У Х В А Л А
11 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5567/18
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі Димерлій О.О., Танасогло Т.М. , Єщенко О.В. розглянувши клопотання ГУ ДФС в Одеській області про визнання поважними причин пропуску строку на звернення із апеляційною скаргою та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ" до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року задоволено адміністративний позов.
На зазначене судове рішення Головне управління ДФС в Одеській області у лютому 2019 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року було залишено без руху через ненадання доказів сплати судового збору.
Вимоги зазначеної ухвали у встановлений судом строк апелянтом виконані не були, у зв`язку з чим подана апеляційна скарга ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 року була повернута апелянту.
28.12.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, в якій міститься клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення із апеляційною скаргою та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування заявленого клопотання та, відповідно, поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилався на те, що можливість контролюючого органу сплатити судовий збір у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" виникла лише з моменту отримання фінансування відповідних видатків та можливості проведення відповідних платежів. Повторне звернення з апеляційною скаргою пояснюється фінансовою можливістю контролюючого органу (як установи, яка утримується виключно за рахунок Державного бюджету України та у відповідності до затвердженого кошторису та плану асигнувань за напрямами видатків), усунути недоліки попередньої скарги, сплативши суму судового збору у порядку та розмірі визначеному законодавством.
З огляду на зазначене апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішенняОдеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, визнавши поважними причини його пропуску.
Дослідивши подане клопотання, колегія суддів зазначає наступне:
У статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України містяться положення щодо строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Відповідно до вказаної статті апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Як вбачається з матеріалів справи, після отримання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 року про повернення первинно поданої апеляційної скарги (дата отримання ухвали - 18.04.2019 року), відповідач лише 28.12.2019 року звернувся до суду з повторною апеляційною скаргою.
Посилання апелянта в обгрунтування поважносі причин пропуску строку на апеляційне оскарження на відсутність у суб`єкта владних повноважень відповідного бюджетного фінансування для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що вказані обставини є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року Надточій проти України , принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Право на апеляційне оскарження судового рішення, яке надане процесуальним законом, не свідчить про наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати сторонам строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності поважних причин пропуску такого строку.
Колегія суддів зазначає, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
В даному випадку вказану відповідачем причину пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважною, та такою, що не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Таким чином, зазначена апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі підстава для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажною. Інших документально підтверджених, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції аапелянт не зазначає та колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що наразі відсутні підстави для висновку про пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 295, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У Х В А Л И В :
Визнати не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року, зазначені представником Головного управління ДФС в Одеській області, в поданій ним апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2020 |
Оприлюднено | 13.01.2020 |
Номер документу | 86850421 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Димерлій О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні