Рішення

від 11.12.2019 по справі 766/23792/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/23792/18

н/п 2/766/2181/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної міжрегіональної філії Державного підприємства України Інформ-ресурси про витребування майна,

Встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до Південної міжрегіональної філії Державного підприємства України Інформ-ресурси про витребування майна, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09.05.2017 року щодо нього, складено протокол про адміністративне правопорушення, за порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.130 ч.1 КУпАП. Його автомобіль марки ЗАЗ-1103, номерний знак НОМЕР_1 тимчасово затриманий та доставлено на штрафний майданчик м.Олешки.

Постановою Херсонськогло міського суду Херсонської області його визнано винним у скоєнні адимністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права вкерування транспортними засобами на строк 1 рік. На його запити та скарги на дії патрульних поліцейських щодо щодо евакуювання транспортного засобу, Управління патрульної поліції у м.Херсоні листами повідомлено, що транспортний засіб був на законних підставах тимчасово затриманий та доставлений на штраф майданчик до м.Олешки. Але в листі нічого не повідомлено про повернення автомобіля власнику, незважаючи на численні звернення. Посилаючись на норми законодавства, просить витребувати з Південної міжрегіональної філії Державного підприємства України Інформ-Ресурси , ЄРДПОУ 40022721, та передати йому транспортний засіб марки ЗАЗ-1103, державний номер знак НОМЕР_1 , стягнути судовий збір.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.12.2018 року відкрито спрощене провадження по справі, призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року здійснено перехід у розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для зясування усіх обставин справи, повного та об`єктивного його розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав повноваження представнику.

Представник позивач не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовіні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Предстаник відповідача в судове засідання не зявився, будучи повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Дослідившщи матеріфали справи суд встановив наступні обставини тьа відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права… Договірних держав.

У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом, належними і допустимими доказами, встановлено, що 09.05.2017 року відносно ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення, за порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.130 ч.1 КУпАП.

Постановою Херсонськогло міського суду Херсонської області позивача визнано винним у скоєнні адимністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права вкерування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили 27.06.2017 року.

На неодноразові зверненя ОСОБА_1 зі скаргами на неправомірні дії патрульних поліцейських, котрі 09.05.2017 року незаконно евакуювали транспортний засіб та не надали копії адміністративних матеріалів, Управління патрульної поліції у м.Херсоні Департаменту патрульної поліції листом від 13.11.2017 року повідомили, що матеріалами перевірки підтверджується, що 09.05.2017 року ним було скоєнно адміністративне правопорушення, відповідальність зха яке передбачена ст. 130 КУпАП, що зафіксовано у протокодіф по справі про адміністративне правопорушення. Його транспортний засіб був тимчасово вилучений та доставлений за допомогою спеціального автомобіля-евакуатора на штрафний майданчик до м.Олешки. Інформація щодо ненадання працівниками поліції копії адміністративних матеріалів, не знайшла свого підтвердження. Патруль поліції діяли в межах своїх повноважень, передбачених ст.23 Закону України Про поліцію.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч.1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦКвласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Згідно з нормоюст. 319 ЦКвласник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Згідно ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів власності.

Крім того, згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, ДП Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси здійснює діяльність по транспортуванню та зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102 Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках .

Відповідно до п. 12 Постанови КМУ від 17.12.2008 №1102 Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках , повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

У відповідностідо ст. 954 ЦК України передбачено зберігання, яке здійснюється на підставі закону.

Так, правовою підставою для зберігання спірного транспортного засобу є Постанова КМУ від 17.12.2008 №1102 Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках , договір з Департаментом патрульної поліції про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальні майданчики від 29.12.2017 року.

Передбачено ст. 82 ч. 6 ЦПК України, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.4 абз. 5 постанови Кабінету міністрів України від 17.12.2008 року № 1102 Про затвердження порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (у редакції постанови КМУ № 888 від 28.10.2015 року) у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складання акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу, а у випадках передбаченихКодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції після тимчасового затримання транспортного засобу зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Визначено главою 20 КУпАП, що тимчасове затримання автомобіля є заходом забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Встановлено ст.260 ч.1 КУпАП, що адміністративне затримання транспортного засобу допускається лише у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, тобто застосувати адміністративне затримання автомобіля можливо лише з метою припинення адміністративного правопорушення та коли вичерпано інші заходи впливу.

У відповідності до ст. 265-2 ч. 1 КУпАП, такий захід може бути застосований виключно у випадку, якщо місце розташування затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. Відповідно, можливість евакуації транспортного засобу виникає тоді, коли є достатні підстави вважати, що особа вчинила одне або декілька зазначених вище правопорушень та розташування автомобіля перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.

Відтак, постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.06.2017 26.06.2018 року, позивача визнано винним у скоєнні адимністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права вкерування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили 27.06.2017 року.

Статтею 397 ЦК України встановлено, що суб`єкти права володіння чужим майном володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Визначено ст. 398 ЦК України, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна, передбачено ст.400 ЦК України.

Отже, позивач є добросовісним володільцем майна, зокрема: транспортного засобу транспортний засіб марки ЗАЗ-1103, номерний знак НОМЕР_1 , достатніх підстав для утримання відповідачем вказаного транспортного засобу судом не встановлено та відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що позивача позбавлено права керування транспортним засобом, а не права власності, а тому утримання вказаного автомобіля відповідачем є безпідставним.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі всебічно з`ясованих обставин, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного ст.ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 321, 328, 387, 397, 398, 400, 954 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

Вирішив :

Позов задовольнити.

Витребувати з Південної міжрегіональної філії Державного підприємства України Інформ-Ресурси , ЄРДПОУ 40022721, та передати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб марки ЗАЗ-1103, державний номер знак НОМЕР_1 .

Стягнути з Південної міжрегіональної філії Державного підприємства України Інформ-Ресурси , ЄРДПОУ 40022721, судовий збір в дохід держави 768,40 грн.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Повний текст судового рішення складено 20.12.2019 року.

Суддя В.В.Прохоренко