Рішення

від 09.01.2020 по справі 504/3579/18

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3579/18

провадження № 2/504/508/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним ,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_4 , тому він є спадкоємцем першої черги за правом представлення. Після смерті бабусі відкрилась спадщина на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 11.11.2016 року державним нотаріусом Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області позивачу було відмовлено у прийняття заяви про вступ у спадщину у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Рішенням Комінтернівського районного суду у Одеської області від 21.09.2017 року було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Рішення разом із заявою було подано позивачем до Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області в листопаді 2017 року. 15.09.2018 року державний нотаріус Лиманської районної державної нотаріальної контори надав відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_2 21.06.2016 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку тому позивачу було відмовлено та рекомендовано для вирішення даного питання звернутись до суду з позовом. Враховуючи те, що він також є спадкоємцем, вважає, що спадкове майно має бути поділене між усіма спадкоємцями в рівних частках, тому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 та виданих на підставі нього документів та зроблених написів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про слухання справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить задовольнити.

Третя особа Лиманська районна державна нотаріальна контора Одеської областів судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. 21 червня 2016 року державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області видано Свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстроване в реєстрі №2-209, яке видане після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 11,050га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 5122785800:01:002:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на ім`я ОСОБА_2 .

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_3 , який є сином рідної доньки померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_4. Так як мати позивача померла раніше ніж померла її мати, бабуся позивача, то відповідно до вимог ст.1266 ЦК України, позивач має право на спадкування за правом представлення.Спадкоємцями першої черги за законом є відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до норм Цивільного законодавства України спадкоємством є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.1221 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 надала нотаріусу недостовірні відомості, не зазначивши про інших спадкоємців які мають право на спадок. У зв`язку з чим були порушені права позивача.

Відповідно до ст.1301 Цивільного Кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування Пленуму Верхового Суду України роз`яснено, що у відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо.

Відповідно до положень ст.34 ЗУ Про нотаріат , видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.

Згідно ст.1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.2 Закону України від 01.07.2004 р. №1952-1V Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. В той же час, здійснення державної реєстрації права власності в порядку, передбаченому цим законом, є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. Згідно ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 року, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, що підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, позивні вимоги задоволено, а відтак відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.12,13,81,76-77,80-81,15-16,1261,1266,1300,1301 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним- задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року, зареєстроване в реєстрі №2-209, яке видане державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 11,050га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 5122785800:01:002:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на ім`я ОСОБА_2 та виданих на підставі нього документів та зроблених написів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 )судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров