Рішення

від 23.12.2019 по справі 911/2240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2240/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Тихонюк Богдани Ярославівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД"

про стягнення 88 997,61 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Тихонюк Богдани Ярославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" про стягнення 88 997,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/2240/19 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2019 року відкрито провадження у справі № 911/2240/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладениху позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 12.10.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Тихонюк Богданою Ярославівною (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" укладено Договір поставки № 12/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник передає, а Покупець приймає продукти харчування (далі - Товар).

Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на Товар (п. 2.4 Договору).

Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар протягом 5 календарних днів з дня підписання накладних на прийнятий Товар (п. 2.5 Договору).

Факт прийому-передачі Товару оформляється шляхом підписання відповідної накладної та/або інших супроводжувальних документів (п. 5.2 Договору).

Даний Договір складено в двох примірниках, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2018 року (п. 8.1 Договору).

Якщо Сторони протягом терміну дії даного Договору не повідомлять письмово одна одну про своє бажання припинити його чинність, то дія даного Договору автоматично продовжується (пролонгується) на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 8.2 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним за період з 31.10.2018 року по 15.03.2019 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 235 944,95 грн. згідно видаткових накладних: № 31 від 31.10.2018 року на суму 20 777,65 грн., № 32 від 30.11.2018 року на суму 41 339,35 грн., № 40 від 28.12.2018 року на суму 42 552,75 грн., № 44 від 31.01.2019 року на суму 57 533,00 грн., № 45 від 28.02.2019 року на суму 68 967,10 грн., № 49 від 15.03.2019 року на суму 22 775,10 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення п. 2.5 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався за період з 17.10.2018 року по 25.04.2019 року частково на загальну суму 191 412,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, відтак, за відповідачем, як зазначає позивач, рахується заборгованість в сумі 62 532,55 грн.

Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, звертався до відповідача з прензією № 19/06 від 19.06.2019 року про погашення існуючої заборгованості за Договором, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 62 532,55 боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 62 532,55 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 10 068,64 грн. пені та 13 906,51 грн. штрафу на підставі п. 6.2 Договору, 863,61 грн. 3 % річних та 1 626,30 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 21.03.2019 року по 31.08.2019 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У випадку несвоєчасної або неповної сплати Покупцем вартості поставленого товару, Покупцем сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений Товар більш ніж 20 календарних днів Покупець, крім пені, також сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 6.2 Договору).

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на суму заборгованості, існування якої у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Штраф правомірно нарахований на суму заборгованості, прострочення по якій тривало понад 20 календарних днів, що відповідає п. 6.2 Договору.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданих позивачем розрахунках пені, штрафу, 3% річних та інфляційних. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних за заявлений позивачем період на заявлені суми боргу, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 10 000,06 грн. пені, 12 506,51 грн. штрафу, 857,89 грн. 3% річних та 995,53 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 86 892,54 грн. з яких: 62 532,55 грн. основного боргу, 10 000,06 грн. пені, 12 506,51 грн. штрафу, 857,89 грн. 3% річних та 995,53 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем в позовній заяві подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат, якою позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судови витрати, зокрема судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, зазначив, що ним плануюються понести судові витрати на правову допомогу адвоката з оплати відповіді на відзив в розмірі 2 000,00 грн., на участь адвоката в судовому засіданні по 2 000,00 грн. за кожне, витрати на проїзд тощо.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 39 від 28.08.2019 року на суму 1 921,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем в підтвердження заявлених витрат на послуги адвоката надано суду Договір про надання правової допомоги № 6/19-ю від 09.08.2019 року, укладений з адвокатом Кравчуком Олександром Анатолійовичем, ордер ВЛ № 000043529 від 09.08.2019 року, платіжні доручення № 34 від 12.08.2019 року на суму 2 000,00 грн. та № 38 від 28.08.2019 року на суму 3 000,00 грн.

Згідно з п. 1 Договору про надання правової допомоги № 6/19-ю від 09.08.2019 року адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту з надання юридичної консультації, написання позовної заяви до господарського суду та представництво клієнта в судових органах, по справі стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" за договором поставки від 12.11.2018 року № 12/10.

Пунктом 3 Договору про надання правової допомоги № 6/19-ю від 09.08.2019 року передбачено, що за надані послуги перелічені в п. 1 Договору про надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплачувати адвокатові: 1) 1 200,00 грн. за годину роботи з написання позовної заяви та складання інших процесуальних документів та документів досудового врегулювання спору; 2) 500,00 грн. за годину роботи з надання усних та письмових консультацій; 3) 2 000,00 грн. за участь в кожному судовому засіданні. Остаточний гонорар після винесення судом рішення на користь клієнта, без врахування витрат вказаних в п. п. 2, 3 цього Договору та транспортних витрат, становить 3 000,00 грн. При необхідності надання інших послуг, про їх вартість сторони домовляються додатково.

Відтак, оскільки позивачем в порушення ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками Акту наданих послуг, укладеного до Договору про надання правової допомоги № 6/19-ю від 09.08.2019 року, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом - Кравчуком Олександром Анатолійовичем, із зазначенням їх вартості, та враховуючи те, що в матеріалах позовної заяви відсутні документи підписані представником позивача - адвокатом Кравчуком Олександром Анатолійовичем, справа № 911/2240/19 розглядалась без виклику представників сторін, суд дійшов висновку про непідтвердженість позивачем обсягу наданих йому адвокатських послуг, що свідчить про неспівмірність витрат на послуги адвоката. В той же час, враховуючи очевидний обсяг роботи адвоката з проведення консультації та написання позовної заяви, суд вважає обґрунтованим задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі погодженому в Договорі про надання правової допомоги на суму 1 700,00 грн., з яких: 1 200,00 грн. за годину роботи з написання позовної заяви та складання інших процесуальних документів та документів досудового врегулювання спору і 500,00 грн. за годину роботи з надання усних та письмових консультацій. Заяву про стягнення решти заявлених судових витрат на правову допомогу суд залишає без задоволення.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 875,56 грн.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в загальній сумі 3 575,56 грн. (1 875,56 грн. судового збору + 1 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Тихонюк Богдани Ярославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" про стягнення 88 997,61 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" (09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Кооперативна, 139 Д, ідентифікаційний номер 40336185) на користь Фізичної особи-підприємця Тихонюк Богдани Ярославівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 62 532 (шістдесят дві тисячі п`ятсот тридцять два) грн. 55 коп. основного боргу, 10 000 (десять тисяч) грн. 06 коп. пені, 12 506 (дванадцять тисяч п`ятсот шість) грн. 51 коп. штрафу, 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн. 89 коп. 3% річних, 995 (дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 53 коп. інфляційних та 3 575 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 56 коп. судових витрат.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Фізичної особи-підприємця Тихонюк Богдани Ярославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ЛЮКС КАПІТАЛ БУД" про стягнення 2 105,07 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін