Рішення

від 10.01.2020 по справі 917/1939/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.20 Справа № 917/1939/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б , 36008, Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Геннадія Біліченка, буд. 29-Б,

про стягнення 1 243,09 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б про стягнення 1 243,09 грн., з яких: 1 078,24 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., 164,85 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за переданий газ у строк, визначений договором постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував. Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б , була повернута до суду з відмітками поштового відділення адресат відсутній та інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення відповідно.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у редакції на час вчинення дії), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що процесуальні документи у справі направлялись на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг з реєстру - у матер.справи), інша адреса відповідача у матеріалах справи відсутня, воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду від 11.11.2019 р. була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

30.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (на даний час - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , згідно зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 р. Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б укладено договір постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 (а.с. 16-24).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник (АТ НАК Нафтогаз України ) зобов`язувався поставити споживачеві (ОСББ Петровське 29-Б ) у 2016-2017 роках природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

На виконання зазначеної норми договору № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 587 429,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-40).

Згідно з п. 6.1 договору постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював з порушенням строків, встановлених договором № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., що підтверджується виписками з особового рахунку АТ НАК Нафтогаз України (а.с. 48-71) Остаточний розрахунок за поставлений у 2017 році природний газ відповідачем здійснено 24.10.2017 р.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 243,09 грн., з яких: 1 078,24 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., 164,85 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір купівлі-продажу природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р. та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу за період жовтня 2016 року - вересня 2017 року, виписки з особового рахунку АТ НАК Нафтогаз України та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р. щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий природний газ розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

31.03.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., якою внесено зміни у п. 8.2 договору та встановлено пеню за прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 078,24 грн. пені (а.с. 12-15), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок 3% річних в розмірі 164,85 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 12-15).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунків судом враховувалися приписи статей 253-255 ЦК України, які визначають правила обчислення строків (початок перебігу строку та його закінчення), а також порядок вчинення дій в останній день строку; враховано, що прийменник "до" з календарною датою вживають на позначення кінцевої календаврної дати чинності включно або виконання чого-небудь; перевірено, чи не включено до періоду прострочення дні фактичної сплати заборгованості відповідачем.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Як зазначалося вище, відповідачами не подано жодних доказів на спростування позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровське 29-Б (36008, Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Геннадія Біліченка, буд. 29-Б, код ЄДРПОУ 37097514) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 1 243,09 грн., з яких: 1 078,24 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу № 3800/1617-ТЕ-24 від 30.08.2016 р., 164,85 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.01.2020 р.

Суддя О.С. Мацко