнення позивачки є п.9 ч.1 ст.36 КЗпП, оскільки підстава припинення трудового договору визначена п.5 ч.1 ст.41 КЗпП передбачена для керівників господарських товариств, а ОСББ не є господарським товариством.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 1-к від 15.01.2018 року позивачка по справі ОСОБА_1 була призначена на посаду голови Правління ОСББ Златосвіт (а.с.9).

Як вбачається з протоколу № 2 від 02.03.2019 року загальних зборів ОСББ Златосвіт , порядку денного, у тому числі обрання нового складу правління ОСББ, було обрано новий склад правління, до якого ОСОБА_1 не увійшла (а.с.53-63).

Відповідно до протоколу № 02-02/19 від 03.03.2019 року відбулися загальні збори ОСББ Златосвіт , в порядок денний яких було включено питання вибору голови та заступника голови ОСББ, ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління з 14.03.2019 року (а.с 64-65).

ОСОБА_1 14.03.2019 року подала заяву про її звільнення у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи (а.с.7) та 14.03.2019 року видала наказ про звільнення на підставі п.5 ст. 41 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку і вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України (а.с.8).

До 09.04.2019 року, тобто до часу звернення позивачки до суду, сума вихідної допомоги їй виплачена не була.

26.04.2019 року голова правління ОСББ Златосвіт ОСОБА_2 видав наказ про внесення змін до наказу № 2-к від 14.03.2019 року, за яким ОСОБА_1 звільнено на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.78).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за рішенням вищого статутного органу ОСББ - загальних зборів співвласників, яким було припинено повноваження членів правління, у тому числі і голови правління, що є підставою для звільнення з посади голови правління ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноваження посадових осіб), в зв`язку з чим наказ № 4-к від 26.04.2019 року голови правління ОСББ Златосвіт ОСОБА_2 про внесення змін до наказу № 2-к від 14.03.2019 року, яким ОСОБА_1 звільнено на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України є незаконним. Відповідно до ст. 44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше шестимісячного середнього заробітку.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при їх розгляді необхідно неухильно додержуватись Конституції України, КЗпП й інших актів законодавства. У п.18 зазначеної Постанови вказано, що при розгляді відповідної категорії справ судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ст.3 КЗпП України).

Згідно статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7 -1 ) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7 -2 ) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Тобто, звільнення працівника на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відбувається у випадку, якщо підстави звільнення передбачено іншими законами, а не КЗпП України.

Відповідно до протоколу № 02-02/19 від 03.03.2019 року відбулися загальні збори ОСББ Златосвіт , в порядок денний яких було включено питання вибору голови та заступника голови ОСББ, ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління з 14.03.2019 року (а.с 64-65), що свідчить про звільнення останньої із займаної посади за ініціативою роботодавця і такі правовідносини врегульовано статтями 40, 41 КЗпП України.

Так, відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України згідно із Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року за № 1255-VІІ повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Правилом частини 3 статті 99 ЦК України та пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачається право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав; реалізація цього права у будь-який час гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства.

Згідно з частиною третьою статті 147-1 КЗпП України працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Під час визначення сфери застосування положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, необхідно виходити з системного аналізу та контексту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року за № 1255-VІІ.

Відповідно до правової природи зазначеного Закону його положення поширюються на усі види товариств в розумінні частини другої статті 83 ЦК України, згідно з якою товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

За правилом статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Статуту Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Статуту Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Отже, за своєю організаційно-правовою формою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Златосвіт " відноситься до непідприємницького товариства, відповідно, на працівників цього товариства поширюються положення частини 3 статті 99 ЦК України.

Як вбачається з наказу № 2-К від 14.03.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України. Підставою видачі наказу послугувало рішення засідання Правління ОСББ Златосвіт від 03.03.2019 року, яким було звільнено з посади Голови правління ОСОБА_1 з 14.03.2019 року.

Не дивлячись на те, що відповідно до зазначеного рішення засідання Правління ОСББ Златосвіт , підстава звільнення ОСОБА_1 не зазначена, припинення трудового договору з позивачем відбулося саме на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше шестимісячного середнього заробітку.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златосвіт залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 09 січня 2020 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков