Рішення

від 08.01.2020 по справі 640/21277/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м. Київ №640/21277/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ремторгустаткування Сервіс"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення №48911/32846391/2 від 06.12.2018, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Ремторгустаткування Сервіс" (03860, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44, код ЄДРПОУ 32846391) з позовом до Державної фіскальної служби України (02000, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 06.12.2018 №48911/32846391/2 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 08.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Приватним підприємством Ремторгустаткування Сервіс ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 08.11.2018, подану приватним підприємством Ремторгустаткування Сервіс , датою її подання 08.11.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в рішенні Комісії ДФС від 06.12.2018 №48911/32846391/2 відсутні обґрунтування на підставі яких Комісією відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 08.11.2018 в ЄРПН, а зазначений факт унеможливлює та фактично позбавляє позивача права не тільки надати документи, підтверджуючі його господарську діяльність, але і належним чином оскаржити рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної. Оскаржуване рішення відповідача є нечітким та не зрозумілим, не зрозуміло з яких підстав не враховано пояснення позивача та не надано оцінку направленим ним документам, відсутні посилання на норми Закону, якими відповідач обґрунтовує своє рішення, відтак, позивач вважає рішення відповідача №48911/32846391/2 від 06.12.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам строк для надання відзивів та витребувано від останніх докази та відповідні матеріали.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством Ремторгустаткування Сервіс (Орендар) та Приватним малим підприємством ЛОЦМЕН (Суборендар) 01.09.2017 було укладено Договір суборенди №11/А (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Орендар передає, а Суборендар бере у строкове платне користування без права здачі в суборенду приміщення площею 267,4 кв.м., розташоване за адресою: 03680, м. Київ, Солом`янський район, вул. Машинобудівна, 44, (окрема одноповерхова будівля).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата за оренду Суборендар сплачує, відповідно займаної площі. Фактично займана площа визначається згідно з Актом прийому -передачі займаних площ.

Відповідно до п. 3.1 Договору погоджена ставка орендної плати за 1 кв.м. складає: 309 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 51,50 грн.

Згідно із п. 11.1 Договору, Термін дії Договору встановлено з моменту підписання Акту прийому - передачі приміщення до 31 липня 2020 року.

На виконання умов Договору Приватним підприємством Ремторгустаткування було підписано з ПП ЛОЦМЕН Акт № ОУ-0000093 здачі - прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2018 року від 30.11.2018 за оренду офісного приміщення загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 74932,50 грн. ПДВ 20% 14986,50 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 89919,00 грн.

З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій та у виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України Позивачем була складена податкова накладна від 08.11.2018 року №1 та направлена на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 19.11.2018, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст, 201 ПКУ, реєстрація ПН/РК від 08.11,2018 № 1 в ЄРП зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

21.11.2018 Позивачем було надіслано контролюючому органу Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

26.11.2018 Комісією ДФС України прийнято рішення №1000968/32846391 від 26.11.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 08.11.2018 в ЄРПН, з причиною відмови: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

За результатами адміністративного оскарження рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №1000968/32846391 від 26.11.2018, Рішенням комісії з питань розгляду скарг №48911/32846391/2 було залишено скаргу Приватного підприємства Ремторгустаткування без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної - без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішенням комісії з питань розгляду скарг №48911/32846391/2 від 06.12.2018, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Оскарження рішень контролюючих органів регламентовано положеннями ст.56 Податкового кодексу України, відповідно до п.56.1, 56.2, 56.23 якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;

якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Суд зазначає, що відповідачем прийняте оскаржуване рішення від 06.12.2018 №48911/32846391/2 про відмову у задоволенні скарги відповідно до положень п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України, що не спростовано позивачем згідно наданих доказів.

Крім того, оскаржуване рішення не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні положень ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Натомість, суд звертає увагу позивача, що останній плутає правові наслідки рішень комісій контролюючого органу від 26.11.2018 №1000968/32846391, яким власне було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 08.11.2018 №1 в ЄРПН та від 06.12.2018 №48911/32846391/2, яким було відмовлено в задоволенні скарги на вказане рішення контролюючого органу від 26.11.2018 та залишено таке рішення без змін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.12.2018 №48911/32846391/2, прийняте за результатами розгляду пояснень на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у досудовому порядку в даному випадку, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов`язкового для суб`єкта господарювання припису.

Таким чином, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення комісії контролюючого органу з питань розгляду скарг від 06.12.2018 №48911/32846391/2 саме по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджає реалізації його права та, як наслідок, не підлягає скасуванню, а відтак і позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 08.11.2018, подану приватним підприємством Ремторгустаткування Сервіс , то вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.11.2018 №1000968/32846391 позивачем не оскаржується та наразі є чинним, а відтак, враховуючи чинність дії вказаного рішення, підстави для реєстрації податкової накладної № 1 від 08.11.2018 в ЄРПН - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Ремторгустаткування Сервіс" (03860, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44, код ЄДРПОУ 32846391) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа