Рішення

від 09.01.2020 по справі 950/2642/19

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2642/19

2/950/90/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. з участю секретаря судового засідання - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

До Лебединського районного суду Сумської області надійшла вищевказана позовна заява. Позивач просить визнати за ним право на завершення приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,300 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, наданої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була видана на підставі розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 11.02.2011 року № 65.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 28).

Представник відповідача - Лебединської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.29).

Представник відповідача - Михайлівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.26).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до суду не з`явився, в наданій заяві (а.с. 23) зазначив, що у вирішенні питання покладається на розсуд суду, просить провести розгляд справи у його відсутності.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, надала заяву про розгляд

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 11).

Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 9), яка на момент смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею проживали: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 , сестра - ОСОБА_4 Заповіт від імені ОСОБА_3 сільською радою не посвідчувався, що стверджується копією довідки від 21.10.2019 № 1214 (а.с. 12).

Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Лебединського району від 11 лютого 2011р. №65 (а.с. 10 зворот) було затверджено проект щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства у власність загальною площею 29,7825га, в т.ч. ріллі 29,3000 га, під проїздами та прогонами - 0,4825га на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, в т.ч. і ОСОБА_3 площею 1,3000 га., що також стверджується копією довідки Відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09 липня 2019р. вих. №263/106-19 (а.с. 13) в якій також зазначено, що ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за життя не отримала. Кадастровий номер на земельну ділянку не сформований, до державного земельного кадастру не занесений.

У відповідністю зі ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на II лютого 2011р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

ОСОБА_1 та його дружина, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в силу ст. 1261 Цивільного кодексу України являються спадкоємцями першої черги спадкування за законом і прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті доньки, оскільки на момент її смерті проживали разом і протягом строку, встановленого ст. 1970 Цивільного кодексу України не подали заяву до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини.

З копії спадкової справи (а.с. 34-36) встановлено, що після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась, заповіт від її імені не посвідчувався.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.1-3 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 11 лютого 2011р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 11 лютого 2011р.) відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Згідно з ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 11 лютого 2011р.) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатно приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодекс). У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 11 лютого 2011р.) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключи відповідно до Закону.

Ст. 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осі (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянки: переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з п. г ч. 1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п.1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду і позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, не права власності на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Ст. 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осі (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ст. 1218 Цивільного кодексу України.

Ст.1220 Цивільного кодексу України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Ст. 1221 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України.

Ст.1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст.1273 Цивільного кодексу України).

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна ч.2 ст.1299 ЦК України.

Відповідно до абз.6 п.3.5. інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013р. якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що померла ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовно площею 1,3000га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, наданої їй згідно з Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Лебединського району від 11 лютого 2011р. №65, але не встигла її завершити, позивач - ОСОБА_1 , являючись спадкоємцем прав та обов`язків (спадщини), яка відкрилася після смерті доньки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 суд вважає, що позивач прийнявши спадщину після смерті доньки набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що їй належали, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.89, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1218,1225,1296 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаючого - АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 право на завершення приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,3000 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединської району Сумської області, наданої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Михайлівської сільської ради Лебединського району від 11 лютого 2011 р. №65.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Лебединський міськрайонний суд Сумської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бакланов Р. В.