Рішення

від 19.12.2018 по справі 320/5225/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року м.Київ № 320/5225/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.,

за участю представника позивача - Ларькіна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0007165102 від 26.02.2018,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "БФ ЗАВОД" з позовом до ГУ ДФС у Київській області , в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 26.02.2018 №0007165102 Бориспільського відділення ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення є протиправними та прийняте всупереч нормам законодавства України, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач сплатив ЄСВ в останній день нормативно встановленого строку, натомість з технічних причин, що виникли у обслуговуючого банку, оплата надійшла пізніше. У зв`язку з цим позивач наполягає на задоволенні своїх вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 було відкрито спрощене позовне провадження з проведенням судового засідання.

19.12.2018, у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити та пояснив, що сплата єдиного внеску була здійснена ТОВ БФ ЗАВОД 22.09.2014, тобто в останній день нормативно встановленого строку через АТ Златобанк , однак з технічних причин, що виникли у обслуговуючого банку, оплата надійшла лише 23.09.2014. Оскільки, пунктом 129.6 ПКУ передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду, то позивач ТОВ "БФ ЗАВОД" звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

20.11.2018, до суду надійшов відзив на позовну заяву. У судовому засіданні від 19.12.2018, суд повернув відзив на позовну заяву через відсутність документів, що підтверджують його надіслання іншим учасникам справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

позивач ТОВ "БФ Завод" зареєстрований як юридична особа 08.11.2007 за адресою: 08343, Київська область, Бориспільський район, с.Мартусівка, вул.Бориспільська, буд. 27 (ЄДРПОУ - 35512066), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Видами діяльності позивача є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код 25.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12), агентства нерухомості (код 68.31), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код 71.12), організація будівництва будівель (код 41.10), будівництво житлових нежитлових будівель (код 41.20).

Товариство у вересні 2014 здійснило платежі зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На підтвердження зазначеного, позивачем до матеріалів справи надано копія платіжного доручення, а саме: № 7870 від 22.09.2014 на суму 235 521,08 грн. (а.с. 5). Платіж здійснювався через Банк.

Однак, ГУ ДФС у Київській області 26.02.2018 прийнято рішення №0007165102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - штраф у розмірі 23552 грн. 11 коп. за період з 23.09.2014 по 23.09.2014 та нараховано пеню у розмірі 235 грн. 52 коп.(а.с. 6).

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного: правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, в тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які згідно пункту другого частини першої статті 6 вказаного Закону зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф з 01.01.2015 у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, а до 01.01.2015 - у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум.

Згідно положень статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов`язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платник звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 22.05.2018, справа №804/505/16 (провадження №К/9901/19084/18).

Проте, позивачем не надано суду доказів дійсного волевиявлення в частині своєчасності сплати сум ЄСВ та наявності у нього коштів на розрахункових рахунках Банку, задля можливості їх перерахування до бюджету.

Суд приймає до уваги у якості доказу копію платіжного доручення від 22.09.2014 №7870, позаяк на ній не відображено у придатному для читання вигляді доказ прийняття платіжного доручення банком для здійснення операції з перерахунку коштів. Крім того, копія платіжного доручення не посвідчена у встановленому законом порядку. Згідно ч.5 ст. 94 КАСУ, право посвідчення копії документів у матеріалах адміністративної справи має лише учасник процесу.

Верховний суд в ухвалі суду від 21.02.2019 у справі № 914/386/18 зазначив, що порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 ДСТУ 4163-2003 , відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Втім, як вбачається з наданої суду копії платіжного доручення № 7870 від 22.09.2014, цей документ не містить таких обов`язкових реквізитів як: назву посади; прізвище, ім`я та по батькові особи, яка засвідчує копію та дати її засвідчення. Також відсутній штамп банк з якого слідує факт прийняття платіжного документа (а.с. 5).

Крім того, представником позивача у судовому засіданні не доведено та не підтверджено матеріалами адміністративної справи, що на момент надходження платіжного доручення до обслуговуючого банку у позивача були наявні на розрахунковому рахунку грошові кошти, достатні для сплати ЄСВ.

У судовому засіданні на пропозицію суду, представник позивача не надав оригінал платіжного доручення для дослідження та підтвердження факту прийняття банком платіжного доручення №7870 до виконання, а також докази наявності на розрахунковому рахунку позивача коштів для перерахування ЄСВ.

З огляду на відсутність підтверджуючих документів надання Банку платіжного доручення з правильними реквізитами для оплати та доказів наявності необхідної суми коштів на розрахунковому рахунку платника податків в такому Банку для погашення узгоджених платником спірних у даній справі сум зборів (ЄСВ), які можуть бути отримані від Банку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у судовому засіданні не була встановлена вина банку у несвоєчасному перерахуванні коштів.

У якості провини банку суд не приймає лист в.о. голови правління АТ "Златобанк" від 01.10.2014 №3619, оскільки у листі не розкрито поняття "технічні причини" та не визнано банком своєї вини. Поняття "технічні причини" не розкрито, тому можливо лише припустити про порушення строків сплати ЄСВ з вини банку. Ураховуючи, що суд не може обгрунтовувати рішення фактами, які мають характер припущень, а позивачем не представлені суду належні та допустимі докази, які підтверджують заявлені обставини, суд вважає, що податковий борг платника податків, який виник не з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 р справа №808/9458/14, провадження № К/9901/8524/18 (ЄДРСРУ № 72089383), де суд вказує, що визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету.

Відсутність на рахунку клієнта коштів, достатніх для виконання платіжного доручення, є підставою для його невиконання банком. Відповідно, у такому випадку неперерахування податку не є наслідком винних дій банку, а тому відповідальність за своєчасність та повноту його сплати покладається на платника податків, який ініціював відповідний грошовий переказ.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог. Наведене свідчить, що винесене податкове-повідомлення рішення було правомірним. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Підстави для вирішення питання про судові витрати у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.