Постанова

від 07.08.2007 по справі 18/504

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/504

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 серпня 2007 р.                                                                                   № 18/504  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді    Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача Ю.Громніцького (дов. від 06.03.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року у справі № 18/504 за позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, третя особа-товариство з обмеженою відповідальністю “Тавес”, про визнання договору недійсним,

  ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання недійсним брокерського замовлення К-5/99-104;14/27 від 14 липня 2006 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21 грудня 2006 року до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Тавес”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року в позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” просить рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом пунктів 1, 4 статті 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, статті 359 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач та третя особа право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що 25 січня 1999 року між Брокерською конторою № 34 КМФБ закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” був укладений договір на брокерське обслуговування № К-5/99; 14/27, відповідно до умов якого позивач (клієнт) доручає, а відповідач (брокер) зобов'язується за винагороду здійснювати брокерське обслуговування позивача щодо купівлі-продажу цінних паперів; відповідач діє від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача; брокерське обслуговування здійснюється шляхом видачі позивачем брокерських замовлень, договорів доручень, комісії, довіреностей та інших доручень, які передбачені чинним законодавством, які є невід'ємною частиною цього договору; відповідач набуває прав розпорядника цінних паперів або коштів, які надані позивачем для виконання брокерського замовлення, з моменту підписання сторонами брокерського замовлення.

Брокерським замовленням К-5/99-104; 14/27 від 14 липня 2006 року позивач доручив відповідачеві продати товариству з обмеженою відповідальністю “Тавес” чотири прості векселі за №№ 693133557354, 693133557355, 6931358239624, 6931358239625, емітовані 11 лютого 2002 року відкритим акціонерним товариством “Запоріжгаз”, загальною вартістю 25 649 906 грн. 4 коп. з терміном погашення 11 лютого 2007 року.

Винагорода брокера дорівнює 0, 5 відсотка від номінальної вартості векселів.

На виконання умов договору відповідач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю “Тавес” договір купівлі-продажу цінних паперів №К-42/2006 від 10 серпня 2006 року і в той же день передав їх покупцеві.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що позивач не довів підстав, за наявності яких брокерське замовлення К-5/99;14/27 може бути визнане недійсним на підставі частин 1 і 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає висновок господарського суду помилковим.

Статтею 395 Цивільного кодексу Української РСР, чинній на момент укладення договору, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Аналогічне визначення договору комісії міститься в статті 1011 Цивільного кодексу України.

Отже за правовою природою договір від 25 січня 1999 року є договором комісії, а брокерське замовлення, що оспорюється, є додатковою угодою до нього.

Пунктом 13 брокерського замовлення передбачена винагорода брокеру - 128 249 грн. 53 коп.

За таких обставин до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яким встановлено, що цей Закон застосовується, зокрема, до придбання послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість послуг дорівнює або перевищує 30 000 грн.

За змістом статті 1 зазначеного Закону державні кошти - кошти, зокрема, господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статуту Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є господарським товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Таким чином брокерське замовлення від 14 липня 2006 року № К-5/99-104; 14/27 було укладено контрагентами без врахування процедур встановлених Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Відповідно до пункту 2.4 Правил здійснення торговцями цінними паперами

комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затверджених наказом

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 року № 331, замовлення, яке надається відповідно до договору обслуговування, обов'язково повинно містити положення визначені підпунктами 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4. цих Правил.

В порушення вимог зазначених Правил в брокерському замовленні від 14 липня 2006 року    №К-5/99-104; 14/27 не зазначено, а ні термін дії замовлення, а ні його вид.

Крім того, статтею 359 Господарського кодексу України встановлено, що у разі прийняття доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець зобов'язаний надати особі, за дорученням і за рахунок якої він дає, інформацію про курс цінних паперів.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідач цієї вимоги закону не виконав.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у господарського суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позову.

Не застосування господарськими судами до спірних правовідносин  Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, статті 215 Цивільного кодексу України, Правил здійснення торговцями цінними паперами

комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах зумовлює скасування рішення в даній справі та задоволення позову.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року у справі № 18/504 скасувати.

Позов задовольнити.

Брокерське замовлення № К-5/99-104; 14/27 від 14 липня 2006 визнати недійсним.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Вексельно-розрахунковий центр Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 203 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених за подання позовної заяви і 42 грн. 50 коп. за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду м. Києва.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій