Рішення

від 09.01.2020 по справі 824/1367/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1367/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 06 листопада 2019 року №79-23/19 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га;

- зобов`язати Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га, який погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою від 19 жовтня 2017 року №7291/82-17, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та змінити цільове призначення вказаної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що після погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, затвердження такого проекту відбувається в безальтернативному порядку органом місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання такого проекту. Позивач вказувала, що проект землеустрою від 19 жовтня 2017 року №7291/82-17 погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а тому відповідач в безумовному порядку мав затвердити погоджений і наданий йому проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" загальною площею - 0,4055 га. Однак, на думку позивача, рішенням від 06 листопада 2019 року №79-23/19 відповідач безпідставно не затвердив указаний проект землеустрою.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області, заперечуючи проти позовних вимог, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про правомірність прийнятого сільською радою й оскаржуваного позивачем рішення. Відносно причин прийняття такого рішення відповідач зазначав, що на засіданні сесії сільської ради проводились відповідні обговорення, виступи депутатів та, зокрема, була звернута увага на те, що в клопотанні про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по гр. ОСОБА_1 не вказано повну адресну частину місця розташування земельної ділянки, а лише зазначено АДРЕСА_1 , а в Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не внесено зміни щодо адресної частини земельної ділянки кадастровий номер якої 7323584000:01:002:0399 зазначена адреса: АДРЕСА_1 . Розтоки, вул. Головна. Також вказувалось, що позивачем не були подані висновки відділу містобудування та архітектури відносно наданого нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зміни цільового призначення земель з для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні в землі для ведення особистого селянського господарства , яка розташована в межах населеного пункту та на якій розташовані об`єкти будівництва. Зазначалось і про те, що ОСОБА_1 з метою зміни цільового призначення земельної ділянки ухиляється від сплати земельного податку - основного надходження до місцевого бюджету.

Відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Правом подати відповідь на відзив відповідно до положень статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не скористався. Водночас у поданій суду заяві від 18 грудня 2019 року просив суд не брати до уваги зауваження на відзив на позовну заяву відповідача та у повному обсязі задовольнити позов .

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28 вересня 2017 року на праві приватної власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399, цільове призначення якої "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні".

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою, в якій просила виготовити проект щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 області згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28 вересня 2017 року, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

До заяви позивачем додано наступні документи: паспорт та ідентифікаційний код; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28 вересня 2017 року, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

Як вбачається із матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 в с. Розтоки, АДРЕСА_1 .

Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки експерта державної експертизи Захар`яш В.О. від 19 жовтня 2017 року №7291/82-17 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 в с. Розтоки, вул. АДРЕСА_1 області погоджено.

Згодом фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Розтоківського сільського голови із клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28 вересня 2017 року, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399 гр. ОСОБА_1 із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 в с. Розтоки, вул АДРЕСА_1 .

Рішенням №79-23/19 XXIII сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 06 листопада 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення змеленої ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28 вересня 2017 року, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

В указаному рішенні також зазначено, що земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 і межує з земельними ділянками землекористувачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , землі сільської ради (дорога).

Крім цього, у рішенні №79-23/19 від 06 листопада 2019 року зазначено: В зв`язку з тим, що за результатами голосування більшості присутніх депутатів ради проголосовано з результатом утримались - 4, проти -5 .

Не погоджуючись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, варто зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, згідно пункту 34 частини першої указаної статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Порядок встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок встановлено статтею 20 Земельного кодексу України.

Згідно частини першої та другої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, згідно частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

А відповідно до частини другої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України також передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що законодавцем визначено процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадян. Так, цільове призначення земельної ділянки приватної власності може бути змінене виключно за ініціативою її власника. Після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, власник земельної ділянки звертається до, зокрема, органу місцевого самоврядування, який у місячний строк зобов`язаний вирішити питання щодо його затвердження, прийнявши одне з таких рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення, відмовити у його затвердженні або залишити клопотання без розгляду. У разі ж прийняття органом місцевого самоврядування одного з останніх двох рішень такі можуть бути оскаржені до суду.

Отже, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення належить до виключної компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є орган місцевого самоврядування - Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області. Розглядаючи назване питання вказаний орган може прийняти одне з трьох рішень, наведених у частині третій статті 20 Земельного кодексу України. Тобто, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування мають дискреційний характер й дають можливість на власний розсуд приймати одне із визначених законом рішень, які по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що законодавцем не передбачено виключних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення, що і є предметом даного позову.

Водночас, з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та наведені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазгначити, що відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак, усупереч наведеному, в рішенні Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 06 листопада 2019 року №79-23/19 відсутні підстави, за яких орган місцевого самоврядування дійшов висновку про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га.

В оскаржуваному рішенні не зазначено жодних причин (в тому числі і правових з посиланням на норми законодавства), у зв`язку з якими депутати вирішили відмовити ОСОБА_1 в затвердженні указаного проекту землеустрою.

З оскаржуваного рішення також вбачається, що при його прийнятті відповідачем не були взяті до уваги і норми закону, якими передбачено порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок (статті 20, 186-1 Земельного кодексу України). Посилання на них в рішенні від 06 листопада 2019 року №79-23/19 відсутні.

Невиконання органом місцевого самоврядування законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім цього, на переконання суду, не зазначення органом місцевого самоврядування в оскаржуваному рішенні підстав його прийняття позбавляє можливості особу, відносно якої прийнято індивідуальний акт, дізнатися причини відмови у затвердженні проекту землеустрою та, у разі необхідності, або усунути такі або ж навести доводи щодо їх безпідставності при оскарженні відмови в судовому порядку. Так, зі змісту позову вбачається, що у ньому відсутні доводи щодо спростування причин відмови у затвердженні проекту землеустрою зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га.

Відтак, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано.

Водночас, щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, відносно правомірності оскаржуваного позивачем рішення із зазначенням при цьому про проведення на засіданні сесії сільської ради обговорень та виступів депутатів по питанню затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем, із наведенням причин відмови у затвердженні цього проекту, то такі суд оцінює критично, оскільки, як уже зазначалось, в оскаржуваному рішенні не зазначено конкретні правові підстави, причини та мотиви, за яких орган місцевого самоврядування вирішив відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га.

Щодо тверджень відповідача про те, що в клопотанні про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по гр. ОСОБА_1 не вказано повну адресну частину місця розташування земельної ділянки, а лише зазначено АДРЕСА_1 , то варто зазначити про наявність у матеріалах справи рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області №32-22/19 від 22 травня 2019 року, яким було внесене зміни в адресу земельної ділянки площею 0,4055 гр для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні , кадастровий номер якої 7323584000:01:002:0399 вул. Головна,66, с. Розтоки, Путильський район, Чернівецька область на адресу вул . Головна,66а , с. Розтоки, Путильський район, Чернівецька область. Однак, як свідчать обставини справи, указаного не було взято до уваги відповідачем при прийнятті спірного рішення.

Безпідставними є і посилання відповідача в обґрунтування законності оскаржуваного рішення на те, що ОСОБА_1 з метою зміни цільового призначення земельної ділянки ухиляється від сплати земельного податку як основного надходження до місцевого бюджету, оскільки зазначене не є правовою підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою. До того ж, указане твердження відповідача не підтверджено жодними належними доказами.

Щодо твердження, наведеного у відзиві, про не подання позивачем висновків відділу містобудування та архітектури відносно наданого нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту та на якій розташовані об`єкти будівництва, то такі суд також оцінює критично, оскільки згідно змісту оскаржуваного рішення зазначене не було підставою для його прийняття. При цьому відповідачем не наведено суду обґрунтованих доводів та, відповідно, не надано належних доказів щодо необхідності надання позивачем такого висновку до поданого органу місцевого самоврядування на затвердження проекту землеустрою, погодженого територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 06 листопада 2019 року №79-23/19 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га, якій погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою від 19 жовтня 2017 року №7291/82-17, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та змінити цільове призначення вказаної ділянки, то суд зазначає наступне.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Так, відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, виходячи із зазначених положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальний акт, суд може відповідача у цій справі зобов`язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач просить суд зобов`язувати відповідача прийняти рішення на його користь, однак такий спосіб захисту порушеного права суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки по своїй природі рішення є відмінним від дій, які суд може зобов`язати вчинити.

Дійсно, чинний Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, можливість суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Однак, такий спосіб захисту порушеного права можливий у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії).

У цій же справі, відповідно до змісту позовної заяви, бездіяльності з боку відповідача не було, а тому зобов`язувати його приймати відповідне рішення є не правильним та суперечить положенням процесуального закону.

Крім цього, відсутніми є правові підстави для зобов`язання відповідача прийняте конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою та зміну цільового призначення земельної ділянки, оскільки такі питання належать до виключних повноважень органу місцевого самоврядування, а відтак є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень.

Завдання ж правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

За таких обставин суд не вбачає підстав для втручання в діяльність органу місцевого самоврядування шляхом підміни його виключної функції через зобов`язання прийняти певне рішення.

Відтак, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Разом з цим, враховуючи положення частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача зобов`язати відповідача на найближчій сесії вирішити питання про затвердження досліджуваного проекту землеустрою відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість доводи відповідача, з огляду на вище викладене, є безпідставними.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки згідно наявної у справі квитанції від 13 листопада 2019 року позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 06 листопада 2019 року №79-23/19 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею- 0,4055 га.

Зобов`язати Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області на найближчій сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 січня 2020 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_2), відповідач - Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області (Чернівецька область, Путильський район, с. Розтоки, вул. Головна, 84, ЄДРПОУ 04417808).

Суддя О.П. Лелюк