Постанова

від 09.01.2020 по справі 340/1606/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1606/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року в адміністративній справі №340/1606/19 (головуючий суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) за позовом ОСОБА_1 до Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.06.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Гайворонського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо винесення постанови №59112980 від 10.06.2019 року про накладення на нього штрафу у розмірі 1700 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову №59112980 від 10.06.2019 року про накладення на нього штрафу у розмірі 1700 грн., винесену Гайворонським РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні в Гайворонському РВ ДВС ГТУЮ перебуває виконавче провадження №59112980, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м.Києва №754/10375/18 від 22.04.2019 року про відібрання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від нього та повернення малолітньої дитини її матері. 07.06.2019 року державним виконавцем Шевчук Н.І. у присутності понятих, а також інших осіб, яких залучено до проведення виконавчих дій, складено акт, в якому зазначено, що боржник письмово повідомлений про примусове виконання рішення суду, на запитання до дитини йти жити до матері не бажає. Тиску на дитину не було, на запитання з ким хоче проживати, відповіла з батьком . Після чого, державним виконавцем 10.06.2019 року винесено постанову про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду. Позивач, вважає такі дії державного виконавця протиправними, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. До того ж, зазначає, що санкція статті 64 Закону України Про державну виконавчу службу , яка визначає порядок відібрання дитини, на його думку, дозволяє державному виконавцю застосовувати заходи, які передбачені вказаним Законом, виключно у разі перешкоджання боржником виконанню такого рішення суду. При цьому, позивач стверджує, що будь-яких дій на перешкоджання виконання рішення суду не чинить, дитину не переховує, постійно проживає з ним за адресою, відомою як державному виконавцю так і іншим особам, які залучаються для проведення виконавчих дій.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправними дії Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо винесення постанови від 10.06.2019 у виконавчому провадженні №59112980.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу, прийняту старшим державним виконавцем Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 10.06.2019 у виконавчому провадженні №59112980 щодо стягнення штрафу у сумі 1700 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

На підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 09 квітня 2019 року по справі №754/10375/18 про відібрання дитини від батька і повернення її за попереднім місцем проживання, судом 22.04.2019 року видано виконавчий лист про відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ) та повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В силу вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення про відібрання дитини (а.с.45).

30.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №59112980, яке надійшло на виконання з Деснянського РВ ДВС м.Києва, з виконання виконавчого листа №754/10375/18, виданого 22.04.2019 року Деснянським районним судом м.Києва (а.с.53-зворот).

07.06.2019 року старшим державним виконавцем Гайворонського РВ ДВС Шевчук Н.І. у присутності понятих, представників органу опіки та піклування Гайворонської РДА, начальника Гайворонського РВ ДВС, старшого державного виконавця, представників поліції, складено акт.

Відповідно до змісту даного акту, старший державний виконавець встановив: Боржник письмово повідомлений про примусове виконання рішення суду рекомендованим листом з повідомленням за №2630002546249. На запитання до дитини йти жити до матері, не бажає. Тиску на дитину не було. На запитання з ким вона хоче проживати, відповіла з батьком. (а.с.61-зворот).

10.06.2019 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, на підставі статей 63, 75 Закону України Про виконавче провадження накладено на позивача штраф у розмірі 1700,00 грн. Постанову отримано позивачем 15.06.2019 року (а.с.11).

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності вчинених дій та прийняття оскаржуваної постанови.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частини 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404).

Згідно із статтею 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що 30.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №59112980, яке надійшло на виконання з Деснянського РВ ДВС м.Києва, з виконання виконавчого листа №754/10375/18, виданого 22.04.2019 року Деснянським районним судом м.Києва на підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 09 квітня 2019 року по справі №754/10375/18.

Згідно тексту виконавчого листа суд вирішив (присудив) відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ) та повернути малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В силу вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення про відібрання дитини (а.с.45).

Зі змісту наведених вище норм Конституції України, ЦПК України вбачається, що на підставі рішення суду та виконавчого листа ОСОБА_1 (який за виконавчим листом є боржником) повинен особисто негайно виконати рішення суду шляхом повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 30.05.2019 року (в день прийняття виконавчого провадження №59112980), тобто негайно, здійснювався вихід за адресою проживання боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), проте дістатись до будинку не стало можливим, про що складено відповідний акт (а.с.56).

У зв`язку з вказаним державним виконавцем 30.05.2019 року направлено на адресу ОСОБА_4 вимогу про підготовку дитини для передачі її матері за участі органу опіки та піклування з метою виконання рішення суду (а.с.57).

07.06.2019 року старшим державним виконавцем Гайворонського РВ ДВС Шевчук Н.І. у присутності понятих, представників органу опіки та піклування Гайворонської РДА, начальника Гайворонського РВ ДВС, старшого державного виконавця, представників поліції, складено акт. Відповідно до тексту даного акту боржник письмово повідомлений про примусове виконання рішення суду рекомендованим листом з повідомленням за №2630002546249. Крім того, в акті зазначено, що на запитання до дитини йти жити до матері, не бажає. Тиску на дитину не було. На запитання з ким вона хоче проживати, відповіла з батьком (а.с.61-зворот).

Таким чином, зі змісту вказаного акту вбачається, що на час його складання рішення суду боржником - ОСОБА_1 не виконано.

Вказані обставини позивачем не оспорюються.

Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те що він будь-яких дій на перешкоджання виконання рішення суду не чинив, дитину не переховував, постійно проживає з нею за адресою, яка відома державному виконавцю та іншим особам, які залучаються для проведення виконавчих дій, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не мають жодного значення для виконання рішення суду, а саме: повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В даному випадку бажання восьмирічної дитини проживати з батьком не враховується, оскільки дитини є малолітньою та рішенням суду, яке набрало законної сили та у відповідності до вимог діючого законодавства є обов`язковим для виконання, вже вирішено місце проживання дитини з її матір`ю ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Спосіб виконання рішення у встановленому законом порядку не змінювався, а відтак ОСОБА_1 (як боржник) зобов`язаний виконати рішення суду шляхом повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_3 , за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 64 Закону №1404 визначено, що під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обов`язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Колегія суддів вважає, що державним виконавцем у передбачений Законом №1404 спосіб здійснено перевірку виконання ОСОБА_1 рішення суду та встановлено невиконання боржником такого рішення.

Суд першої інстанції, аналізуючи вимоги статей 63, 75, 76 Закону 1404 зробив висновок, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин, а також встановлення умислу щодо перешкоджання виконанню рішення чи в інший спосіб порушення вимог закону про виконавче провадження.

Колегія суддів вважає таки висновок хибним, оскільки з аналізу частини 1 та 2 статті 63 Закону №1404 (що є визначальними для рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, а в даному випадку ОСОБА_1 особисто та негайно повинен повернути малолітню дитину її матері) вбачається, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

10.06.2019 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, на підставі статей 63, 75 Закону України Про виконавче провадження накладено на позивача штраф у розмірі 1700,00 грн. Постанову отримано позивачем 15.06.2019 року (а.с.11).

Для застосування в даному випадку штрафних санкцій достатньо встановлення факту невиконання особисто боржником рішення суду без поважних причин.

Будь-яких поважних обставин невиконання рішення суду позивачем не зазначено, та судом першої інстанції в рішенні не наведено.

Таких обставин не встановлено і судом апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку прийняття постанови про накладення штрафу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови Гайворонського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №59112980 від 10.06.2019 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу, оскільки позивач рішення суду не виконав, а тому на нього відповідачем правомірно накладено штрафу у розмірі 1700 грн., тобто в межах санкції статті 75 Закону №1404.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року в адміністративній справі № 340/1606/19 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року в адміністративній справі № 340/1606/19 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак