Постанова

від 07.08.2007 по справі 10/59пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/59пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 серпня 2007 р.                                                                                   № 10/59пд  

       Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу

                          "Донбаспромелектропостач"

на                          рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2007р.

у справі            №10/59пд

за позовом       Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектропостач"

до                         Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтсервіс"

про                       визнання дійсним договору оренди,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Донбаспромелектропостачання" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтсервіс" і просило суд визнати дійсним укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №21 від 02.12.2004р.

Позовні вимоги обґрунтовані досягненням між сторонами всіх істотних умов договору оренди, сплатою відповідачем орендних  платежів, розходів по споживанню електроенергії, послуг зв'язку, а також ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2007р. (суддя Приходько І.В.) у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди №21 від 02.12.2004р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами був укладений договір оренди №21 від 02.12.2004р., предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 50,0 кв.м., розташованого за адресою: м.Маріуполь, бул.Шевченка, 74., яке неодноразово передавалося в оренду, зокрема за попередніми договорами оренди: №1/15 від 21.04.2003р. та №17 від 20.12.2003р.

За умовами вказаного договору, відповідач отримав у тимчасове платне користування приміщення на умовах та у строк, визначених у договорі. Строк дії договору встановлено з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення по 31.12.2005р.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного договору.

Відповідно до ст.793 ЦК України (у редакції, чинній на моменту укладання договору), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, законом встановлено форму такого договору –письмова нотаріально посвідчена.

Згідно п.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За змістом п.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому, відповідно до п.2 цієї норми, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, для розгляду спору щодо дійсності зазначеного договору необхідно встановити, чи виконані умови договору сторонами; встановити факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Лише за наявності таких обставин суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Розглядаючи по суті заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що сторони за договором оренди домовились щодо усіх його істотних умов, та ними були вчинені дії щодо виконання цього договору. Разом з тим, позивач не довів факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. В силу ч.2 ст.22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.43 ГПК України), якими в силу ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що з вимогою щодо нотаріального посвідчення даного договору позивач звертався до відповідача до звернення до суду з даним позовом та, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору.  Отже, є підстави вважати, що  на момент звернення позивача до суду факт порушення чи оспорення його прав не мав місця.

Окрім того, колегія суддів зважає і на той факт, що попередній договір оренди №17 від 20.12.2003р. було укладено строком дії з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. Зазначене не виключає, що наступний договір №21 від 02.12.2004р. з огляду на те, що строк його дії починався з часу підписання акта прийому-передачі приміщення, було укладено на термін менший одного року. Отже нотаріального посвідчення не вимагалося. Зазначене підтверджується і розміром орендної плати : за договором №17 –488,16 грн. в т.ч.ПДВ, за договором №21 –650,0 грн. в т.ч.ПДВ, та відповідними рахунками сплати орендних платежів: у грудні 2004р. –488,16 грн., а у січні 2005р. –650,0 грн. (а.с.12,13).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 ЦК України, є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектропостач" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2007р. у справі №10/59пд  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій