Постанова

від 10.01.2020 по справі 161/8623/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/8623/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/90/20 Категорія: 44 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплачених коштів за апеляційною скаргою позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс (скорочено ОСББ Колізей Плюс ) Колізей Плюс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплачених грошових коштів та відшкодування заподіяної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно протоколу засідання правління № 1/2012 від 14.05.2012 ОСОБА_1 обраний головою правління ОСББ Колізей Плюс та відповідно до наказу № 7 від 23.05.2012 голови правління останній виконував обов`язки голови правління ОСББ Колізей Плюс . На даній посаді відповідач перебував до 21 червня 2017 року. Вказує, що вищим органом управління об`єднання відповідно до статуту позивача є загальні збори, до виключної компетенції яких належить визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів об`єднання і правління, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту. Проте, після звільнення відповідача із займаної посади було проведено аудит діяльності правління ОСББ Колізей Плюс за період з 23.05.2012 по 07.07.2017 та виявлено, що ОСОБА_1 за період виконання обов`язків голови правління безпідставно виплатив собі кошти в загальній сумі 79341,71 грн заробітної плати на підставі особистих наказів, якими одноосібно встановив собі 0,1 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису, а з 01 вересня 2014 року встановив повний робочий день з посадовим окладом в розмірі 2500 грн, з січня 2017 року - 3500 грн. Вважає, що відносини, які виникли між сторонами, не мають характер трудових, оскільки, посада голови ОСББ є виборною, виконання обов`язків голови ОСББ не характеризується ознаками найманої праці, тому кошти в розмірі 79341,71 грн є безпідставно набуті внаслідок недобросовісності відповідача та безпідставно перейшли у його власність. Також позивач зазначає, що внаслідок неправомірної виплати матеріального забезпечення у формі заробітної плати ОСББ Колізей Плюс до бюджету були безпідставно перераховані податки із заробітної плати (єдиний соціальний внесок) на загальну суму 45607,10 грн, які не можуть бути повернуті з бюджету, а тому є майновою шкодою у відповідності до ст. 1166 ЦК України та підлягають стягненню з відповідача. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в свою користь кошти в розмірі 124948,81 грн, з яких безпідставно набуту винагороду в розмірі 79341,71 грн, матеріальну шкоду в розмірі 45607,10 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що відповідно до ч. 2 ст. 10 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, а також відповідно до положень Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс передбачено, що вищим органом управління ОСББ є загальні збори, до виключної компетенції зборів відноситься і визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів Об`єднання та Правління. Умовою визначення розміру матеріального заохочення голови правління ОСББ є наявність відповідного рішення загальних зборів ОСББ, як повноважного органу на вирішення цього питання. Загальні збори ОСББ Колізей Плюс питання щодо встановлення Голові правління ОСОБА_1 розміру матеріального заохочення не вирішували, кошторисів на будь-які виплати Голові правління не затверджували. Відносини, що виникли між сторонами, не мають характеру трудових, оскільки посада Голови ОСББ є виборною, а виконання обов`язків не характеризується ознаками найманої праці. Таким чином, ОСОБА_1 самостійно та без достатньої правової підстави нараховував та виплачував собі винагороду, а тому позивач вважає, що кошти виплачені ОСОБА_1 за період з червня 2012 по червень 2017 року підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а також стягненню підлягає матеріальна шкода, яка нанесена безпідставним перерахуванням податку із заробітної плати (єдиного соціального внеску).

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку правління ОСББ Колізей Плюс , визначивши розмір матеріального заохочення голови правління, не дотрималось вимог ч. 2 ст. 10 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п. п. 4.5., 4.12. Статуту ОСББ Колізей Плюс в редакції 27.04.2009 та в редакції статуту зі змінами від 29.04.2014. Вказані рішення правління ОСББ та накази відповідача, як голови правління не оспорювались та не скасовувались загальними зборами ОСББ Колізей Плюс , а відтак позивач вчинив дії, що свідчать про схвалення рішення свого виконавчого органу. На підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні та просить стягнути з позивача на його користь понесені відповідачем витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того що спірне матеріальне заохочення у розмірах, що відповідало штатному розпису, правомірно виплачувалося ОСОБА_1 , оскільки, в судовому засіданні не було доведено безпідставність отримання коштів внаслідок недобросовісності відповідача щодо нарахування матеріального заохочення, тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23 травня 2012 року по 21 червня 2017 року був головою правління ОСББ Колізей Плюс (а.с.23, 39 зворот).

За результатами аудиту проведеного ПП АФ Перспектива-Аудит було встановлено, що за даними первинних документів за період з червня 2012 року по червень 2017 року ОСОБА_1 , як голова ОСББ Колізей Плюс , отримав 79341,71 грн (а.с. 28-38).

Відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління є загальні збори. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: обрання членів правління об`єднання; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; обрання та відкликання управителя.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

У п.п. 4.5., 4.12 Статуту ОСББ Колізей Плюс в редакції 27.04.2009 року та в редакції статуту зі змінами від 29.04.2014 року (а.с. 11-22) передбачено норми аналогічні визначеним в ч. 2 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції Закону від 23.09.2010, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Так, вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відноситься: обрання членів правління об`єднання; визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів об`єднання і правління; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами

Умовою визначення розміру матеріального заохочення голови правління ОСББ є наявність відповідного рішення загальних зборів ОСББ, як повноважного органу на вирішення даного питання.

Як встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2018, яке набрало законної сили, правовідносини між ОСОБА_1 та ОСББ Колізей Плюс , що існували за час перебування останнього на посаді голови правління не являються трудовими правовідносинами і не регулюються нормами КЗпП України (а.с.39-43).

Таким чином, отримані відповідачем кошти за час роботи на посаді голови ОСББ Колізей Плюс не є заробітною платою, а матеріальним заохоченням, яке виплачується у відповідності до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням правління ОСББ Колізей Плюс , що оформлене протоколом № 2/2012 від 25.05.2012 року (п.4), затверджено штатний розпис у запропонованій редакції, відповідно до якого до ОСББ Колізей Плюс входить посада голови правління із з посадовим окладом 2500 грн. (а.с. 78-79)

ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення загальних зборів, видані накази № 10 від 26.05.2012, № 11 від 29.12.2013, № 2 від 29.08.2014, якими ОСОБА_1 встановив собі, як голові ОСББ, 0,1 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису, з 01 вересня 2014 року встановлено повний робочий день, а також визначено посадовий оклад голови правління в розмірі 2500 грн (а.с. 24-26).

Вищезазначене рішення правління ОСББ Колізей Плюс , що оформлене протоколом № 2/2012 від 25.05.2012, а також вищенаведені накази ОСОБА_1 , як голови правління, щодо визначення штатного розпису та розміру матеріального заохочення голови правління не оспорювались і не скасовувалися загальними зборами ОСББ Колізей Плюс , а відрахування із матеріального заохочення голови правління скеровувалися позивачем до відповідних страхових фондів (а.с.27).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з п. 1 ст. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду настає тільки за доведеності наявності шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

На підставі встановлених вище фактичних обставин справи та наведених норм права суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про те, що позивач ОССБ Колізей Плюс , вчинив дії, що свідчать про схвалення рішення свого виконавчого органу щодо визначення розміру матеріального заохочення голови правління, а відповідно і що спірне матеріальне заохочення у розмірах, що відповідало штатному розпису, правомірно виплачувалося відповідачу, а тому такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутим майном у розмінні ст. 1212 ЦК України.

Оскільки, в судовому засіданні не було доведено безпідставність отримання коштів внаслідок недобросовісності відповідача щодо нарахування матеріального заохочення, тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

За ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про стягнення з позивача на його користь понесені відповідачем витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн на підтвердження чого надав копію договору про надання правничої допомоги № 24/12 від 24.12.2019, копію додатку до вказаного договору, опис від 28.12.2019 робіт виконаних адвокатом в даній справі, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги позивача у даній справі та копію прибуткового касового ордеру № 5 від 26.12.2019 на суму 1500 грн.

Враховуючи, що витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500 грн відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи та не оспорені позивачем після надіслання йому відзиву на апеляційну скаргу відповідачем, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Колізей Плюс (код ЄДРПОУ 36452679) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді