Постанова

від 08.08.2007 по справі 24/167-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/167-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 серпня 2007 р.                                                                                   № 24/167-б  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.

суддів:Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на ухвалугосподарського суду міста Києва від 11.04.2007

у справі господарського суду№ 24/167-бміста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Нептун плюс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Клірінг», м. Київ

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиМишковець О.В. (дов. №789/9/10-017 від 24.02.2007)

від заявникане з'явились

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2007 порушено провадження у справі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Клірінг»(далі –боржника) банкрутом за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун плюс».

Постановою господарського суду міста Києва від 19.03.2007 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора.

29.03.2007 до господарського суду міста Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 11.04.2007 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника було затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої  інстанції направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статей 36, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою господарського суду міста Києва від 19.03.2007 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора (а.с.22).

Через дев'ять днів - 29.03.2007 до господарського суду міста Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс від 23.03.2007 (а.с.23-24). Матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора без обов'язкових додатків, визначених частиною 1 статті 32 Закону. Крім того, поданий ліквідатором ліквідаційний баланс складено станом на 29.01.2006, а не на момент затвердження його в судовому засіданні та згідно даних балансу у боржника відсутній будь-який пасив, що виключає можливість його ліквідації за наслідками ліквідаційної процедури.          

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки ліквідаційному балансу, який свідчить про відсутність пасиву боржника, що унеможливлює його ліквідацію за наслідками ліквідаційної процедури; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника, даних про встановлення ліквідатором державної реєстрації прав власності (заборон відчуження) боржника на об'єкти рухомого та нерухомого майна; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури;  не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.04.2007 скасувати, справу № 24/167-б направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко