Рішення

від 16.10.2019 по справі 160/6389/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Справа № 160/6389/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя- Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Носаль П.В.,

представника позивача - Цмокаленко О.С.,

представника відповідача - Якимов Г.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-ІНВЕСТ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.07.2019 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-ІНВЕСТ (далі - Товариство) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов про накладення штрафу від 10.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/П, від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/371 та від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/МГ-ФС/370 відповідно.

В обґрунтування позову у заявах по суті Товариство посилалось на протиправність оскаржених постанов та припису, зазначаючи, що при проведенні інспекційного відвідування посадова особа ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вийшла за межі питання, з якого було призначене інспекційне відвідування. Висновки відповідача щодо не проведення Товариством коригування на коефіцієнт підвищення окладів є хибними, оскільки законодавство про працю в Україні допускає зменшення такого коефіцієнту у залежності від фінансової спроможності відповідного підприємства, установи, організації. Також вважає безпідставними посилання відповідача щодо встановлення окладів менеджеру із збуту (продажу) та юрисконсульту без врахування міжкваліфікаційних співвідношень розмірів посадових окладів з огляду на те, що рівень оплати праці працівників Товариства встановлений керівником підприємства на підставі порівняльного аналізу функціональних обов`язків вказаних професій. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року забезпечено позов Товариства шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/370 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/6389/19, зупиненням стягнення за постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/370 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/6389/19; зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/371 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/6389/19, зупиненням стягнення за постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/371 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/6389/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 160/6389/19 на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження і розпочати розгляд справи по суті.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що під час інспекційного відвідування інспектором праці встановлено фактичне порушення Товариством вимог законодавства про працю в Україні, зокрема, вимог статті 6 Закону України Про оплату праці та ст. 96 КЗпП України у частині встановлення окладів менеджеру із збуту (продажу) та юрисконсульту без врахування міжкваліфікаційних співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, а також вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення заробітної плати від 08.02.95 р. № 100 у частині непроведення Товариством коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення окладів. З підстав викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено, що Товариство є юридичною особою приватного права, зареєстрованого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 17.02.2006 року (номер запису 1 224 102 0000 023877), основним видом діяльності якого є консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Судом також встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.04.2019 року № 394-І, направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.04.2019 року № 190, а також на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2019 року № 2430/05-05/26 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, інспектором праці проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти своєчасності нарахування та виплати заробітної плати на Товаристві, за результатами якого складено акт від 03.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ.

Відповідно до відомостей вказаного Акту, інспекційним відвідуванням встановлено, що у порушення вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення заробітної плати від 08.02.95 р. № 100 при нарахуванні працівнику підприємства ОСОБА_1 заробітної плати за час щорічної відпустки, середня заробітна плата фактично не коригувалася на коефіцієнт підвищення окладів (тому що був встановлений на рівні 1,0); у штатному розкладі Товариства зазначено, що юрисконсульту встановлений посадовий оклад у розмірі 6500,00 грн. (код за класифікатором посад 2429), а менеджеру із збуту (продажу) у розмірі 4200,00 грн. (код за класифікатором посад 1475,4), тобто вище перелічені посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, що порушує вимоги статті 6 Закону України Про оплату праці та ст. 96 КЗпП України.

Листом відповідача від 10.04.2019 року № 835/4.1-13 позивача повідомлено, що заперечення до Акту не спростовують висновків, наведених у такому акті.

10.04.2018 року на підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень № ДН1927/1406/АВ/П, яким зобов`язано Товариство усунути вищезазначені порушення; у строк до 15.04.2019 року, письмово інформувати про виконання вимог припису (скаргу на припис залишено без задоволення рішенням від 23.05.2019 року).

23.04.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем прийняті оскаржені постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, зокрема:

- № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/370, якою накладено на позивача штраф у розмірі 41730 грн. за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, зокрема, за не проведення коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення окладу;

- № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/371, якою накладено на позивача штраф у розмірі 4173 грн. за встановлення посадових окладів без врахування міжкваліфікаційних співвідношень.

Вважаючи постанови про накладення штрафів, а також припис про усунення порушень протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначає Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом другим Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу (пункт другий Порядку № 509).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

Згідно з пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 Порядку №509, складає постанову про накладення штрафу.

Судом встановлено, що позивач допустив посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до інспекційного відвідування, яке було фактично проведено, у зв`язку з чим, суд з цього приводу враховує правову позицію Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі № 21-130а11, відповідно до якої, невикористання суб`єктами господарювання права щодо не допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) не є безумовною підставою для скасування прийнятої за наслідками нагляду (контролю) постанови, а тому суд першої інстанції відхиляє доводи позивача, що при проведенні інспекційного відвідування посадова особа ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вийшла за межі питання, з якого було призначене інспекційне відвідування

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що будь-які процедурні порушення, пов`язані як із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства так і з іншими процесами, у тому числі ті, що передують його проведенню, оцінюється судом з урахуванням усіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці, а тому ті обставини, на які посилається позивач, зокрема, щодо відсутності додатків до листа відповідача про надання інформації, на переконання суду не є самостійною підставою для скасування рішень суб`єктів владних повноважень, якщо вони є по суті правомірними та такими, що спрямовані на забезпечення законності та захисту інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю.

Надаючи оцінку суті прийнятих відповідачем рішень (постанов, припису) суд зазначає, що під час інспекційного відвідування останній дійшов висновку, що Товариство допустило правопорушення у вигляді встановлення посадових окладів без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, тобто без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи внаслідок чого до товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 4173 грн.

У судовому засіданні з цього приводу представник позивача зазначив, що рівень оплати праці працівників Товариства встановлений керівником підприємства на підставі порівняльного аналізу функціональних обов`язків вказаних професій. Також зазначив, що Класифікатор професій ДК 003-2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 не пройшов державної реєстрації.

Натомість представник відповідача вказує, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадові оклади, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Надаючи оцінку вказаним доводам учасникам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За змістом статті 96 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про оплату праці основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

За кваліфікацією робітника та складністю роботи професії групуються в категорії Класифікатора професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327.

КП забезпечує інформаційну підтримку щодо вирішення таких завдань:

- розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо;

- систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками;

- аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються, тощо;

- підготовки статистичних даних для періодичних оглядів із статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці (МОП);

- вирішення питань контролю та аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування громадян.

Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Професії, пов`язані з виконанням робіт високої кваліфікації, вимагають від особи кваліфікації на рівні молодшого спеціаліста.

Структурно КП складається із кодів та назв класифікаційних угруповань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій).

Кодові позначення складаються із цифр від 0 до 9 та крапки.

Розділ 4 Класифікатора професій ДК 003:2010 містить перелік категорій класифікацій професій, зокрема:

А.) законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі). Цей розділ вміщує професії, що пов`язані з:

- визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням;

- вищим державним управлінням;

- правосуддям та прокурорським наглядом;

- керівництвом об`єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів економічної діяльності.

Цей розділ щодо кваліфікації, як ознаки класифікації, є змішаним порівняно з іншими розділами. Розділ охоплює широке коло професій, пов`язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю.

Б.) професіонали.

Судом встановлено, що розділ Професіонали Класифікатора професій ДК 003:2010 вміщує професії, що передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук.

Професійні завдання полягають у збільшенні існуючого фонду (обсягу) знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв`язання певних проблем чи в систематизованому викладенні відповідних дисциплін у повному обсязі.

До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника (з урахуванням кола та складності певних професійних завдань та обов`язків) кваліфікації за:

1) дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра.

Так, згідно з наданого штатного розкладу на 02.01.2019 року встановлено, що юристконсультанту (категорія - професіонали, код за класифікатором посад 2429) встановлений посадовий оклад у розмірі 6500,00 грн., тоді як менеджеру із збуту (категорія - законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі), код за класифікатором посад 1475,4) встановлений на рівні 4200,00 грн.. Тобто, формування тарифної системи на підприємстві здійснюється суб`єктивно, відносно вирішення питання з визначенням розміру заробітної плати окремим працівникам, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що вище перелічені посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, що безумовно є порушенням ст. 6 Закону України Про оплату праці .

Доводи позивача, що класифікатор професій ДК 003-2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 не пройшов державної реєстрації, а також на велике навантаження юристконсультанту не змінює обставин того, що позивачем посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень. Вказані обставини, на переконання суду не є самостійною підставою для скасування оскарженої постанови з огляду на фактичне не додержання позивачем вимог трудового законодавства України, що спричинило порушення парав та інтересів працівників у процесі реалізації конституційного права на працю.

При цьому, суд не враховує відхилення у назвах професій щодо якої визначено порушення у акті перевірки ( менеджер зі збуту ) та яка передбачена штатним розкладом Товариства ( менеджер по продажам ), оскільки вказані обставини обумовлені похибкою перекладу з російської на українську мову, та при цьому, вказаний факт не заперечується позивачем.

Приписами п. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з огляду на допущенні позивачем порушення приписів Закону України Про оплату праці , суд вважає, що позивач порушив приписи трудового законодавства, у зв`язку з чим, відповідачем до нього було обґрунтовано застосовано штрафні санкції, передбачені п. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та прийнято постанову від 23.04.2019 року № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/371.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем приписів пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення заробітної плати від 08.02.95 р. № 100 суд зазначає, що порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 10 Порядку № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Суд зазначає, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Судом встановлено, що Товариством прийнято наказ від 02.01.2019 року № 2-к Про встановлення на 2019 рік розміру коефіцієнта коригування заробітної плати у випадках збереження середнього заробітку , згідно із якого на підприємстві, у зв`язку з нестабільним фінансовим станом встановлено коефіцієнт коригування середньої заробітної плати для обчислення оплати часу щорічної відпустки на рівні 1,0.

При цьому, як зазначає позивач, у січні 2019 року на Товаристві відповідно до актів законодавства відбулось підвищення посадових окладів, проте під час нарахування відпустки ОСОБА_1 , середня заробітна плата фактично не коригувалася на коефіцієнт підвищення окладу, оскільки такий коефіцієнт встановлений на рівні 1,0, що не відповідає вимогам п. 10 Порядку № 100.

Приписами п. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, з огляду на допущенні позивачем порушення приписів п 10 Порядку № 100 в частині нарахування відпустки ОСОБА_1 без коригування коефіцієнту підвищення окладу, суд вважає, що позивач допустив недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, у зв`язку з чим, відповідачем до останнього цілком обґрунтовано застосовано штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та прийнято постанову № ДН1927/1406/АВ/ІП-ФС/370 від 23.04.2019 року.

Мінімальними державними гарантіями у розумінні статті 12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР Про оплату праці є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Такі встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Доводи позивача, що коефіцієнт коригування не є мінімальною соціальною гарантією на переконання суду є безпідставними, оскільки не врахування Товариством коефіцієнту коригування окладу спричинило отримання працівником Товариства - ОСОБА_1 заробітної плати у нижчому розмірі, чим порушено його гарантії щодо оплати щорічної відпустки на належному рівні.

Крім того суд відмічає, що під час підготовки зауважень на акт перевірки позивач не скористався правом надати докази щодо фінансової неспроможності підприємства.

За таких обставин, враховуючи допущені позивачем порушення вимог законодавства про працю, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені постанови, відповідач діяв у спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Зважаючи на наведене, припис відповідача є також правомірним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-ІНВЕСТ - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 25 жовтня 2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна